Два місяці війна оминала Одесу. Рашистські ракети знищували об’єкти інфраструктури поблизу міста, вбили кілька десятків людей. Але в саме місто майже «не прилітало», а якщо «прилітало» – ППО блискуче справлялося зі своїм завданням, збивало ракети. І місто жило далі. Одесити навіть звикли до щоденних сирен повітряної тривоги, багато хто перестав ховатися в укриття, незважаючи на заклики офіційних телеграм-каналів та військової адміністрації.
Паніка перших днів війни пішла, її змінила легка впевненість, що Господь зберігає наше благословенне місто. А ще жила надія на якусь ворожу логіку. Ну, не можуть же росіяни, які так люблять мантру «Одесса – русский город», цілитися ракетою в одеський Оперний, пам’ятник Дюку де Рішельє, Потьомкінські сходи і пам’ятник своїй цариці. Але театр та пам’ятники про всяк випадок одесити обклали мішками з піском – військові дії на території України щодня переконували, що Україна зіткнулася не просто з ворогом, а з багатотисячною армією терористів, ґвалтівників, грабіжників, вбивць, для яких не існує законів війни і немає нічого святого. І що з самого верху (вірніше, низу – є інформація, що бункер кремлівського маніяка знаходиться на глибині 300 метрів під землею за Уральськими горами) надійшла команда знищити український народ. Навіть якщо це російськомовні жителі Харкова, Маріуполя чи Одеси.
А ще в Одесі знаходиться потужна та багата Одеська Єпархія Української православної церкви московського патріархату. Її керівник, митрополит Одеський та Ізмаїльський Агафангел, подейкують, водить давню дружбу з московським кирилом, що, на думку деяких одеситів, дає нам “охоронну грамоту” від обстрилів.
Ця наївна віра розкололася 23 квітня, у Велику суботу – останній день Великого посту, напередодні найважливішого християнського свята – Воскресіння Господнього. Саме в Тиху суботу, коли всі христіяні мають утримуватися від сварок, конфліктів, лихослів’я, поганих вчинків, російські фашисти завдали ракетних ударів по Одесі. Ракети потрапили до житлового будинку у Київському районі. Зруйновано житлові приміщення між 2 та 5 поверхами. Заблоковані виходи залишили людей у пастці. Також виникла пожежа, яку було ліквідовано співробітниками Головного управління ДСНС України в Одеській області.
Внаслідок обстрілу загинули 8 мирних жителів, серед них – 3-місячна дитина. Ще 18 людей було поранено. Пошкоджено прилеглі будинки та автомобілі.
25 квітня на місці трагедії побував головний редактор газети “Зелений лист” Владислав Балінський. За його фоторепортажем можна уявити масштаб руйнувань цього нового житлового комплексу в спальному районі Одеси. Розбір завалів все ще триває.
Одна з ракет цього дня потрапила до міського Таїровського цвинтаря. Як повідомило ГУ ДСНС в Одеській області, постраждала жінка, яку у тяжкому стані госпіталізовали до медзакладу. Піротехніки з місця події вилучили залишки від ракети сучасного виробництва.
В одній із могил, мабуть, похований воїн радянської армії, який загинув в Афганістані. Бездарна і безглузда війна радянського монстра забрала його життя. Така сама безглузда і жорстока війна сучасного російського монстра зруйнувала його останній притулок.
Журналіст “Зеленого листа” Максим Попов розповів про те, що за цим фактом поліція відкрила кримінальне провадження відповідно до статті 438 Кримінального Кодексу України “Порушення законів та звичаїв війни”.
І щоб у одеситів не залишилося жодних сумнівів у тому, що ця терористична армія служить сатані, орки обстріляли один із найбагатших і найуспішніших монастирів московського патріархату. Вибито вікна, зруйновано дах одного з корпусів.
Ми закликаємо одеситів: дотримуйтесь правил безпеки. При оголошенні повітряної тривоги спускайтеся в укриття!
