Аміак, білий фосфор, зарин, новачок та інші. Великий гайд по хімічній зброї, яку рф може застосувати у війні з Україною

Аміак, білий фосфор, зарин, новачок та інші. Великий гайд по хімічній зброї, яку рф може застосувати у війні з Україною

Ввечері 11 квітня російські окупаційні війська використали проти українських військових та цивільних осіб в місті Маріуполь отруюючу речовину невідомого походження, яку було скинуто з ворожого БПЛА

У постражалих спостерігається дихальна недостатність, вестибуло-атактичний синдром. Наслідки використання невідомої  речовини уточнюються.

Видання dev,ua зібрало всю наявну на даний момент інформацію про російську хімічну зброю, її види та правила поведінки під час і після хімічної атаки.

Що таке хімічна зброя

Хімі́чна зброя — вид зброї масового ураження, дія якої заснована на токсичних властивостях хімічних речовин. Принциповими компонентами хімічної зброї є так звані бойові отруйні речовини, носії хімікатів, а також відповідні прилади і пристрої керування, які використовуються для доправлення хімічної зброї до цілі.

Зазвичай хімічну зброю доправляють до точок ураження за допомогою боєприпасів, заряджених токсичними хімікатами та їх прекурсорами. 

Чому окупанти можуть використати хімічну зброю

Використання хімічної зброї росіянами може бути зумовлене, по-перше, неспроможністю захопити певні території, по-друге, побоюваннями, що Україна нібито має міфічні лабораторії, які створюють хімічну зброю. Так ворог «обробляє» населення рф щодо факту застосування хімічної зброї «націоналістами проти мирного населення», кажуть у ЦПД і підкреслюють, що в Україні відсутні такі лабораторії.

І Росія, і Україна підписали Конвенцію про заборону хімічної зброї.

Та під час затяжної війни хімічна зброя, на жаль, є одним із дуже ефективних способів зламати оборону у недоступних місцях. Використання хімічної зброї було масовим під час війни у Сирії — там здійснили 161 таку атаку, в результаті яких загинули близько 1 500 людей. 

Гід по хімічній зброї

Існують різні категорії хімічної зброї:

• задушливі отруйні речовини, такі як фосген, атакують легені та дихальну систему;
• шкірно-наривні отруйні речовини, такі як іприт, обпікає шкіру та засліплює людей;
• нервово-паралітичні речовини, які перешкоджають передачі повідомлень мозку до м’язів тіла. Невелика їх крапля може бути смертельною;
• психохімічної і дратівної дії — ті, що впливають на нервову систему;
• загальноотруйної дії.

Усі ці хімічні речовини можуть бути використані під час війни в артилерійських снарядах, бомбах і ракетах. 

За тактичним призначенням і за характером вражаючої дії отруйні речовини поділяються на три групи:

• смертельні або летальні (для смертельного ураження чи виводу з ладу людей на тривалий термін);
• які тимчасово виводять з ладу або інкапаситанти (діють на нервову систему і викликають психічні розлади);
• дратівні і навчальні або ірританти.

У залежності від тривалості збереження вражаючої здатності хімічна зброя буває:

• стійкої дії —  отруйні речовини зберігають свою вражаючу дію від декількох годин і доби до декількох тижнів;
• нестійкої дії —  вражаюча дія зберігається кілька десятків хвилин після їхнього застосування.

Яка хімічна зброя є в рф

Варіантів хімзброї, яку може застосувати рф, декілька. Ось що східний сусід, ймовірно, має на озброєнні.

Фосфорні бомби

Це боєприпаси, споряджені білим фосфором, дуже вогненебезпечною воскоподібною речовиною від безбарвного до жовтого світлопроникного кольору із гострим запахом часнику. Від контакту з киснем білий фосфор спалахує як самозапальний матеріал. 

Внаслідок удару фосфорною бомбою спалахує сильна пожежа, яку важко загасити. Під час попадання на шкіру людини білий фосфор викликає важкі хімічні опіки. Смертельна доза речовини становить 0,05-0,15 г.

Білий фосфор може викликати ураження кісток та кісткового мозку, а також змертвіння тканин. На додачу, людина отримує не просто опіки, а глибинні рани.

Під час ураження білим фосфором важливо якомога швидше позбутися одягу, до якого прилипли частки білого фосфору, що палає. Якщо такої можливості немає, то занурте уражену шкіру у воду або сильно зволожте. Можна загасити вогонь і мокрою ганчіркою, проте при найближчому контакті з повітрям білий фосфор знову горітиме. Уражені ділянки шкіри після звільнення від одягу необхідно протирати розчином бікарбонату натрію або холодною водою.

Не можна торкатися фосфору пальцями! Опіки варто закрити вологими пов’язками. Вони мають бути просочені фізрозчином, щоб запобігти повторному загорянню фосфору.

Протиотрутою для фосфорних бомб може стати атропін. 

Аміак

Для отруєння ним окупанти можуть просто обстріляти українські промислові об’єкти, як було нещодавно із «Сумихімпромом». 

Аміак удвічі легший за повітря, тому швидко підіймається у верхні шари атмосфери і може потрапляти в приміщення на останніх поверхах багатоквартирних будинків. Тому у разі випарування аміаку варто швидко вимкнути газ, воду і побутові прилади та спуститися якомога нижче, прикривши рот і ніс змоченим у воді або розчині оцтової чи лимонної кислоти рушником. 

Спеціалісти Центру громадського здоров’я МОЗ України виокремлюють шість основних ознак отруєння аміаком:

• печіння слизових рота, носа і верхніх дихальних шляхів, що провокує задуху і сильний кашель;
• подразнення і почервоніння слизових, у високих концентраціях можливі опіки;
• при потраплянні в очі аміак викликає різі і подразнення, які можуть призвести до тимчасової або постійної сліпоти;
• високі концентрації аміаку в повітрі призводять до почервоніння шкіри;
• при сильних отруєннях можлива зміна частоти пульсу;
• у разі контакту з рідким аміаком настають обмороження або опіки з пухирями на шкірі.

Центр громадського здоров’я МОЗ України радить: винести уражену людину на свіже повітря, напоїти теплим молоком із доданою харчовою содою; одягнути ватно-марлеву пов’язку, змочену водою або 5% розчином оцтової чи лимонної кислоти; уражені очі промити водою чи протерти вазеліновою або оливковою олією; пошкоджену шкіру обмити чистою водою, зробити примочки з 5% розчину оцтової або лимонної кислоти.

Зарин

Це речовина, яку, ймовірно, використав режим Башира Ассада в Сирії. Безбарвна рідина без смаку та запаху, дуже токсична. У військових цілях використовується як речовина нервово-паралітичної дії. 

При отруєнні зарином перезбуджується моторика. Мимоволі скорочуються м’язи та секреторні залози, що призводить до судом, які переходять у паралічі. Без участі свідомості скорочуються серцеві, дихальні м’язи, сечовий міхур, м’язи травного тракту, зіниці та багато іншого. Порушується робота органів, спостерігається пото- та слиновиділення.

Отруїтися зарином можна від вдихання пари, дотику до речовини чи зараженої поверхні або ж прийому отруєної води чи їжі. Речовина активно поглинається предметами довкілля та тканинами. У вигляді рідини небезпечний до 5 діб, у вигляді газу — до 20 годин, у зимовий період його стійкість зменшується.

Люїзит

Виглядає як темно-коричнева рідина, має різкий дратівливий запах. Належить до стійких отруйних речовин шкірно-наривної дії. Отруйний за будь-яких форм впливу на організм людини.

Подразнює слизову та органи дихання. Ознаки ураження люїзитом можна побачити вже через 3-5 хвилин після його потрапляння на шкіру чи в організм.

Тяжкість отруєння залежить від дози, а також від часу перебування у зараженій атмосфері.

Насамперед при вдиханні пари або аерозолю уражаються верхні дихальні шляхи. Легка форма отруєння проходить за кілька днів, важка — супроводжується головним болем, спазмами у грудях, блюванням, задишкою, втратою голосу та загальною слабкістю.

До люїзиту дуже чутливі органи зору: одна крапля отрути при потраплянні в око призводить до втрати зору за 7-10 днів. Люїзит використовують у переробці — в Росії для цього був побудований завод у Камбарці (Удмуртія).

Іприт

Це безбарвна масляниста речовина без запаху (у чистому вигляді). У технічному вигляді — має часниково-гірчичний запах та жовто-коричневий колір. Вона погано розчиняється у воді, але необмежено в таких органічних розчинниках як олії, жири, бензин, ацетон, тетрахлорметан, спирти та хлоропікрин.

Крім того, іприт можуть змішувати з іншими отруйними речовинами — люїзитом, етилдихлороарсином та фенілдихлороарсином.

За часів Першої світової його використовували як бойову отруйну речовину шкірно-наривної дії. Призводить до пошкодження шкіри, очей, дихальних шляхів. Симптоми можуть проявитися через дві години, проте якщо шкіра волога і спекотна погода — все проявляється одразу. Після контакту з іпритом на шкірі з’являються бульбашки з жовтуватою рідиною, які довго гояться і залишають рубці. Якщо його концентрація висока, смерть може настати за 2-5 хвилин.

Ця речовина може швидко проникнути в текстиль, будматеріали, папір і гуму, тож отруїтися можна і через контакт із зараженим предметом. Першими ознаками отруєння іпритом є почервоніння шкіри, свербіж та печіння. Шкіра стає сухою, стягнутою та теплою.

При високих дозах отрути по краях уражених ділянок тіла за 16-30 годин з’являється велика кількість дрібних бульбашок, які потім з’єднуються в одну велику, наповнену жовтуватою безбарвною рідиною. Після того, як вони лопаються, на шкірі залишаються болючі виразки, загоєння яких триває понад 2 місяці.

Зоман

У чистому вигляді безбарвна рідина із фруктовим ароматом. Вона надзвичайно токсична. Інколи може мати жовтувато-солом’яний колір через домішки.

Зоман токсичніший за зарин приблизно втричі. Ці речовини мають схожі симптоми отруєння, але лікуватися від зоману складніше. У разі отруєння відбуваються міоз, судоми м’язів та параліч, сильна пітливість та слиновиділення.

VX

Нервово-паралітична бойова отруйна речовина, що вважається однією з найтоксичніших із будь-коли отриманих штучно для застосування в хімічній зброї. Це прозора масляниста рідина, що має бурштиновий колір. Без запаху та смаку.

Отрута вражає за 1-2 хвилини — звужуються зіниці, 2-4 хвилини — з’являється пітливість та підвищене слиновиділення, за 5-10 хвилин — паралічі, судоми та спазми. 10-15 хвилин — смерть.

При зараженні через шкіру симптоми виявляються згодом — від кількох хвилин до годин. У місці влучення хімзброї з’являється м’язове посмикування, потім судоми, слабкість і параліч.

Ним можна заразити закриті водойми на тривалий період — до пів року. Але найчастіше використовують як аерозоль, який може заразити приземні шари повітря та поширитись у напрямку вітру на глибину від 5 до 20 км. Заражає місцевість, військову техніку та озброєння.

Розпилити його можуть з літаків, через артилерійську зброю, хімічні фугаси. Краплями VХ можуть заражати боєприпаси та військову техніку. У такому разі найнебезпечніша ця речовина взимку: працює від 30 до 60 діб, влітку — протягом 1-3 діб. На місцевосці її стійкість влітку від 7 до 15 діб, взимку — до тепла.

Новачок

Це хімічна зброя, яку розробив російський Державний науково-дослідний інститут органічної хімії та технології. Його використовують у широкому спектрі отрут та ліків.

Усього є кілька варіантів Новачка, деякі з них адаптували для використання у військових цілях та спеціально розробили для того, щоб максимально ускладнити можливість його виявлення.

Ця отрута у 5-10 разів токсичніша за VX. У засекреченому звіті армії США, який опублікували в Washington Times, стверджувалося, що деякі новачки настільки ж отруйні, як VX, так само важко лікуються, як зоман, при цьому їх важче виявити і легше виробляти, ніж VX.

Ця речовина не має ні смаків, ні запахів, найчастіше це рідини, але бувають і отрути і в твердому стані. Найчастіше новачки розсіюють як ультратонкий порошок, який потрапляє в організм при вдиханні, контакті зі шкірою та ковтанні.

Основні симптоми ураження: міоз, хрипи у легенях, підвищене потовиділення, ускладнене дихання та хрипи у легенях. Можлива зупинка дихання та серця. З’являються блювота, мимовільні дефекації та сечовипускання, конвульсії.

Ті, хто вижив після отруєння новачками, страждають від незворотного пошкодження органів, м’язів, можливе тривале пошкодження нервів.

Загальні правила поведінки під час хімічної атаки

Правила поведінки під час застосування хімічнох зброї майже в усіх випадках схожі. Потрібно:

1. Знайти укриття. Ним може стати бомбосховище, метро, або навіть власна квартира. 
2. Щільно зачинити вікна і двері, вентиляційні отвори, димоходи. Нервово-паралітичні речовини важчі за повітря, тобто будуть розповсюджуватися біля землі. Не можна вмикати вентиляцію та кондиціонери. Варто увімкнути душ у ванній кімнаті або ж зволожувач повітря.
3. Заклеїти щілини у вікнах папером чи скотчем.
4. Увімкнути телевізор чи радіо для отримання вказівок.
5. Попередити близьких про небезпеку та можливу евакуацію.

Під час евакуації з місця ураження важливо:

1. Взяти аптечку
2. Одягти максимально закритий одяг, щоб залишилося якомога менше відкритої шкіри.
3. Застосувати протигази, респіратори або ж ватно-марлеві пов’язки, змочені водою або краще 2-5% розчином питної соди у разі ураження хлором чи оцтової або лимонної кислоти при ураженні аміаком.
4. Вийти з приміщення на вулицю та не торкатися там жодних ймовірно токсичних предметів. 

Як максимально знешкодити отруту

Аналітики РНБО повідомляють, що російським офіцерам, що воюють в Україні, зробили щеплення Pralidoxime — антидотом від фосфорорганічних сполук. В українських аптеках доступний препарат «Пралідоксим», він же «Контраціон». Ціна дози — близько 800 грн. Вводиться внутрішньовенно. Фасування 10 фраконів — 3700 грн.

А 20 березня командному складу окупаційних військ РФ нібито видали ампули з атропіном, який використовують як антидот при хімічних отруєннях.

Для знешкодження отруйних речових вдома на випадок хімічної атаки мають бути:

• Бинти та марлеві пов’язки або респіратори
• Фізрозчин
• Вода
• Лимонна кислота чи оцет
• Розчин хлору
• знеболюючі та протизапальні засоби