Громадська організація «Зелений лист»

Моніторинг поверхневих вод: чим забруднюють українські річки?

Нове сучасне обладнання, яке з’явилося у лабораторії моніторингу вод Південного регіону Басейнового управління водних ресурсів річок Причорномор’я та нижнього Дунаю, дозволить досліджувати якість поверхневих вод у басейнах річок Дунаю, Дністра, Південного Бугу і Причорномор’я за європейськими стандартами. Обладнання презентували під час Дня відкритих дверей, який відбувся 18 вересня з нагоди відзначення Всесвітнього дня моніторингу вод. Представлений працівниками апарат робить скринінг води на розширений перелік забруднюючих речовин, а дані, отримані за допомогою приладу, можна буде використовувати для оцінки екологічної ситуації, а також розробки майбутніх планів щодо її покращення. Наразі в Україні такий прилад існує лише в чотирьох містах: Одесі, Івано-Франківську, Слов’янську та Вишгороді. 

Із 2019 року в країні запроваджені європейські підходи щодо  моніторингу вод відповідно до вимог Водної Рамкової Директиви, для впровадження якої було створено 4 сучасні лабораторії у вищезазначених містах. При цьому виконання програми здійснюється на території 8 областей України: Одеської, Миколаївської, Херсонської, Черкаської, Кіровоградської, Дніпропетровської, Вінницької та Хмельницької.

Лабораторії визначають:

  1. Фізико-хімічні показники води (сольовий склад, органічні та біогенні сполуки),
  2. Басейнові специфічні показники (метали, фармацевтичні речовини, нові промислові забруднювачі)
  3. Пріоритетні забруднюючі речовини (пестициди, хлоралкани, леткі органічні речовини, важкі метали, промислові забруднювачі).

Наталія Мороз, працівниця Одеської лабораторії, розповіла: «Раніше ми визначали лише фізико-хімічні показники, а зараз будемо визначати і пестициди, і хлорорганічні речовини, і поліароматику. Тобто це дає змогу краще досліджувати наші поверхневі води, сприяти тому, аби діагностувати реальні загрози, які будуть виявлятися в наших водоймах». 

Ще одним важливим кроком на шляху до переходу на європейські підходи моніторингу вод став широкий скринінг забруднюючих речовин. Як пише Держводагенство, такі дослідження є унікальними, адже проводились в Україні вперше.

Новий прилад, а саме газовий хромато-мас-спектрометр, який презентували на Дні відкритих дверей, дає змогу визначити не тільки заздалегідь відомі органічні забруднювачі, показники яких нормовані в Україні, але й проводити якісну ідентифікацію широкого спектру невідомих шкідливих сполук. «Він може у невідомому зразку виявити всі речовини, які там присутні, без калібрування. Але, якщо нам треба дізнатися, яка кількість цих речовин, то вже потрібно його зробити», – пояснила Наталія Мороз. У подальшому лабораторію, яка наразі має кімнати зважування та зберігання (для підготовки дослідження), фізико-хімічних досліджень та спектрофотометричних досліджень, буде доукомплектовано.

Після проведення моніторингу поверхневих вод, стає зрозуміло, у якому саме стані знаходяться українські річки. Наприклад, у річці Дністер за 2020 рік виявлено пестициди, фармацевтичні препарати, промислові хімікати, наркотичні препарати, стимулятори й підсолоджувачі, а також 10 синтетичних речовин і 8 важких металів.

На сьогоднішній день проблему нестачі прісної води відчувають на собі 80 країн світу, а одною з основних причин виступає забруднення вод. Усебічний огляд басейну річки Дунай у 2019-2020 роках також показує, які проблеми є актуальними не тільки для нашої країни. Дослідження проводили у 140 лабораторіях на території 13 країн басейну Дунаю. Найбільш забрудненими були, звичайно, стічні води, закінчували список підземні води, а поверхневі розташувалися десь посередині.

Одне з найстрашніших забруднень XXI століття – пластик, який не розкладається, залишається у донних відкладах і є частим гостем українських річок. У тому ж Дунаї, згідно з JDS4 (Спільне дослідження Дунаю 4), мікропластик, на жаль, можна знайти всюди, але в досить низьких концентраціях.

За даними Держводагентства, протягом 2019 року у поверхневі води в Україні було скинуто 48,5 тисяч тонн шкідливих речовин другого та третього класів небезпеки (високо небезпечні  та помірно небезпечні). Крім цього, активно забруднюють поверхневі води й аграрії, але їх «зловити за руку» навіть складніше, ніж підприємства комунального господарства, адже дія перших розсіяна на велику територію. Також варто помітити, що навіть із моніторингом вод зрозуміти загальну картину поки важко, оскільки дослідження відбуваються зазвичай у великих річках.

Для Одеської області виявлення та очищення забруднень поверхневих вод є актуальним. При чому це стосується не лише прісних водойм, але й Чорного моря, у яке постійно скидаються відходи підприємств, готелів та міста загалом.

У більшості річок Одеської області фізико-хімічні показники перевищують нормативи у 5, 7, чи навіть 30 разів. Особливо це помітно на кількості сульфат-іонів (розчинних солей сірчаної кислоти) у водоймах. Така вода, як мінімум, не повинна вживатися для пиття та приготування їжі без очищення. Не сприяє безпосередньому отруєнню людського організму, але також є шкідливим використання такої води для поливу сільгоспугідь, напування худоби чи технічних потреб.

Наразі Україна є досить відкритою з точки зору оприлюднення даних щодо якості води, що є позитивним показником. Інформацію про поверхневі води звичайний користувач інтернету може подивитися на карті «Моніторинг та екологічна оцінка водних ресурсів України», створеній Державним агентством водних ресурсів, або на схожій інтерактивній карті «Чиста вода», створеній на основі даних того ж Державного агентства. Можна подивитися не тільки, ЩО (до 16 параметрів забруднення протягом 5 років) забруднює певну річку, але й ХТО (список підприємств) саме це робить.

Згідно з планами подальшого розвитку моніторингу масивів поверхневих вод пріоритетним завданням є збільшення його покриття до 7% від загальної кількості поверхневих вод до 2023 року. Для порівняння, польський показник становить 10%, а лідером є Франція – 50% (за словами заступника міністра захисту довкілля та природних ресурсів України Михайла Хорєва).

Ліквідування виявлених речовин – проблема не одного року, оскільки люди швидше забруднюють, ніж потім очищують. Більшість сподівається, що все у будь-який момент можна відновити, забруднення ліквідувати, а потім знову почати потихеньку забруднювати. Але це, на жаль, не підлога, яку достатньо періодично очищати, а за необхідності купити нову. Стару ріку новою не заміниш.

Юлія Лінник, студентка ІІ курсу магістратури факультету журналістики ЛНУ імені І. Франка. Фото авторки

Поділитись на:

Поделиться в facebook
Facebook
Поделиться в twitter
Twitter

Оставить ответ

 Одеська обласна організація «Зелений лист»