Владіслав Балінський — хімік, біолог, головний редактор онлайн-медіа «Зелений лист»
Академічний додаток до циклу матеріалів про екологічні наслідки пожеж на нафтовій інфраструктурі
Вступ
Події в районі Керченської протоки у червні 2026 року розглядаються в цій роботі як окремий кейс екологічних наслідків ураження транспортно-паливної інфраструктури.
Аналіз ґрунтується на поєднанні супутникового моніторингу Sentinel-2, метеоданих щодо напрямку та характеру перенесення повітряних мас, а також інформації з відкритих джерел. Основна увага приділяється просторовому розташуванню осередків горіння, конфігурації димового шлейфу, можливим особливостям горіння нафтопродуктів та потенційному зв’язку атмосферної фази забруднення з Азово-Чорноморським басейном.
Окремі аспекти події розглядаються в контексті авторського підходу до аналізу просторово пов’язаних екологічних наслідків війни.
1. Подія та об’єкти ураження
1.1. Хронологія події
У ніч проти 21 червня 2026 року в районі Керченської протоки, за відкритими джерелами станом на дату спостереження, відбулося ураження об’єктів транспортно-поромної та паливної інфраструктури. Подальший розвиток подій супроводжувався масштабною пожежею, що призвела до утворення протяжного димового шлейфу, зафіксованого засобами дистанційного зондування Землі.
Основним джерелом просторової інформації є супутникові знімки Sentinel-2, отримані після події. Наявність хмарності над частиною акваторії та прилеглих територій створює певні обмеження для інтерпретації окремих деталей, однак не перешкоджає виявленню основних осередків горіння та конфігурації димового шлейфу.
1.2. Просторова структура атмосферних проявів
На супутниковому знімку, отриманому після події, впевнено ідентифікується один потужний осередок горіння, що формує протяжний димовий шлейф у напрямку Таманського півострова. Орієнтація шлейфу загалом відповідає осі Керч—Тамань та конфігурації Кримського мостового переходу.
Водночас над акваторією Керченської затоки простежується значно ширша зона атмосферного затемнення, площа якої візуально перевищує площу основного димового шлейфу. За наявними даними її природа не може бути однозначно встановлена.
Одним із можливих пояснень є накопичення продуктів горіння у нижньому приводному шарі атмосфери або їх взаємодія з низькою хмарністю. Не можна також виключати внесок інших осередків горіння, які могли існувати до моменту супутникового спостереження. Окремою гіпотезою, яку не дозволяє відкинути одноканальний RGB-знімок, є наявність поверхневого забруднення або зміни оптичних властивостей води (нафтова плівка, підвищена каламутність): за такими даними розмежувати атмосферний і приповерхневий водний ефект неможливо без додаткових спектральних чи інструментальних вимірювань.
Таким чином, наявні дані дозволяють попередньо розглядати атмосферні прояви події як систему щонайменше двох просторово відмінних компонентів: активного димового шлейфу від основного джерела горіння та більш дифузної зони забруднення над акваторією Керченської затоки.
1.3. Просторове розташування основного осередку горіння
На момент супутникового спостереження основний осередок інтенсивного горіння локалізувався у районі транспортно-поромної та прилеглої паливної інфраструктури Керченського вузла.
Від осередку горіння формувався виражений димовий шлейф, орієнтований у напрямку Таманського півострова. Конфігурація шлейфу загалом відповідала напрямку Керченської протоки та осі Керч—Тамань.
Судячи з візуальних ознак, на момент отримання знімка саме цей осередок був домінуючим джерелом атмосферних викидів у досліджуваному районі. Водночас наявні дані не дозволяють однозначно встановити, чи відповідає зафіксована картина всім осередкам горіння, що виникали впродовж події. Окремі джерела могли припинити активне горіння до моменту супутникового спостереження або перебувати за межами візуальної ідентифікації.
1.4. Просторова неоднорідність атмосферних проявів та термічних аномалій
На відміну від Sentinel-2, що фіксує стан на момент прольоту, дані системи FIRMS (NASA) узагальнюють термічні аномалії протягом 24 годин і свідчать про наявність кількох осередків підвищеної теплової активності, просторово розподілених у районі Керченської протоки та прилеглих територій.
Це дозволяє припустити, що зафіксований на знімках Sentinel-2 малюнок відображає не лише поточний стан основного джерела, а й наслідки складнішої просторово-часової структури події: зокрема, обширна зона затемнення над акваторією може бути пов’язана із сукупним внеском кількох осередків, що існували в різний час. Реконструювати їхню послідовність за наявними даними неможливо, тому подальший аналіз ґрунтується на припущенні про просторово неоднорідний характер події.
1.5. Попередня ідентифікація уражених об’єктів
Сукупний аналіз Sentinel-2, термічних аномалій FIRMS та відкритих джерел дозволяє попередньо пов’язувати подію з районом транспортно-поромної та паливної інфраструктури Керченського вузла; просторовий розподіл термічних сигнатур указує, що вона не обмежувалася одним локальним осередком, а могла охоплювати декілька функціонально пов’язаних об’єктів.
До числа уражених або потенційно уражених об’єктів можуть бути віднесені елементи транспортно-поромного комплексу та об’єкти зберігання, перевалки й забезпечення паливно-мастильними матеріалами. Наявні матеріали не дозволяють встановити ступінь пошкодження окремих споруд, тому подальший аналіз ґрунтується не на оцінці масштабів руйнувань, а на просторовій локалізації та функціональному значенні ураженого району.
1.6. Обмеження супутникових спостережень та невизначеності інтерпретації
Представлений аналіз ґрунтується переважно на даних дистанційного зондування, метеорологічній інформації та відкритих джерелах. Такий підхід дозволяє локалізувати осередки горіння, оцінювати конфігурацію шлейфів і виявляти термічні аномалії, однак має низку обмежень.
Відсутність інструментальних вимірювань складу атмосферного повітря, даних про фактичний склад продуктів горіння та обмежений доступ у район події не дозволяють здійснити кількісну оцінку масштабів забруднення та верифікувати окремі інтерпретації.
Водночас супутникові спостереження, метеорологічні дані та результати атмосферного моделювання можуть бути використані для інтерпретації просторової структури події та потенційних напрямків перенесення продуктів горіння.
У зв’язку з цим наведені висновки ґрунтуються на аналізі наявних даних, а окремі положення потребують подальшої перевірки із залученням інструментальних спостережень та спеціалізованих моделей перенесення і трансформації забруднюючих речовин.
2. Військово-логістичне значення Керченського вузла
Керченська протока є одним із ключових транспортних вузлів Азово-Чорноморського регіону. Транспортні переходи, поромна інфраструктура, паливні об’єкти та допоміжні берегові споруди утворюють тут єдину систему логістичного забезпечення, у межах якої значення окремих елементів визначається не лише їхніми власними характеристиками, а й роллю у функціонуванні всього комплексу.
Стійкість такої системи забезпечується наявністю кількох взаємодоповнюючих механізмів перевезення та можливістю часткового перерозподілу транспортних потоків у разі порушення роботи окремих компонентів. У цьому сенсі транспортно-поромна інфраструктура виконує не ізольовану функцію, а є одним із механізмів резервування та підтримання логістичної стійкості.
Водночас транспортні функції невіддільні від системи забезпечення паливно-мастильними матеріалами. Об’єкти зберігання та перевалки нафтопродуктів не існують окремо від транспортної інфраструктури, а є її функціональним продовженням. Просторова близькість транспортних і паливних об’єктів у районі Керченської протоки відображає не випадкове сусідство, а характерну для великих логістичних вузлів функціональну інтеграцію.
Особливістю подібних систем є поєднання цивільних та військових функцій. При цьому подвійне використання є властивістю не окремих споруд, а транспортних і матеріальних потоків, що проходять через них. Одні й ті самі транспортні переходи, поромні комплекси та паливні об’єкти можуть забезпечувати переміщення як цивільних вантажів, так і військової техніки та ресурсів. Таким чином, характер функціонування системи визначається не конструктивними особливостями окремих елементів, а структурою логістичних потоків у конкретних умовах.
Високий ступінь функціональної інтеграції одночасно є джерелом як стійкості, так і вразливості системи. Просторова концентрація транспортних, паливних та допоміжних функцій підвищує ефективність логістичного забезпечення, однак у разі ураження окремих компонентів створює передумови для поширення наслідків на суміжні об’єкти та навколишнє середовище.
Таким чином, Керченський вузол являє собою просторово інтегровану транспортно-паливну систему, ефективність, стійкість і вразливість якої визначаються характером взаємозв’язків між її компонентами.
3. Інфраструктура подвійного призначення та принципи міжнародного гуманітарного права
3.1. Принцип розмежування та військова необхідність
Одним із фундаментальних принципів міжнародного гуманітарного права є принцип розмежування між цивільними об’єктами та військовими цілями. Відповідно до статті 52 Додаткового протоколу I до Женевських конвенцій, військовими цілями визнаються лише ті об’єкти, які внаслідок свого характеру, місця розташування, призначення або використання здійснюють ефективний внесок у військові дії, а їхнє повне або часткове знищення, захоплення чи нейтралізація за конкретних обставин забезпечують визначену військову перевагу.
У сучасних конфліктах значна частина транспортної, енергетичної та паливної інфраструктури має подвійний характер використання. У зв’язку з цим оцінка статусу окремих об’єктів потребує врахування не лише їхніх конструктивних характеристик, але й фактичної функціональної ролі в системі логістичного забезпечення.
Як було показано у попередньому розділі, транспортно-поромна та паливна інфраструктура Керченського вузла являє собою функціонально інтегровану систему, окремі компоненти якої здатні забезпечувати як цивільні, так і військові транспортні потоки. Відповідно, оцінка правового статусу окремих елементів такої системи потребує аналізу їхньої фактичної ролі в умовах конкретного збройного конфлікту.
3.2. Просторова інтеграція цивільних та військових функцій і перерозподіл ризиків
Функціональна інтеграція цивільної та військової логістики є характерною рисою сучасних транспортних систем подвійного призначення. Просторове поєднання транспортної, паливної та допоміжної інфраструктури дозволяє підвищувати ефективність логістичного забезпечення та забезпечувати стійкість транспортних потоків, однак одночасно призводить до перерозподілу ризиків між військовими та цивільними компонентами системи.
У випадку просторової концентрації цивільних і військових функцій негативні наслідки ураження окремих елементів інфраструктури можуть поширюватися за межі безпосередньо військових об’єктів, зачіпаючи суміжні цивільні споруди, транспортні комунікації, населення та навколишнє середовище.
У контексті міжнародного гуманітарного права така конфігурація надає особливого значення принципам розмежування та запобіжних заходів. Відповідальність за максимально можливе відокремлення військових об’єктів від цивільного населення та інфраструктури покладається на сторону, що контролює відповідну територію; систематичне використання цивільної інфраструктури для військової логістики без належного просторового розмежування ставить питання відповідності такої практики цим принципам.
3.3. Обов’язок вживати запобіжних заходів та проблема використання цивільної інфраструктури
Міжнародне гуманітарне право покладає на сторони збройного конфлікту обов’язок вживати всіх практично можливих заходів для захисту цивільного населення та цивільних об’єктів від небезпек, пов’язаних із веденням бойових дій.
Відповідно до статей 57 та 58 Додаткового протоколу I до Женевських конвенцій, сторона, що здійснює контроль над відповідною територією, повинна, наскільки це практично можливо, уникати розміщення військових цілей у межах або поблизу густонаселених районів, а також вживати інших заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків для цивільного населення та цивільної інфраструктури.
У випадку складних транспортно-логістичних систем подвійного призначення виконання зазначених вимог ускладнюється високим ступенем функціональної інтеграції окремих елементів. Водночас сама по собі складність логістичної системи не скасовує обов’язку щодо вжиття практично можливих запобіжних заходів.
Систематичне використання цивільної транспортної, енергетичної або паливної інфраструктури для забезпечення військової логістики без належного просторового розмежування функцій об’єктивно призводить до перенесення частини ризиків на цивільні об’єкти, населення та навколишнє середовище.
Проміжний висновок
Розглянута конфігурація Керченського вузла свідчить про високий ступінь просторової інтеграції інфраструктури подвійного призначення. Така інтеграція підвищує ефективність і стійкість логістики, але водночас перерозподіляє ризики між військовими та цивільними компонентами системи. У контексті міжнародного гуманітарного права це надає особливого значення обов’язку сторони, що контролює територію, вживати всіх практично можливих заходів для розмежування ризиків і мінімізації наслідків для цивільного населення та довкілля. Просторове поєднання військових і цивільних функцій, отже, слід розглядати не лише як логістичне рішення, а як фактор, що впливає на характер, масштаби й просторовий розподіл гуманітарних та екологічних наслідків війни.
4. Застосування просторово-динамічної моделі
У межах запропонованого підходу події в районі Керченської протоки розглядаються не як ізольований епізод горіння окремих об’єктів, а як система просторово пов’язаних процесів, що охоплюють атмосферні, аквальні та логістичні компоненти.
4.1. Атмосферна фаза як початкова ланка просторово-динамічних процесів
У межах запропонованого просторово-динамічного підходу події в районі Керченської протоки розглядаються не як ізольований епізод горіння окремих об’єктів, а як система взаємопов’язаних процесів, що охоплюють атмосферні, аквальні та логістичні компоненти. У цій системі атмосфера виступає не кінцевою фазою поширення продуктів згоряння, а першою ланкою їхнього просторового перенесення та подальшого включення до інших природних процесів.
Газоподібні продукти згоряння та аерозольні частинки, що утворюються під час масштабних пожеж, включаються до процесів атмосферної циркуляції, унаслідок чого первинно локальне джерело здатне формувати просторові зони впливу, які значно перевищують межі самого осередку горіння. Таким чином, атмосфера виконує не лише функцію розсіювання, але й роль транспортної системи, здатної забезпечувати перенесення речовини на значні відстані.
У випадку Керченської протоки супутникові та метеорологічні дані свідчать про наявність вираженої атмосферної компоненти події. На знімках Sentinel-2 спостерігається протяжний димовий шлейф, орієнтований у бік Таманського півострова, а також більш дифузні атмосферні утворення над акваторією Керченської затоки. Така просторова неоднорідність вказує на складний характер атмосферної фази події та наявність кількох можливих механізмів перенесення продуктів горіння.
Фізичними носіями цього перенесення можуть виступати тонкодисперсні аерозольні частинки, насамперед частинки чорного вуглецю, на поверхні яких здатні адсорбуватися поліциклічні ароматичні вуглеводні та інші продукти неповного згоряння (Castro-Jiménez et al., 2011; Dachs et al., 2002). Завдяки малим розмірам та великій питомій поверхні такі частинки можуть залишатися у зваженому стані протягом тривалого часу та брати участь у подальших процесах атмосферного перенесення і депонування.
Унаслідок сухого та вологого випадіння ці частинки можуть надходити на поверхню суші й акваторії, формуючи передумови для їхнього подальшого включення до морських біогеохімічних процесів. Атмосфера та аквальні екосистеми при цьому виступають взаємопов’язаними компонентами єдиної системи перенесення та трансформації забруднюючих речовин. Важливою ланкою такого атмосферно-аквального зв’язку є морський поверхневий мікрошар (sea-surface microlayer, SML) — тонкий граничний шар на межі атмосфери та океану. За даними узагальнюючих оглядів, цей шар здатний виступати як акцептором, так і потенційним вторинним джерелом гідрофобних забруднювачів — поліциклічних ароматичних вуглеводнів, хлорорганічних сполук, нафтових вуглеводнів і важких металів, концентрація яких може суттєво перевищувати їхній вміст у підстилаючій водній товщі (Wurl & Obbard, 2004; GESAMP, 1995; Cunliffe et al., 2013). Через цей шар відбувається обмін речовиною між атмосферою та морем, а сам морський поверхневий мікрошар виступає першим біогеохімічним бар’єром, через який продукти горіння можуть надалі включатися до морських біогеохімічних циклів і трофічних мереж.
У цьому сенсі атмосфера є не ізольованим середовищем, а першою ланкою більш складної системи взаємопов’язаних процесів. Атмосферне перенесення створює передумови для подальшого включення продуктів горіння до аквальних і геохімічних циклів, а отже, просторові межі екологічних наслідків можуть суттєво не збігатися з межами первинної події, а самі наслідки — виявлятися віддаленими від джерела як у просторі, так і в часі.
Таким чином, у межах просторово-динамічного підходу атмосфера розглядається не як завершальна стадія поширення продуктів горіння, а як початкова фаза їхнього подальшого просторового перерозподілу, що з’єднує локальне джерело забруднення з потенційно значно ширшими атмосферними, аквальними та геохімічними системами перенесення, депонування та трансформації речовини. Унаслідок цього екологічні наслідки можуть бути істотно рознесені з первинною подією як у просторі, так і в часі, а їхні фактичні межі визначаються не стільки локалізацією джерела, скільки структурою природних систем перенесення, до яких виявляються залученими продукти горіння.
4.2. Гідродинамічний контекст Азово-Чорноморського обміну
Теза про потенційне переміщення забруднюючих речовин у межах Азово-Чорноморського басейну спирається на гідродинамічні особливості Керченської протоки та загальну циркуляцію вод Чорного моря.
Керченська протока є вузькою та мілководною ланкою, що з’єднує Азовське та Чорне моря (Aleskerova et al., 2017). Водообмін через протоку відіграє фундаментальну роль у формуванні гідрологічних, гідрохімічних та гідробіологічних режимів прилеглих акваторій (Kubryakov et al., 2019). За результатами супутникових спостережень та чисельного моделювання, водообмін керується переважно вітровим баротропним градієнтом тиску і більшу частину часу має односпрямований характер: відтік вод з Азовського моря в Чорне відбувається за помірних і сильних північно-східних вітрів, тоді як притік чорноморських вод у зворотному напрямку — у періоди послаблення вітру (Zavialov et al., 2020; Garmashov & Kochergin, 2018).
Швидкості течій у протоці зазвичай перевищують 10 см/с, а в найвужчій її частині сягають 20–30 см/с; річні об’єми водообміну оцінюються десятками кубічних кілометрів у кожному напрямку. Припливні течії в протоці не перевищують 5 см/с (у найвужчій частині — до 6–10 см/с під час пікового потоку) і не створюють стійкого залишкового перенесення, тому їхній внесок у водообмін можна вважати незначним. Висока мінливість вітрового режиму обумовлює регулярну зміну напрямку перенесення через протоку, що є одним із ключових механізмів водообміну між Азовським і Чорним морями (Mankovsky, 2020; Zavialov et al., 2020).
У приповерхневій фазі просторовий розподіл забруднювачів значною мірою визначається хвилюванням, вітровим дрейфом та поверхневими течіями. Саме ці механізми контролюють переміщення поверхневих плівок, морського поверхневого мікрошару та завислих частинок у межах акваторії протоки й прилеглих районів.
Додатковим свідченням складної організації приповерхневих процесів є наявність на супутниковому знімку протяжних неоднорідностей поверхневого шару води (рис. 5). Хоча доступні дані не дозволяють однозначно встановити природу цих структур, їхня просторова конфігурація свідчить про активні процеси перерозподілу речовини в поверхневому шарі акваторії. З огляду на близькість району події та зафіксовану атмосферну фазу перенесення, такі структури можуть розглядатися як потенційні зони концентрації або трансформації речовини перед її подальшим включенням до гідродинамічних процесів басейнового масштабу.
У міру включення забруднюючих речовин до товщі води та донних процесів зростає роль великомасштабної циркуляції басейну. Для Чорного моря характерна переважно циклонічна циркуляція, що формує систему периферійних течій уздовж берегів і забезпечує перенесення водних мас на значні відстані (Korotaev, 2012; Kubryakov et al., 2016). Механізми перенесення забруднювачів можуть змінюватися в часі: якщо у поверхневій фазі їхній просторовий розподіл визначається переважно вітром і поверхневими течіями, то після включення до водної товщі дедалі більшого значення набувають процеси басейнової циркуляції.
Аварія танкерів «Волгонефть-212» і «Волгонефть-239» у грудні 2024 року продемонструвала, що екологічні наслідки подій у районі Керченської протоки можуть проявлятися на значній відстані від первинного джерела. Важкі фракції мазуту не залишилися локалізованими в межах протоки, а були залучені до великомасштабної циркуляції Чорного моря й через систему периферійних течій досягли узбережжя Одеської області. Польові дослідження в НПП «Тузлівські лимани» у червні 2025 року зафіксували масове винесення деградованого мазуту на піщану пересип, що продемонструвало можливість перенесення стійких нафтопродуктів на відстані понад 650 км від району первинного забруднення (Зелений лист, 2025а).
?️ Відкрити карту в повноекранному режимі
Інтерактивна карта маршруту дрейфу мазуту від Керченської протоки до НПП «Тузловські лимани» доступна за посиланням: https://umap.openstreetmap.fr/uk-ua/map/map_1166232#7/45.586799/33.837891 (Зелений лист, 2025б).
Таким чином, випадок «Волгонефти» є емпіричним підтвердженням того, що забруднювачі, які потрапляють у район Керченської протоки, можуть залучатися до великомасштабних гідродинамічних потоків речовини в Азово-Чорноморському басейні. Супутникові спостереження показують, що води, які надходять через протоку, сприяють синоптичній мінливості гідрофізичних полів Азово-Чорноморського басейну, формуючи структури, що простежуються на знімках завдяки контрастам температури поверхні та кольору води (Eremeev et al., 2003).
Отже, локальна подія в районі Керченської протоки може проходити послідовні фази поверхневого, приповерхневого та внутрішньоводного перенесення, причому характер просторового поширення на кожному етапі визначається різними фізичними механізмами. У цьому контексті Керченська протока виступає не лише локальним районом події, але й гідродинамічним вузлом, через який локальне забруднення потенційно може включатися до системи потоків речовини Азово-Чорноморського басейну. Унаслідок цього просторові межі екологічних наслідків можуть істотно не збігатися з межами первинної події, а самі наслідки — виявлятися віддаленими від джерела на сотні кілометрів і суттєво рознесеними з ним у часі. Таким чином, гідродинамічна структура басейну виступає не пасивним середовищем, а активним фактором формування просторового розподілу екологічних наслідків.
4.3. Просторове розділення первинної події та вторинних наслідків
Момент виникнення первинної події не обов’язково збігається у часі та просторі з її екологічними наслідками. Осередок горіння є лише початковою фазою, тоді як подальше атмосферне перенесення, депонування та трансформація забруднюючих речовин можуть формувати вторинні зони впливу, віддалені від місця первинного джерела й рознесені у часі.
У цьому контексті просторово-динамічні властивості природного середовища виявляють важливу структурну подібність до логістичних систем, розглянутих у розділі 2. Подібно до того, як транспортна інфраструктура функціонує завдяки існуванню відносно стійких потоків речовини, атмосфера й акваторія також характеризуються наявністю власних механізмів перенесення. Первинна подія не створює ці потоки, а лише вносить у них додаткову масу речовини, яка надалі перерозподіляється відповідно до вже існуючих закономірностей атмосферної циркуляції, поверхневого дрейфу та гідродинамічного обміну.
Окремої уваги заслуговує те, що південно-східна орієнтація димового шлейфу, зафіксована на супутникових знімках (Рис. 1), спрямовує його в бік прибережних територій Таманського півострова, у тому числі району, що формально перебуває під природоохоронним режимом — державного природного зоологічного заказника «Запорожско-Таманский». Це створює передумови для залучення до вторинних процесів депонування продуктів горіння не лише акваторії, але й окремих прибережних екосистем, розташованих на узбережжі, що контролюється стороною, відповідальною за просторову організацію військово-логістичної інфраструктури. Таким чином, атмосферне перенесення здатне формувати зони екологічного впливу, віддалені від джерела та розташовані на території, яка перебуває під юрисдикцією іншої сторони конфлікту, що додає цьому аспекту виміру транскордонних екологічних наслідків.
У цьому сенсі Керченська протока виступає не лише гідродинамічним вузлом, але й просторовою ланкою між атмосферною та аквальною фазами події, а також між локальним джерелом забруднення та потенційно басейновими наслідками. Подібно до того, як порушення транспортної логістики призводить до перерозподілу матеріальних потоків і пов’язаних із ними ризиків, надходження продуктів горіння до природного середовища спричиняє їхній подальший перерозподіл у межах уже існуючих атмосферних та гідродинамічних систем перенесення. У цьому розумінні екологічні наслідки війни визначаються не лише характеристиками первинної події, але й структурою природних і техногенних потоків речовини, енергії та пов’язаних із ними ризиків, у які ця подія виявляється включеною.
Тому екологічні наслідки доцільно розглядати не як одноразовий інцидент, локалізований у просторі та часі, а як послідовність взаємопов’язаних процесів. Припинення активної фази горіння не означає завершення поширення й трансформації продуктів згоряння.
При цьому наявні дані не дозволяють оцінити масштаби або тривалість можливих вторинних процесів. Водночас сама постановка питання про просторово-часове розділення первинної події та її наслідків може розглядатися як один із методологічних результатів запропонованого підходу, придатний для аналізу інших випадків ураження інфраструктури в прибережних районах.
4.4. Часові масштаби трансформації потоків
Просторово-динамічний підхід передбачає розгляд екологічних наслідків у різних часових масштабах. Безпосередня фаза події характеризується локальним вивільненням значних мас забруднюючих речовин та формуванням гострих екологічних ризиків. Водночас у середньо- та довгостроковій перспективі важливого значення набувають зміни структури самих потоків речовини та енергії, що підтримують функціонування військово-логістичних систем.
У випадку Криму транспортно-паливна інфраструктура забезпечує функціонування відносно ізольованого півострова та пов’язаних із ним військових угруповань. Просторове положення Криму та обмежена кількість основних маршрутів постачання створюють передумови, за яких порушення роботи окремих вузлів може супроводжуватися не лише перерозподілом маршрутів, але й загальним скороченням обсягів перевезення, споживання палива та інтенсивності пов’язаних із ними антропогенних потоків.
У цьому контексті важливе значення має не лише факт існування транспортно-паливних потоків, але й їхня просторова конфігурація. Концентрація значних обсягів перевезень у межах Керченського вузла, розташованого в зоні взаємодії Азовського та Чорного морів, створює передумови для виникнення екологічних ризиків, масштаби яких потенційно виходять за межі локальної акваторії.
У цьому сенсі екологічний ризик визначається не лише ймовірністю окремих аварійних подій, але й самою інтенсивністю антропогенних потоків, що підтримуються в межах такого просторово чутливого вузла. Чим більшими є обсяги перевезення та концентрація матеріальних потоків у районі Керченської протоки, тим вищим стає потенціал виникнення подій, наслідки яких здатні поширюватися за межі локальної акваторії та набувати басейнового масштабу.
Відповідно, довгострокові зміни структури та обсягів транспортно-паливних перевезень можуть супроводжуватися зміною просторового розподілу екологічних ризиків. З огляду на унікальне гідродинамічне положення Керченської протоки та роль Криму як відносно ізольованої ланки транспортного забезпечення, скорочення інтенсивності транзитних потоків через півострів теоретично може сприяти зменшенню екологічних ризиків саме для Азово-Чорноморського басейну, навіть якщо частина цих потоків буде перенесена до інших маршрутів або регіонів.
Унаслідок цього короткочасні аварійні викиди, пов’язані з ураженням окремих об’єктів, теоретично можуть супроводжуватися довгостроковими змінами інтенсивності антропогенних потоків у регіоні. Відповідно, інтегральний екологічний ефект подібних подій визначається не лише масштабами первинного забруднення, але й характером подальшої трансформації транспортних, енергетичних і матеріальних потоків.
Кількісна оцінка такого балансу виходить за межі даної роботи. Водночас сама постановка питання про можливість різноспрямованих короткострокових і довгострокових екологічних ефектів є логічним продовженням просторово-динамічного підходу. Таким чином, аналіз наслідків війни потребує врахування не лише просторового, але й часового виміру трансформації потоків речовини, енергії та пов’язаних із ними ризиків.
5. Хімічний профіль горіння готових нафтопродуктів
5.1. Ймовірний склад паливної суміші
Фактичний склад нафтопродуктів, залучених до горіння, за наявними даними встановити неможливо. Водночас функціональне призначення вузла дозволяє припустити, що значну частину становили готові нафтопродукти — насамперед дизельне паливо та інші паливно-мастильні матеріали, які, на відміну від сирої нафти, пройшли технологічну переробку й мають інші фізико-хімічні властивості та характер горіння.
З урахуванням транспортно-логістичного значення Керченського вузла не можна виключати, що частина паливно-мастильних матеріалів могла використовуватися для забезпечення військової логістики. Водночас наявні дані не дозволяють оцінити співвідношення між цивільними та військовими компонентами паливних потоків.
5.2. Особливості горіння готових нафтопродуктів
Процес горіння таких сумішей супроводжується утворенням широкого спектра газоподібних та аерозольних продуктів. До їх складу можуть входити оксиди вуглецю, оксиди азоту, леткі органічні сполуки, поліциклічні ароматичні вуглеводні, а також тверді частинки різного розміру, включаючи сажу.
Хімічний склад та співвідношення окремих компонентів продуктів згоряння визначаються типом палива, температурними умовами, доступністю кисню та іншими параметрами процесу горіння. Масштабний характер пожежі та формування протяжних димових шлейфів дозволяють припустити, що значна частина продуктів згоряння надходила до атмосфери у вигляді газоподібних сполук та аерозольних частинок, здатних до подальшого просторового перенесення.
5.3. Контрфактичний сценарій: розподілене згоряння проти аварійного горіння
Однією з особливостей подій у районі Керченської протоки є те, що до процесу горіння були залучені не сирі вуглеводні, а, ймовірно, готові нафтопродукти, призначені для подальшого використання у транспортних та енергетичних системах. У зв’язку з цим постає питання щодо відмінностей між аварійним горінням великих обсягів пального та його поступовим використанням за функціональним призначенням.
Можна припустити, що значна частина нафтопродуктів, залучених до пожежі, за відсутності події була б у подальшому використана та піддалася окисненню в процесі роботи транспортних засобів і енергетичних установок. Таким чином, сам факт перетворення значної частини вуглеводнів на кінцеві продукти окиснення не є унікальним наслідком даної події.
Проте аварійне горіння та розподілене згоряння пального у двигунах внутрішнього згоряння принципово відрізняються умовами протікання процесів, швидкістю вивільнення продуктів та їхнім просторово-часовим розподілом. Кількісні дослідження свідчать, що питомий вихід забруднювача на одиницю маси спаленого палива (emission factor) при відкритому неконтрольованому горінні є істотно вищим, ніж при контрольованому згорянні у технічних установках (Lemieux et al., 2004). Це стосується насамперед продуктів неповного окиснення — сажі, чорного вуглецю та поліциклічних ароматичних вуглеводнів.
Крім того, умови відкритого горіння та наявність низькотемпературних, збіднених киснем зон сприяють утворенню більшої кількості продуктів неповного окиснення, поліциклічних ароматичних вуглеводнів та — за наявності джерел хлору — діоксинів і фуранів. Отже, екологічне значення події визначається не лише загальною масою пального, залученого до процесу горіння, але й режимом його окиснення, просторово-часовою організацією вивільнення продуктів згоряння та особливостями їхнього подальшого перенесення і трансформації.
5.4. Виходи токсичних продуктів при горінні готових нафтопродуктів
Хоча прямих інструментальних вимірювань для події в Керченській протоці немає, орієнтовний профіль викидів можна реконструювати за бібліографічними аналогіями — задокументованими натурними та лабораторними вимірюваннями горіння нафти й нафтопродуктів на воді. Нижче наведено ключові питомі показники, отримані під час досліджень контрольованих морських спалювань нафти (зокрема в межах ліквідації розливу Deepwater Horizon) та оглядів емісій відкритого горіння. Ці значення слід розглядати як порядок величин, а не як точні параметри конкретної події.
| Показник | Значення / порядок величини | Джерело |
|---|---|---|
| Частка маси нафти, що переходить у тонкодисперсний аерозоль (PM2.5) при відкритому горінні на воді | ≈ 7,5 % маси спаленого палива | Aurell & Gullett, 2010 |
| Частка елементарного (чорного) вуглецю в емітованих частинках | ≈ 82 % (у лаб. симуляціях — понад 90 % світлопоглинального BC) | Gullett et al., 2016; 2017 |
| ПАВ (бенз(а)пірен та інші), адсорбовані на частинках | ≈ 68 мкг/г маси частинок | Gullett et al., 2016 |
| Бензол — домінуючий леткий органічний компонент | сотні мг/кг спаленої нафти | Gullett et al., 2016; 2017 |
| ПХДД/ПХДФ (діоксини/фурани) — сліди, за наявності джерел хлору | ≈ 1,5–3,3 нг TEQ/кг маси частинок | Aurell & Gullett, 2010 |
| Загальний принцип: emission factor при відкритому горінні > ніж при контрольованому згорянні | якісно, для більшості токсикантів | Lemieux et al., 2004 |
Ключовий висновок із наведених даних: тверді частинки морського горіння нафтопродуктів — це переважно чорний вуглець, що виступає носієм адсорбованих канцерогенів (ПАВ) і слідових діоксинів.
Саме така частинка є фізичним механізмом, який пов’язує атмосферну фазу події з її подальшим депонуванням на водну поверхню та включенням у морський мікрошар, описаним у розділі 4.3.
5.5. Особливості горіння скрапленого природного газу
Якщо до складу уражених об’єктів Керченського вузла входили сховища скрапленого природного газу (СПГ), його горіння слід розглядати окремо, оскільки воно має принципово інший хімічний профіль порівняно з нафтопродуктами.
Горіння СПГ (переважно метану) дає здебільшого продукти повного окиснення — діоксид вуглецю та водяну пару — з відносно низьким виходом твердих частинок. За даними оглядів великих пожеж скрапленого газу, у вогнищах діаметром понад приблизно 35 метрів виникає кисневе голодування ядра полум’я, що призводить до утворення «холодної» несвітної сажі та зниження частки твердих світлопоглинальних частинок порівняно з горінням сирої нафти, дизелю чи бензину (Raj, 2007). Таким чином, СПГ-компонент сам по собі не є основним джерелом стійких токсикантів.
Водночас раптове руйнування резервуара скрапленого газу може супроводжуватися швидким випаровуванням, утворенням вогняної кулі та надлишкового тиску. У межах просторово-динамічного підходу значення такого компонента полягає не у власному токсикологічному навантаженні, а в енергетиці події: потужне тепловиділення посилює конвективний підйом продуктів згоряння сусідніх джерел (нафтопродуктів), сприяючи їхньому винесенню у вищі шари атмосфери та збільшуючи дальність подальшого перенесення. Слід підкреслити, що сама наявність СПГ серед уражених об’єктів є гіпотезою, що ґрунтується на відкритих джерелах і потребує підтвердження.
6. Висновки
Події в районі Керченської протоки у червні 2026 року розглянуто як окремий кейс екологічних наслідків ураження транспортно-паливної інфраструктури в межах авторського просторово-динамічного підходу.
6.1. Конкретні висновки за подією
Керченський транспортно-паливний вузол являє собою просторово інтегровану систему, у якій транспортна, паливна та допоміжна інфраструктура утворюють єдиний логістичний комплекс. Просторова концентрація цивільних і військових функцій забезпечує стійкість логістичних процесів, але водночас створює передумови для поширення екологічних наслідків ураження за межі первинних осередків. Пошкодження налагоджених логістичних маршрутів змушує шукати альтернативні шляхи доставки, які майже завжди є ризикованішими, що створює додаткові екологічні загрози, здатні перевищувати наслідки прямого ураження інфраструктури.
Супутникові дані Sentinel-2 та термічні аномалії FIRMS засвідчили просторово неоднорідний характер події: домінуючий осередок горіння з протяжним шлейфом у бік Таманського півострова та дифузну зону забруднення над акваторією затоки, природа якої потребує додаткової верифікації. Орієнтація шлейфу спрямовує його, зокрема, у бік природоохоронної території на російському боці протоки.
6.2. Узагальнення в межах просторово-динамічної моделі
Атмосфера виконує функцію перенесення продуктів згоряння та їхнього потенційного включення до атмосферно-аквальних процесів. Фізичним носієм цього перенесення можуть виступати тонкодисперсні частинки чорного вуглецю з адсорбованими поліциклічними ароматичними вуглеводнями та іншими продуктами неповного згоряння. При випадінні на водну поверхню першим акцептором таких забруднювачів є морський поверхневий мікрошар, здатний концентрувати гідрофобні сполуки, тоді як гідродинамічні умови Керченської протоки створюють передумови для їхнього перенесення в межах Азово-Чорноморського басейну.
Просторово-динамічний аналіз дозволив побачити структурну подібність між природними системами перенесення (атмосферна циркуляція, поверхневий дрейф, гідродинамічний обмін) та техногенними логістичними системами. В обох випадках первинна подія не створює потоків, а лише вносить додаткову масу речовини або порушує існуючі траєкторії, наслідки чого визначаються структурою тих систем, у які ця подія виявляється включеною.
Таким чином, припинення активної фази горіння не означає завершення екологічних наслідків події. Екологічний ризик визначається не лише ймовірністю окремих аварійних подій, але й інтенсивністю антропогенних потоків, що підтримуються в межах просторово чутливих вузлів, а також здатністю природних систем перенесення перерозподіляти забруднення далеко за межі первинного осередку.
6.3. Обмеження доказової бази
Правова частина роботи ґрунтується на нормах міжнародного гуманітарного права, а логістична — на відкритих даних щодо конфігурації Керченського вузла. Екологічні висновки спираються на супутникові спостереження, метеодані та бібліографічні аналогії з іншими задокументованими випадками великих нафтових пожеж і відкритого горіння.
У зв’язку з відсутністю інструментальних вимірювань у районі події наведені механізми перенесення та профіль викидів описують очікувані процеси, а їхня кількісна оцінка потребує подальшої верифікації. Водночас сама постановка питання про просторово-часове розділення первинної події та її наслідків, а також про роль інтенсивності потоків як самостійного фактора екологічного ризику, може розглядатися як методологічний результат, придатний для аналізу інших випадків ураження інфраструктури в прибережних районах.
6.4. Війна як трансформація потоків речовини, енергії та ризиків
Проведений аналіз свідчить про доцільність розгляду екологічних наслідків війни не як сукупності ізольованих інцидентів, а як системи просторово та часово пов’язаних процесів, у яких первинні події та їхні наслідки можуть бути суттєво рознесені як у просторі, так і в часі.
У цьому контексті війна постає не лише як процес фізичного руйнування, але й як процес трансформації потоків речовини, енергії та пов’язаних із ними ризиків. Екологічні наслідки визначаються не лише характеристиками первинної події, але й структурою природних і техногенних систем перенесення, у які ця подія виявляється включеною, а також довготривалими змінами інтенсивності антропогенних потоків, що підтримуються в межах таких систем. Відповідно, зміна просторової організації та інтенсивності цих потоків сама по собі може виступати фактором довгострокової трансформації екологічних ризиків.
Саме характер цієї трансформації, а не лише масштаби окремих уражень, значною мірою визначає структуру, тривалість і просторовий розподіл екологічних наслідків. Відповідно, аналіз наслідків війни потребує врахування не лише просторового, але й часового виміру трансформації потоків речовини, енергії та пов’язаних із ними ризиків.
Джерела
- Lemieux, P.M., Lutes, C.C., Santoianni, D.A. (2004). Emissions of organic air toxics from open burning: a comprehensive review. Progress in Energy and Combustion Science, 30(1), 1–32. doi:10.1016/j.pecs.2003.08.001.
- Aurell, J., Gullett, B.K. (2010). Aerostat sampling of PCDD/PCDF emissions from the Gulf oil spill in situ burns. Environmental Science & Technology, 44(24), 9431–9437. doi:10.1021/es103554y.
- Gullett, B.K., Aurell, J., Holder, A. et al. (2016). Characterization of the particulate emissions from the BP Deepwater Horizon surface oil burns. Marine Pollution Bulletin, 107(1), 216–223.
- Wurl, O., Obbard, J.P. (2004). A review of pollutants in the sea-surface microlayer (SML): a unique habitat for marine organisms. Marine Pollution Bulletin, 48(11–12), 1016–1030. doi:10.1016/j.marpolbul.2004.03.016.
- GESAMP (1995). The sea-surface microlayer and its role in global change. Reports and Studies No. 59. Joint Group of Experts on the Scientific Aspects of Marine Environmental Protection, London.
- Zavialov, I. et al. (2020). Water exchange between the Sea of Azov and the Black Sea through the Kerch Strait. Ocean Science, 16(1), 15–30. doi:10.5194/os-16-15-2020.
- Raj, P.K. (2007). LNG fires: a review of experimental results, models and hazard prediction challenges. Journal of Hazardous Materials, 140(3), 444–464. doi:10.1016/j.jhazmat.2006.10.029.
- Hobbs, P.V., Radke, L.F. (1992). Airborne studies of the smoke from the Kuwait oil fires. Science, 256(5059), 987–991.
- Kubryakov, A.A., Stanichny, S.V., Zatsepin, A.G., Kremenetskiy, V.V. (2016). Long-term variations of the Black Sea dynamics and their impact on the marine ecosystem. Journal of Marine Systems, 163, 80–94.
- Aleskerova, A.A., Kubryakov, A.A., Goryachkin, Yu.N., Stanichny, S.V. (2017). Propagation of waters from the Kerch Strait in the Black Sea. Physical Oceanography, (6), 47–57. doi:10.22449/1573-160X-2017-6-47-57.
- Kubryakov, A.A., Aleskerova, A.A., Goryachkin, Yu.N., Stanichny, S.V., Latushkin, A.A., Fedirko, A.V. (2019). Propagation of the Azov Sea waters in the Black Sea under impact of variable winds, geostrophic currents and exchange in the Kerch Strait. Progress in Oceanography, 176, 102119. doi:10.1016/j.pocean.2019.05.011.
- Eremeev, V.N., Ivanov, V.A., Ilyin, Yu.P. (2003). Oceanographic conditions and ecological problems of the Kerch Strait. Marine Ecological Journal, 2(3), 27–40.
- Korotaev, G.K. (2012). The Black Sea circulation. In: The Black Sea Encyclopedia. Springer, Berlin, Heidelberg.
- Fashchuk, D.Ya. (2008). The Sea of Azov: Problems of the Azov-Black Sea Basin. Moscow: Nauka.
- Castro-Jiménez, J., Mariani, G., Umlauf, G., Wollgast, J., Berrojalbiz, N., Dachs, J. (2011).
Polycyclic aromatic hydrocarbons (PAHs) atmospheric concentrations and deposition over the open Mediterranean and Black Seas.
SETAC Europe, JRC Scientific and Technical Reports, JRC62300. - Dachs, J., Lohmann, R., Ockenden, W.A., Méjanelle, L., Eisenreich, S.J., Jones, K.C. (2002).
Oceanic biogeochemical controls on global dynamics of persistent organic pollutants.
Environmental Science & Technology, 36(20), 4229–4237.
https://doi.org/10.1021/es025724k - Cunliffe, M., Engel, A., Frka, S., Gašparović, B., Guitart, C., Murrell, J.C., Salter, M., Stolle, C., Upstill-Goddard, R.C., Wurl, O. (2013).
Sea surface microlayers: a unified physicochemical and biological perspective of the air–ocean interface.
Progress in Oceanography, 109, 104–116.
https://doi.org/10.1016/j.pocean.2012.08.004 - Wurl, O., Obbard, J.P. (2004).
A review of pollutants in the sea-surface microlayer (SML): a unique habitat for marine organisms.
Marine Pollution Bulletin, 48(11–12), 1016–1030.
https://doi.org/10.1016/j.marpolbul.2004.03.016 - GESAMP (1995).
The Sea-Surface Microlayer and Its Role in Global Change.
Reports and Studies No. 59. Joint Group of Experts on the Scientific Aspects of Marine Environmental Protection, London. - Зелений лист (2025а).
Мазут на пересипі: що показала експедиція в НПП «Тузлівські лимани».
Онлайн-медіа «Зелений лист», 13 липня 2025 р.
https://zeleniy-list.od.ua/26445-2/ - Зелений лист (2025b).
Серія матеріалів про наслідки аварії танкерів «Волгонефть-212» та «Волгонефть-239»: встановлення джерел витоку мазуту, розлив мазуту та екосистема Чорного моря, інтерактивна карта маршруту перенесення.
Онлайн-медіа «Зелений лист».
https://zeleniy-list.od.ua/
Автор — Владіслав Балінський, голова Одеського відокремленого підрозділу Національного екологічного центру України (НЕЦУ), голова ГО «Зелений лист», хімік і біолог.