Як користуватися картою. Відкрийте каталог шарів, оберіть подію або тип доказів і натисніть на точку, лінію чи полігон. Картка об’єкта містить дату, координати, спосіб спостереження, фотографії, джерела та наукові застереження. Відкрити карту на весь екран.
Ця платформа створена не для нейтрального спостереження за війною. російська федерація є державою-агресором, а її повномасштабне вторгнення спричинило масштабну й довготривалу шкоду довкіллю України, зокрема морським і прибережним екосистемам Чорного моря. Генеральна Асамблея ООН офіційно визначила дії РФ як агресію проти України, а Програма ООН з навколишнього середовища документує широкі екологічні наслідки війни та їхній регіональний вимір для Чорного моря.
Офіційні українські оцінки вже вимірюють шкоду Чорному й Азовському морям сотнями мільярдів гривень. Але реальні втрати не зводяться до вартості очищення або пошкодженого майна. Це деградація оселищ, загибель і витіснення тварин, втрата екосистемних функцій, довготривале забруднення, розрив наукових рядів спостережень і зменшення можливостей для відновлення.
Поки окремий епізод існує лише як новина, допис, фотографія або супутниковий кадр, він легко залишається в інформаційному полі й не перетворюється на придатний для перевірки доказовий матеріал. Для розслідування потрібні дата, координати, оригінальний файл, автор або джерело, спосіб отримання, зв’язок з іншими матеріалами та чесний опис невизначеності.
Саме тому команда ГО «Зелений лист» разом із науковцями Національного природного парку «Тузлівські лимани» та керівником проєкту Русланом Гаврилюком підготувала інструмент, який поєднує ці матеріали в одному геопросторовому середовищі. Кожна точка, лінія або полігон на карті відкриває не просто позначку, а доказову картку: дату, координати, спосіб спостереження, фотографії, супутникові матеріали, джерела, наукове тлумачення та межі впевненості.
Мета платформи — зберігати, перевіряти й систематизувати матеріали, які можуть бути важливими для розслідування злочинів проти довкілля, можливих воєнних злочинів, проваджень щодо екоциду за законодавством України та майбутніх вимог про відшкодування і репарації. Карта не виносить юридичних вироків: правову кваліфікацію здійснюють слідчі, прокурори, експерти й суди. Наше завдання — не дати доказам зникнути, зберегти їхнє походження і зробити метод перевірки відкритим.
Платформа не є повним реєстром усіх забруднень Чорного моря. Вона містить події, для яких команда має достатньо надійних супутникових, польових, лабораторних або документальних матеріалів. Відсутність інциденту на карті не означає відсутності забруднення.
Чому морське середовище потребує окремої системи доказів
Під час війни море є одним із найменш доступних середовищ для регулярного наукового контролю. Окупація Криму, бойові дії, мінна небезпека, атаки на порти та судна, обмеження навігації й ризики для дослідницьких команд унеможливлюють звичайну модель систематичних суднових спостережень на значній частині акваторії. Рівень фактичного доступу змінюється разом із безпековою ситуацією, тому його не можна чесно звести до одного постійного відсотка.
У цих умовах відкриті супутникові дані, польова верифікація на доступних ділянках узбережжя, лабораторні аналізи та захищене зберігання медіаматеріалів стають не допоміжними, а базовими інструментами. Вони дозволяють спостерігати процеси там, куди неможливо безпечно вийти судном, і водночас показують, де дистанційна інтерпретація потребує польового або лабораторного підтвердження.
Документування має безпосередній зв’язок із майбутнім відшкодуванням. Категорія B3.1 Реєстру збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України, прямо охоплює шкоду довкіллю, витрати на її моніторинг і оцінювання, відновлення, а також втрату внутрішньої екологічної цінності. Саме тому координовані матеріали, зібрані сьогодні, можуть стати початковим доказовим шаром для державних вимог про компенсацію, хоча їхнє процесуальне подання потребуватиме окремої автентифікації та роботи компетентних органів.
Платформа також є зверненням до міжнародної наукової спільноти. Українським дослідникам потрібні не лише слова підтримки, а доступ до супутникових архівів і обчислювальних ресурсів, лабораторні можливості, обладнання, захищені сховища, міжнародна експертиза та підтримка безпечних польових місій. Без цього значна частина морської шкоди залишатиметься недокументованою.
Поточна редакція виросла з документування трьох різних за природою подій: катастрофи танкерів «Волгонефть-212» і «Волгонефть-239» із мазутним забрудненням, розливу рослинної олії з порту Південний (VO-1) та розливу з порту Чорноморськ (VO-2). Але ці кейси не визначають межі проєкту. Вони стали першою повністю опрацьованою апробацією єдиного підходу, який можна застосовувати до нових аварій, пошкоджених суден, наслідків російських ударів по портовій і морській інфраструктурі, забруднених оселищ, загибелі тварин та інших проявів екологічної шкоди.
Для кожної події платформа використовує однакову внутрішню логіку: джерело й первинний викид; розвиток і перенесення забруднення; польові докази та відбір проб; вплив на біоту й оселища; аналітична реконструкція. Така структура дає змогу бачити не окрему пляму на знімку, а повний причинно-наслідковий ланцюг — від імовірного джерела до безпосередніх і відкладених наслідків, зокрема вторинного накопичення забруднювальних речовин у донних відкладах та їх подальшої ремобілізації: повторного надходження у водну товщу й залучення до циркуляції морського середовища.
Для напівзамкненого Чорного моря це принципово важливо: зникнення поверхневої плями не означає завершення впливу. Великомасштабна циклонічна циркуляція басейну загалом спрямована проти годинникової стрілки й може переносити домішки між східними та північно-західними районами, зокрема в напрямку Одеського узбережжя і дельти Дунаю. Водночас фактична траєкторія кожної події залежить від вітру, хвиль, мезомасштабних вихорів, стратифікації та локальних течій, тому перевіряється окремо за супутниковими, польовими й модельними даними (циркуляція Чорного моря; мінливість водообміну через Керченську протоку; післяосадова ремобілізація).
Карта водночас є геоприв’язаною медіабазою. Користувач може перейти від просторового об’єкта до фотографії, супутникового фрагмента, лабораторного матеріалу або публічного джерела. Це важливо для науковців, працівників природоохоронних територій, журналістів, громадських організацій, слідчих та експертів, яким потрібно не лише побачити подію, а й зрозуміти, на чому ґрунтується її опис.
Як формується доказовий об’єкт
Основною одиницею платформи є не шар і не умовний знак, а доказовий об’єкт. Він може бути точкою польової знахідки, контуром супутникової аномалії, ділянкою ураженого оселища, місцем відбору проби, положенням уламка судна або реконструйованою лінією перенесення. Картка об’єкта містить англійський та український блоки, щоб матеріали могли використовуватися як у національній, так і в міжнародній комунікації.
Як читати геометрію: точки позначають місця спостережень, знахідок, відбору проб або ймовірних джерел; лінії — зафіксовані переміщення чи обережні аналітичні реконструкції; полігони — інтерпретовані межі супутникових аномалій, забруднених ділянок або уражених оселищ.
У картках принципово розділяються три рівні. Пряме спостереження — те, що зафіксовано на знімку, у полі або в документі. Інтерпретація — наукове пояснення спостережуваного об’єкта. Аналітична реконструкція — відновлення ймовірного джерела, траєкторії або зв’язку між окремими спостереженнями. Це розмежування зменшує ризик, що робоча гіпотеза буде прочитана як безпосередньо встановлений факт.
Так само зберігається походження матеріалів: автор фотографії, установа, що надала польові дані, відповідальний за роботу зі зразками, лабораторний або медійний партнер, джерело супутникових даних. Якщо конкретне числове значення не можна надійно пов’язати з ідентифікатором окремої проби, воно не приписується окремій точці карти.
Супутникова методика і польова перевірка
Дистанційна частина роботи базується на спільному використанні радіолокаційних даних Sentinel-1 та оптичних знімків Sentinel-2. Радіолокація дає змогу аналізувати морську поверхню незалежно від освітлення та значною мірою від хмарності. Поверхневі плівки можуть послаблювати дрібну хвилястість і формувати темні аномалії на SAR-зображеннях. Водночас подібний сигнал можуть створювати штильові ділянки, природні плівки, атмосферні процеси або особливості течій, тому темна зона сама по собі не є автоматичним доказом забруднення.
Оптичні дані Sentinel-2 допомагають перевіряти межі, колір і структуру забруднення, фіксувати щільні скупчення, емульсії та окремі поверхневі об’єкти. Аналіз послідовності дат поєднується з метеорологічними умовами, морфологією плями та незалежними матеріалами. Для випадків імовірного підводного витоку застосовується зворотне трасування: стійкі «темні ядра» зіставляються з напрямком перенесення, глибиною та оцінкою підйому частинок від джерела до поверхні.
Цей підхід описано в науковій роботі Integrated methodology for tracing oil slicks using Sentinel-1 and Sentinel-2 data: backward modelling, meteorological correction, and visualization analysis, опублікованій у матеріалах конференції «Екологія. Людина. Суспільство»; DOI: 10.20535/EHS2710-3315.2025.332100.
Супутникова інтерпретація не замінює польову роботу. У районі НПП «Тузлівські лимани» польова верифікація проводиться науково-дослідним відділом Парку під науковим керівництвом Івана Русєва. Вона включає GPS-прив’язки, фотографування, опис субстрату й стану оселищ, реєстрацію біологічних наслідків та відбір проб. Руслан Гаврилюк координує облік зразків, інтеграцію лабораторних даних і наукове тлумачення результатів аналізів.
Три поточні кейси — перша робоча редакція
Volgoneft. Цей модуль поєднує місця аварії й уламків, датовані супутникові спостереження, імовірні залишкові джерела витоку, реконструкції дрейфу та польові точки мазутного забруднення. Окреме завдання — показати, де закінчується пряме спостереження і починається гіпотеза про дальній перенос до узбережжя Одещини.
VO-1. Кейс розливу рослинної олії з порту Південний демонструє, як поверхневе промислове забруднення розвивається в часі та як змінюється його видимість у радіолокаційних і оптичних даних.
VO-2. Подія, пов’язана з портом Чорноморськ, дає найбільш повний ланцюг від портового джерела й супутникової динаміки до польової та біологічної верифікації. До нього належать ділянки FP-1, FP-2 і FP-3, задокументовані Іваном Русєвим та науковим відділом Парку: ураження піщаного пересипу, псамофільного оселища та плівка або емульсія рослинної олії у прибережних водах.
Разом ці модулі показують, що одна й та сама архітектура може працювати для різних забруднювачів і різних типів доказів. Наступні події будуть додаватися не шляхом створення нової карти з нуля, а як нові модулі в уже відпрацьованій системі.
Медіабаза, походження даних і межі висновків
Для нас важливо, щоб фотографії, супутникові фрагменти та документи не були декоративними ілюстраціями. Вони мають залишатися пов’язаними з конкретним місцем і твердженням. Тому медіа прикріплюються до існуючого доказового об’єкта, якщо вони описують ту саму просторову ситуацію. Окрема медіаточка створюється лише тоді, коли матеріал має самостійне просторове значення.
Польові фотографії та матеріали щодо мазутного забруднення серії M створені Владиславом Балінським та Іваном Русєвим відповідно до поточного реєстру. Матеріали FP-1, FP-2 і FP-3 надані Іваном Русєвим і НПП «Тузлівські лимани». Аналітичні дані, пов’язані з обстеженням M-6/M-7, отримані в межах роботи Міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина» та надані проєкту Оленою Кравченко.
Платформа створена для збереження матеріалів, які можуть бути важливими для розслідувань злочинів проти довкілля, можливих воєнних злочинів, проваджень щодо екоциду та вимог про компенсацію і репарації. Водночас публікація на карті не замінює процесуальної автентифікації, належного ланцюга зберігання, лабораторної простежуваності, незалежної експертизи або рішення компетентного органу.
Хто створює і підтримує платформу
Vladyslav Balinsky — методологія дистанційного зондування, оброблення та інтерпретація Sentinel-1 і Sentinel-2, наукове картування, польова верифікація, архітектура доказової системи та підготовка публікацій; працівник науково-дослідного відділу НПП «Тузлівські лимани».
Ruslan Havryliuk — керівництво проєктом, наукова координація, робота зі зразками й лабораторними даними, інтеграція результатів та наукове рецензування.
Ivan Rusev — наукове керівництво польовою верифікацією, біологічна й екосистемна інтерпретація, валідація та надання польових матеріалів НПП «Тузлівські лимани».
Публікаційною та медійною платформою проєкту є ГО «Зелений лист». Пов’язані інституційні й проєктні матеріали публікує Національний екологічний центр України, зокрема на сторінці SUNDANSE.
Розроблення та реалізація платформи підтримуються Deutsche Bundesstiftung Umwelt (DBU) — Німецьким федеральним екологічним фондом, проєкт 30025/100. Автори та партнерські організації вдячні DBU за грантову підтримку. Науковий зміст, інтерпретації та висновки належать авторам і організаціям-учасникам.
Ця робота має і персональний вимір. У січні 2026 року Національний екологічний центр України повідомив про систематичне переслідування, заочне кримінальне провадження та прямі погрози на адресу Владислава Балінського, пов’язані з його участю у документуванні воєнних злочинів і актів екоциду. Це ще одна причина, чому доказова база не повинна залежати від безпеки однієї людини або залишатися в приватному архіві: вона має бути розподіленою, відкритою для перевірки та інституційно захищеною.
Як користуватися картою і що буде далі
Відкрийте каталог шарів, виберіть подію та натисніть на об’єкт. У доказовій картці можна переглянути фотографії, джерела, документи, метод отримання інформації та обмеження. Межі супутникових і польових полігонів є науковою інтерпретацією просторових даних, а не абсолютно точною фізичною межею забруднення.
Передати матеріали. Фотографії та повідомлення про мазут, нафту, рослинну олію, загибель або ураження дельфінів, птахів та іншої біоти можна надсилати на zeleniy.list1@gmail.com. Обов’язково додайте оригінальні фотографії, дату, місце або координати й короткий опис обставин. Не наражайте себе на небезпеку заради документування.
Публічна карта є інтерфейсом перегляду й перевірки. Вона не замінює захищеного зберігання оригінальних файлів, внутрішнього реєстру та процесуального ланцюга збереження доказів.
- Для поширення в соціальних мережах і медіа використовуйте адресу цієї статті.
- Для повноекранної роботи використовуйте пряме посилання на uMap.
- Для наукового використання обов’язково відкривайте картку об’єкта й перевіряйте джерела та обмеження.
- Матеріали платформи доповнюватимуться в міру появи нових перевірених даних і нових модулів подій.
Повний науково-методологічний опис платформи
Мовна версія: Read this article in English.
Рекомендоване посилання: Balinsky, V.; Havryliuk, R.; Rusev, I. Платформа екологічних доказів: інтерактивна карта забруднення та шкоди для Чорного моря. ГО «Зелений лист», 2026. Карта є живим ресурсом; під час цитування бажано зазначати дату доступу.
Моніторинг здійснювався за підтримки Deutsche Bundesstiftung Umwelt (DBU, Німецький федеральний фонд навколишнього середовища) в межах програми підтримки українських дослідників та природоохоронців. Зміст публікації, інтерпретація даних і висновки є відповідальністю авторів та не обов’язково відображають позицію фонду DBU.