Рослинна олія, яка потрапила в Чорне море внаслідок російських ударів по портовій інфраструктурі в грудні 2025-го та навесні 2026 року, продовжує забруднювати узбережжя Національного природного парку «Тузлівські лимани». Наприкінці жовтня та на початку листопада працівники парку знову виявляли забруднені ділянки піщаного пересипу й мілководдя. А після штормів науковці зафіксували ознаки того, що олія могла накопичуватися не лише на поверхні, а й усередині піщаних шарів.
За повідомленнями керівника науково-дослідного відділу парку Івана Русєва, 26 жовтня після сильного східного вітру олія вкрила нові ділянки пляжів і піщаного пересипу. Загальна площа забруднення, за його оцінкою, сягнула близько 100 тисяч квадратних метрів – майже 10 гектарів. Ще навесні площа забрудненого пересипу становила близько 10 тисяч квадратних метрів.
27 і 28 жовтня працівники Нацпарку виявили кілька нових великих забруднених ділянок узбережжя та мілководдя Чорного моря поблизу рекреаційних комплексів «Катранка» і «Расєйка» Лиманської територіальної громади. Наступні викиди зафіксували 3 та 4 листопада – після потужних штормів.
Забруднення охоплює різні ділянки піщаного пересипу, зокрема заповідну зону парку. Воно негативно впливає на вразливі мікробіоценози піщаного узбережжя.
Як олія зберігається в морському середовищі
Причиною забруднення стали рослинна олія, що витекла з пошкоджених російськими ударами ємностей у морському порту «Чорноморськ» та біля лиману Аджалик в порту «Південний». За даними супутникового моніторингу, навесні 2026 року розлив досяг акваторії Чорного моря в межах Нацпарку «Тузлівські лимани». Тоді потужні хвилі викидали олію на різні ділянки пересипу.
Як пояснює Русєв, значна частина олії могла потрапити в придонну зону, а згодом – під шар піску. Під час штормів хвилі та донні течії перемішують пісок із частинками й згустками жиру, підіймають їх у товщу води та виносять на берег. У воді при цьому можуть утворюватися стійкі емульсії, а на пляжах осідати маслянисті забруднення.
Про тривалий характер забруднення свідчать і спостереження Владислава Балінського, який 28 жовтня показав нові викиди олії на узбережжі. Він наголошує: минуло вже кілька місяців від весняного розливу, однак стверджувати, що забруднення зникло, не можна.
За словами Балінського, науковці ще навесні прогнозували надходження олійного забруднення до території Нацпарку. Прогноз ґрунтувався на аналізі супутникових знімків. Забруднення справді досягло узбережжя, але, як припускає дослідник, значна його частина могла переміститися не лише поверхнею води, а й у її товщі.
Балінський також звертає увагу на можливі наслідки полімеризації олії під впливом сонячного випромінювання. За його словами, полімеризована олія може утворювати липкі тяжі, здатні забивати зябра водних організмів і спричиняти асфіксію. Він пов’язує цей механізм із загибеллю червонокнижних морських коників, яку спостерігали взимку 2026 року.
Олійні прошарки всередині піщаного пересипу
10 листопада Іван Русєв оприлюднив нові спостереження, які можуть свідчити про ще один механізм тривалого збереження забруднення. Після штормового розмиву піщаного пересипу на його вертикальному зрізі дослідник побачив темніші горизонтальні прошарки та плями з підвищеною вологістю або ознаками гідрофобного просочення.
За його думкою, під час весняних штормів олійна емульсія та її згустки потрапляли на берег і насичували пісок. Згодом наступні хвилі або вітер засипали забруднені ділянки новими шарами чистішого піску. Так могли сформуватися своєрідні техногенні маркерні горизонти – прошарки забрудненого піску, перекриті новими наносами.
Русєв припускає, що рослинна олія скріплює піщинки й утворює плівку, через що забруднені шари відрізняються темнішим кольором і довше зберігають вологість. Якщо такий шар опиняється під товщею піску, доступ кисню до нього обмежується, а процеси бактеріального розкладання можуть сповільнюватися.
Дослідник описує і способи польової перевірки своїх спостережень. Під час відбору проби з темного прошарку він звертав увагу на жирну консистенцію піску, його запах і здатність погано змочуватися водою. За його словами, просочений олією пісок може залишати на поверхні води маслянисті краплі або райдужну плівку.
Штормовий розмив пересипу наприкінці жовтня – на початку листопада, за оцінкою Русєва, відкрив ці приховані під піском шари. Водночас наведені спостереження є польовою інтерпретацією: для остаточного підтвердження складу прошарків і механізмів збереження забруднення потрібні лабораторні дослідження. Співробітники Нацпарку відібрали зразки піску з олією для відправки науковцям Національного екологічного центру України для подальшого дослідження.
Повторні викиди олії на узбережжі «Тузлівських лиманів» показують, що екологічні наслідки російських атак на портову інфраструктуру не завершуються після ліквідації видимого забруднення на поверхні води. Частина забруднювальних речовин може залишатися в морському середовищі або накопичуватися в піщаних відкладах, а згодом знову потрапляти у воду й на берег під час штормів.
Як підкреслює Владислав Балінський, наслідки війни мають довгостроковий характер: вони продовжують накопичуватися, впливати на природне середовище та спричиняти вторинне забруднення. Тому моніторинг узбережжя має тривати й після того, як видимі сліди первинного розливу зникають із поверхні.
Моніторинг узбережжя Чорного моря має бути систематичним і довгостроковим, адже екологічні наслідки російських атак не обмежуються моментом руйнування портової інфраструктури чи появою забруднювальної плями на поверхні води. Частина забруднювачів може залишатися в морському середовищі, накопичуватися в донній зоні та піщаних відкладах, а згодом знову потрапляти на узбережжя. Тому важливо не лише фіксувати кожен новий випадок забруднення, а й простежувати його подальшу долю, досліджувати вплив на екосистеми та зберігати доказову базу завданої шкоди. Без такого моніторингу неможливо достовірно оцінити масштаб екологічних наслідків війни, визначити потреби у відновленні та забезпечити належне документування збитків, завданих довкіллю України.
Саме для цього створено інформаційну платформу Екологічні свідчення Чорного моря, яка включає дистанційний і польовий моніторинг, динаміку нафтового забруднення в Керченській протоці та регіоні Тузлівських лиманів. Проєкт фінансово пітримав Німецький федеральний фонд навколишнього середовища Deutsche Bundesstiftung Umwelt (DBU).
На сьогодні ресурс об’єднав три отруйні для Чорного моря злочини росії: аварія мазутних танкерів «Волгонефть» в Керченський протоці 15.12.2024 р., забруднення олією акваторії Аджалицького лиману після обстрілу морського порту «Південний» 20.12.2025 р. та забруднення олією акваторії морського порту «Чорноморськ» після обстрілу 26.04.2026 р. Робота над картою продовжується.


