---
title: "Переселенка з Харкова: С каждым днем я понимала, что очень страшно"
language: uk
content_profile: environmental_analysis
section: ""
structure_profile: "unclassified"
archive_status: "active"
hub: ""
ai_mode: "include"
canonical: "https://zeleniy-list.od.ua/pereselenka-z-harkova-s-kazhd%d1%8bm-dnem-ya-ponymala-chto-ochen-strashno/"
translations: "[]"
published: "2022-08-27 07:23:00"
modified: "2022-09-27 14:36:54"
---

# Переселенка з Харкова: С каждым днем я понимала, что очень страшно

## Резюме

ГО “Зелений лист” продовжує писати “Хроніки війни”, збираючи історії тих, хто стикнувся з війною безпосередньо. Героїня нашої публікації — переселенка з міста Харків, який з початку повномасштабної війни регулярно перебуває під ворожими обстрілами. Жінка приїхала в Одесу в середині квітня. Нагадуємо, ми пишемо “Хроніки війни” тою мовою, якою з нами спілкуют…

## Повний аналіз

ГО “Зелений лист” продовжує писати “Хроніки війни”, збираючи історії тих, хто стикнувся з війною безпосередньо.

Героїня нашої публікації — переселенка з міста Харків, який з початку повномасштабної війни регулярно перебуває під ворожими обстрілами. Жінка приїхала в Одесу в середині квітня.

Нагадуємо, ми пишемо “Хроніки війни” тою мовою, якою з нами спілкуються наші герої.

Жінка розповідає, що вона з сином жила в Харкові, а невістка з онуками — в Ізюмі. Фактично з самого початку повномасштабного вторгнення Ізюм перебуває під обстрілами, а зараз — під окупацією. Невістка з онуками змогла виїхати в Костянтинівку (Донецька область), а пізніше вона з дітьми й чоловіком — сином нашої героїні — переїхала до Полтавської області, де вони й облаштувались. Родина невістки зараз перебуває в Ізюмі, де немає ані світла, ані води. Виходить, велика родина через війну росії проти України зараз розкидана по різних регіонах.

С 24 февраля время пропало. Нет ни дней недели, ничего. Но мы — большие оптимисты, казалось, что все быстро закончится. Я с собой привезла три пары носков и четверо трусов. Собирала минимальный чемодан. Когда сын уехал, мне с каждым днем становилось все страшнее и страшнее. Каждую ночь ложилась спать в восемь — половину девятого с мыслью, что надо быстренько уснуть, потому что прилетят ракеты и снаряды. Если ты уснул и хоть чуть-чуть поспал, то хорошо. А если ты лег в полдесятого, ты уже не уснешь. С каждым днем я понимала, что очень страшно.  Каждый день грохотало так! Я вообще надеялась, что это (переїзд з Харкова — ред.) на пару недель.

Переселенка згадує, що коли рашистські війська відігнали від Харкова у травні, вона зазбиралась додому. Вже вирішила з дорогою, зідзвонилась з сусідами, а місто знов почали обстрілювати. Тож поїздку довелось відкласти. Тим більше в Харкові зараз великі проблеми з роботою.  

Каждую ночь я ложусь спать и молюсь: «Господи, сохрани всех деток». С этой мантрой я засыпаю и просыпаюсь. Я в Одессу верю, что ее защитят.