До польових досліджень долучилися троє фахівців:

• Владислав Балінський — голова Одеського відокремленого підрозділу НЕЦУ та науковий співробітник НПП «Тузлівські лимани»;
• Руслан Гаврилюк — голова НЕЦУ та заступник директора Інституту геологічних наук НАН України;
• Іван Русєв — начальник науково-дослідного відділу НПП «Тузлівські лимани».

Наслідки війни на узбережжі Чорного моря

Піщаний пересип відділяє систему Тузлівських лиманів від Чорного моря. Це найбільша збережена природна ділянка морського узбережжя України. Сьогодні вона дедалі сильніше відчуває наслідки війни.

Під час експедиції науковці виявили фрагменти російських літальних апаратів. Вони також зафіксували нові випадки загибелі чорноморських китоподібних і знайшли залишки мазуту. Забруднювач продовжує потрапляти на берег після аварії російських танкерів у районі Керченської протоки наприкінці 2024 року.

Мазутне забруднення зберігається після аварії танкерів

Одним із ключових напрямів експедиції став пошук нових проявів мазутного забруднення. Руслан Гаврилюк проводить ці дослідження в межах міжнародного проєкту OIL-TRACE Black Sea.

Повна назва проєкту — Remote and Field Monitoring of Oil Pollution Dynamics in the Kerch Strait and the Tuzly Lagoons Region. Українською — «Дистанційний та польовий моніторинг динаміки нафтового забруднення в Керченській протоці та районі Тузлівських лиманів».

Проєкт реалізується за підтримки Німецького федерального фонду охорони навколишнього середовища (Deutsche Bundesstiftung Umwelt).

Польове обстеження показало, що море й далі виносить на берег нові порції мазуту. Це відбувається навіть через понад півтора року після аварії.

Дослідники виявили свіжі мазутні згустки просто на поверхні піску. Водночас давніші фрагменти вже частково вкрили піщані наноси. Отже, мазут продовжує переміщуватися морськими течіями та періодично знову потрапляє на узбережжя.

Шматки мазуту, винесені морем на узбережжя НПП «Тузлівські лимани» після аварії російських танкерів. Фото: Владислав Балінський

Як мазут переміщується морським середовищем

За словами Руслана Гаврилюка, дистанційний супутниковий моніторинг і польові дослідження дали змогу простежити шлях забруднення. Після аварії мазут мігрував уздовж українського узбережжя Чорного моря щонайменше на 600 кілометрів.

Значна частина мазуту перебуває не на поверхні води. Він накопичується у водній товщі та донних седиментах. Під час сильних штормів забруднювач може знову переходити у воду й повторно забруднювати морське середовище.

Саме тому наслідки аварії не є короткочасними. Вони можуть зберігатися протягом багатьох років.

Особливе занепокоєння викликає поширення забруднення на цінні природні території північно-західної частини Чорного моря. Серед них — НПП «Тузлівські лимани», прилеглі заповідні акваторії та Дунайський біосферний заповідник.

Мазут забруднює седименти й негативно впливає на прибережні екосистеми. Він порушує функціонування мікробіоценозів пляжів і створює додаткові ризики для птахів та інших представників морської фауни.

Крім того, польові дослідження допомагають перевіряти супутникові дані безпосередньо на місцевості. Поєднання двох методів дає змогу простежити міграцію мазуту. Воно також формує науково обґрунтовану доказову базу щодо екологічної шкоди, заподіяної російською агресією.

Зростає кількість загиблих чорноморських китоподібних

Під час експедиції науковці продовжили моніторинг загибелі морських ссавців. Нові знахідки свідчать про подальше погіршення ситуації.

За даними начальника науково-дослідного відділу НПП «Тузлівські лимани» Івана Русєва, лише 3–8 липня на території парку виявили ще 12 загиблих азовок (Phocoena phocoena relicta).

Від кінця травня до початку липня 2026 року на території парку офіційно зареєстрували 74 загиблих чорноморських китоподібних. Докладніше про цю хвилю загибелі морських ссавців читайте у матеріалі «Масова загибель дельфінів у Чорному морі: науковці пов’язують трагедію з війною росії».

Азовка внесена до Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи (IUCN) як вид, що перебуває під загрозою зникнення (Endangered, EN).

Водночас офіційні цифри не відображають реального масштабу трагедії. За оцінками дослідників, приблизно 95 % загиблих китоподібних узагалі не потрапляють на берег.

Навіть винесені хвилями тіла часто знову опиняються в морі. Крім того, шакали можуть відтягнути їх у густу прибережну рослинність. Це відбувається ще до того, як науковці або прикордонники встигають задокументувати знахідку.

За експертними оцінками, лише протягом першого півріччя 2026 року війна могла спричинити загибель десятків тисяч чорноморських китоподібних. Загальні втрати від початку повномасштабного вторгнення Росії можуть перевищувати 100 тисяч особин.

Польові дані для міжнародних проєктів

Обстеження синхронізували з міжнародним проєктом SUNDANSE. Одне з його завдань — вивчити довгострокові екологічні наслідки руйнування Каховської ГЕС для Чорного моря.

Проєкт систематизує дані про винесення седиментів із колишнього Каховського водосховища. Науковці вивчають їхній склад, переміщення та вплив на морські екосистеми.

Дослідники також аналізують забруднення прибережних територій, зміни донних екосистем і накопичення небезпечних речовин у морському середовищі.

Польові обстеження допомагають комплексно оцінити наслідки війни на узбережжі Чорного моря. Фіксація мазутного забруднення, загибелі китоподібних та інших проявів війни доповнює супутниковий моніторинг. Разом ці дані формують доказову базу щодо екологічних наслідків російської агресії проти України.

Дані експедиції одночасно використовують у проєктах SUNDANSE та OIL-TRACE Black Sea. Це дозволяє поєднати дослідження перенесення седиментів із документуванням довготривалого нафтового забруднення. Так науковці можуть краще оцінити його вплив на морські екосистеми.