Одеська історія багата на імена найталановитіших людей – письменників, науковців, артистів, музикантів. Безліч імен, на жаль, стерті з пам’яті в епоху створення суспільства, в якому “хто був ніким, той стане всім”. Так у 30-ті роки минулого століття в селі Трикрати на Миколаївщині трощили садибу, палили книги з найбагатшої бібліотеки, що належали кільком поколінням поважних поміщиків Скаржинських. Зруйновали фамільний склеп родини Скаржинських.
А у самому центрі одеського Міського саду знесли пам’ятник Віктору Петровичу Скаржинському. Першопрохідцю, творцю зелених оазисів у посушливому степовому Причорномор’ї. Людині, яка фактично перевернула тогочасні уявлення в лісівництві та садівництві.
Цей пам’ятник був встановлений 150 років тому. Авторитет Скаржинського серед населення Південного краю був настільки великим, що фактично відразу після його смерті в 1861 році, як вказує дослідниця життя Скаржинських Оксана Дорошенко, визначні особи регіону поставили питання про увічнення його пам’яті. Ініціатива належала почесному члену Товариства сільського господарства Південної Росії Д. Остен-Сакену. Йому допомагали спадкоємці Віктора Петровича, його товариші, знайомі, прихильники. Клопотання про спорудження пам’ятника було задоволено 25 лютого 1872 р. Через декілька місяців 16 червня 1872 р. Товариство сільського господарства Південної Росії, за присутності віце-президента і членів товариства, почесних і посадових осіб міста і чисельної публіки, святкувало відкриття поставленого у міському саду, напроти будинку товариства, пам’ятника Віктору Петровичу Скаржинському, завдяки праці якого було розведено у Херсонській губернії понад 437,2 га лісу .
Через 150 років одеські краєзнавці хочуть відновити цей пам’ятник. Щоправда, поки що це лише ідея, висловлена у фейсбуці, але й привід, щоб згадати, хто такий Скаржинський і що він зробив для Одеси та Причорномор’я.
Зелене диво Трикрат
Що таке Трикрати, знає, мабуть, кожна людина в України – насамперед, тому, що дуже популярні екскурсії до знаменитих Актовського та Арбузинського каньйонів поблизу Вознесенська Миколаївської області завжди доповнюються прогулянкою знаменитим «Лабіринтом» – великим лісом, посадженим у посушливих херсонських степах Віктором Петровичем Скаржинським.
Торік журналіст «Зеленого листа Юлія Лінник також відвідала Трикрати й описала свої враження у репортажі:
«Сьогодні Трикратський ліс – заповідна територія, яка входить до складу регіонального ландшафтного парку «Гранітно-степове Побужжя». До його складу також входять заповідні урочища «Лабіринт», «Василева пасіка» та «Літній хутір Скаржинського». Крім того, перелічені урочища є невіддільною частиною Національного природного парку «Бузький Гард».
Сам Трикратський ліс містить 2 заповідні урочища: «Лабіринт» і «Василева пасіка». Цей штучний лісовий масив у Вознесенському районі Миколаївської області був створений у 70-х рр. XIX ст., як примаєтковий парк із системою каналів, гребель, штучних водоспадів, влаштованих у річище річки Арбузинка.
Наразі на території природного парку мешкає 22 види хребетних тварин, що занесені до Червоної книги України, наприклад знайома усім річкова видра. Також можна зустріти білку чи сіру чаплю, живуть у лісі козулі, олені, фазани та бізони.
За такий рукотворний «оазис» завдячують Віктору Петровичу Скаржинському, нащадку давнього українського козацького роду. Він народився у родовому помісті в Трикратах, заснованих його батьком – генералом Петром Скаржинським, який відзначився під час захоплення Очакова й отримав свої землі у подарунок від Катерини ІІ. Але особливо про них не піклувався.
Його син Віктор не тільки зайнявся маєтком, але й виростив серед посушливого степу величезний ліс, що складався не тільки з легендарних дубів, а й із плодових дерев. Він облаштовував греблі, споруджував ставки, одним з перших вигадав саджати лісосмуги для підвищення родючості ґрунтів. Свого часу за порадами у садівництві до мецената приїздив і творець Софіївського парку граф Станіслав Потоцький.
Що пов’язує Скаржинського з Одесою
Про Віктора Петровича Скаржинського, його внесок у сільськогосподарську науку, у практику садівництва та лісорозведення, писали багато дослідників і у 19, і у 20 столітті. А ось про те, що пов’язує рід Скаржинських з Одесою, відомо набагато менше. Хоча в нашому місті збереглося кілька будівель, які названі його прізвищем. Найвідоміший – це прибутковий будинок Скаржинського на перехресті вулиць Софіївська та Торгова, колишнього Одеського комерційного училища.
Будинок Скаржинського. Фото А. Сандлера, 2010 г.
«Архітектором будівлі був Ксаверій Алоїзович Скаржинський (1819–1875), академік та професор архітектури Імператорської Академії мистецтв. Фахівці вважають, що надбудова третього поверху зроблена наприкінці XIX ст., тобто училище знаходилося ще у двоповерховому будинку. І ще цікавий момент: на фасаді будинку зберігся один герб з однорогом – родинний дворянський герб Скаржинських. Другий герб збитий працівниками комунальних служб із метою безпеки перехожих. До речі, на гарному триповерховому будинку в Петербурзі, на Англійській набережній, 24, яким володів останній господар Трикрат, також зображений герб Скаржинських.
Зараз будівля на реконструкції, яку планують закінчити до кінця 2022 р. Сподіватимемося, що нас не розчарує результат реставраційних робіт і ми знову милуватимемося «архітектурною вишуканістю», як гарно зазначив наш краєзнавець Юрій Парамонов, будинку на Софіївській, 15 з його гарцюючими казковими єдинорогами», – написала знавець стародавньої Одеси Надія Бєлявська на своїй сторінці в фейсбуці.
Відомий одеський краєзнавець Валерій Нетребський в статті «Одеські адреси Скаржинських» (була надрукована в міській газеті «Думська площа» у 2001 р.). вказував, що родина Скаржинських зробила свій внесок у розвиток багатьох сфер міського життя, наприклад, у становлення Одеського яхт-клубу.
Гарцюючий єдинорог на будівлі Скаржинського. Фото followers.com.ua
Деякі джерела повідомляють про те, що засновник Одеського Ботанічного саду ботанік з Франції Шарль Десмет під час закладення саду звертався до Скаржинського за консультаціями. Той висловив чимало слушних міркувань про озеленення Одеси та запропонував завозити саджанці зі свого маєтку до Трикратів.
Після смерті Віктора Петровича у 1861 році члени Товариства сільського господарства південної Росії розпочали збір коштів для спорудження йому пам’ятника. Грошей зібрали навіть більше, ніж було потрібно, і на залишок суми вирішили встановити стипендію імені В. П. Скаржинського для студентів Новоросійського (Одеського) університету.
Про цікавий факт повідомив в книзі “Одеса козацька” (сторінка 111) одеський історик Тарас Гончарук. У своєму листі учасникам відкриття пам’ятника син засновника одеського Міського саду Михайло де Рібас, зокрема, написав: “Не маючи, на мій превеликий жаль, можливості бути присутнім на урочистому відкритті пам’ятника В. П. Скаржинському, я як місцевий старожил з усього серця приєднуюсь до цього виразу громадської вдячності до пам’яті Віктора Петровича. Як син особи, що принесла свій сад у дар місту, я вважаю обов’язком висловити цілковиту підтримку “Товариству сільського господарства Південної Росії”, яке обрало цей сад, у якому моїм батьком майором Де Рібасом були посаджені перші дерева в Одесі, місцем спорудження пам’ятника тому, хто першим започаткував лісорозведення у краї”.
Звичайно, було б логічним увічнити пам’ять про Віктора Петровича Скаржинського відновленням старовинного пам’ятника на тому ж місті, в одеському Міському саду.
Тетяна Герасимова.
