Олег Дьяков, старший науковий співробітник з “Центру регіональних досліджень”, не приховував емоцій, коли екскаватор зніс греблю і відновив вільну течію річки Ягорлик біля села Розівка: «Вода пішла!»
Так цієї весни закінчувався пілотний проєкт з екологічного відновлення річки Ягорлик в Окнянському районі (зараз – Окнянська селищна рада в складі Подільського району) Одеської області.
Проєкт «Екологічне відновлення ділянки річки Ягорлик від села Довжанка до села Розівка», який почався два роки тому, є частиною проєкту Глобального екологічного фонду «Сприяння розвитку транскордонного співробітництва та комплексного управління водними ресурсами в басейні Дністра», що реалізується ОБСЄ та ПРООН у партнерстві з Європейською економічною комісією ООН. Ціллю проєкту є часткове відновлення річки до максимально можливого природного стану, адаптація її до зміни клімату й підтримка міжнародної співпраці в басейні Дністра.
Урбанізація зробила свою справу
Річка Ягорлик – мала річка в Україні в межах Подільського району Одеської області, а також у Молдові (Придністров’я). Із загальної довжини в 73 км, 58 км припадає на територію України. У басейні річки побудовані три водосховища об’ємом майже 6 мільйонів кубометрів, близько 40 ставків, а сама річка використовується на водопостачання, зрошування, рибництво та інші потреби місцевого населення. Загалом, саме антропогенний вплив погіршив стан малої річки.
Унаслідок кліматичних змін й активного впливу людини, на значних ділянках відбувається заболочування заплави, погіршується якість води, місцеві жителі та туристи скаржаться на цвітіння й запах сірководню. Крім того, більша частина рослинності поблизу річки – очерет, який не є природним для даної території й негативно впливає на випас худоби, а отже й на життя місцевих.
Як повідомляється в презентації результатів пілотного проєкту, головними напрямками комплексного відновлення були: відновлення ділянки річки з вільною течією протяжністю понад 8.5 км, скорочення площ очеретяних заростей, відновлення лугів і заплавного лісу, відновлення цінних видів тварин і рослин та сприяння впровадженню комплексного управління та екологічно стійкого використання природних ресурсів пілотної ділянки річки Ягорлик.
«Звичайно, у тому стані, у якому зараз знаходиться річка Ягорлик, говорити про те, що можна відновити її до того стану, у якому вона була 100 років тому назад, неможливо, тому що тут вже склалися інші екосистеми. Урбанізація зробила свою справу», – розповідає експертка проєкту Лілія Гричулевич одеському телеканалу «ГРАД».
Русло ріки реконструювали
Відновлення річки відбувалось в декілька етапів. Спочатку одеські експерти Олег Дьяков та Лілія Гричулевич (ГО «Чорноморський жіночий клуб») здійснили ряд досліджень стану русла, у результаті яких виявили основні проблеми та найбільш зручну й показову ділянку для реалізації проєкту. На території від села Довжанка до села Розівка відбуваються інтенсивне заболочування заплави, погіршення якості води та її мікробіологічного складу, цвітіння й виділення сірководню через підпору рівня води трьома насипами й дамбою під автодорогою. Крім цього, запропонована ділянка не містить орендованих ставків, що зменшує ризик виникнення конфлікту інтересів.
Стан ділянки річки Ягорлик 
Один з бар’єрів на ділянці
У 2019 році обрана ділянка річки була досліджена гідроморфологами із залученням спеціалістів з Іспанії та гідробіологами з Інституту гідробіології НАН України. У результаті аналізу найкращим сценарієм для екологічного відновлення стала екологічна реконструкція русла, тобто, як пояснив Олег Дьяков, максимальне формування тих параметрів русла, з мілководдями та з більш глибокими ділянками, які відповідають природним умовам для даного регіону й забезпечують нормальне функціонування живої річки.
Улітку 2019 року Окнянською селищною радою та Координатором проектів ОБСЄ в Україні у співпраці з Басейновим управлінням водних ресурсів річок Причорномор’я та нижнього Дунаю була проведена зустріч з місцевим населенням та представниками місцевої влади для роз’яснення та затвердження стратегії відновлення річки. Комунікація з місцевим населенням допомагає встановити правильне ставлення до подібних проєктів і дає змогу краще зрозуміти річку, її проблеми, можливості, а також потреби самої громади.
Як повідомляється в звіті з відновлення річки, головними результатами проєкту стали:
- відновлення русла пілотної ділянки;
- ліквідування аварійної бетонної плити в руслі, яка служила переходом через річку та встановлення натомість безпечного дерев’яного містка з поручнем;
- встановлення водопропускної споруди в дамбі під дорогою місцевого значення біля села Артирівка;
- відновлення водопропускної споруди біля села Ілля, яка слугує переходом через русло для місцевих жителів
- ліквідування греблі в селі Розівка та встановлення дерев’яного переходу через річку на його місці.
Загалом наслідком проєкту стало відновлення течії на демонстраційній ділянці – на місці болота знову з’явились річка і луг. Це покращило візуальний та санітарно-епідеміологічний стан території навколо, адже зник неприємний запах сірководню. Із часом це може призвести до покращення якості води та відновлення біорізноманіття річкової екосистеми.
Для місцевих жителів важливим результатом стало утворення умов для дозвілля, а саме купання дітей й аматорського рибальства. Крім того, покращення стану річки може підвищити рекреаційну привабливість населеного пункту та розвиток екотуризму.
«На мою думку, головне що в результаті проекту ми створили простір для вільного протікання природних процесів і подальшого самовідновлення річки. Вже сьогодні ми спостерігаємо позитивні результати і маємо поширити отриманий досвід з відновлення на річку в цілому»,- поділився враженнями щодо завершення проєкту Олег Дьяков у своєму пості у Facebook.
Хто і чому піклується про збереження малих річок в Україні?
Досвід з реалізації проекту в подальшому може бути використаний для відновлення інших малих річок степової та лісостепової зони, а з часом малих річок всієї країни, що допоможе зберегти природні ресурси України в довгостроковій перспективі. Цей досвід у вигляді Методичних підходів та рекомендацій з екологічного відновлення малих річок в посушливих кліматичних умовах був представлений під час онлайн-презентації результатів проєкту.
Наразі водні ресурси, а особливо малі річки України перебувають у не найкращому стані. Загалом територією України протікає приблизно 63 тис. річок, 93% з яких – дуже малі. Зазвичай люди мало уваги приділяють малим річкам та їх проблемам, проте саме вони забезпечують водою більшість невеликих населених пунктів України. Крім того, малі річки використовуються для сільськогосподарських робіт, підтримують біорізноманіття регіону та просто позитивно пливають на загальний естетичний вигляд.
Згідно з Водним кодексом України (ст. 79), за площею басейну річки поділяються на малі, середні та великі, серед яких малими називаються річки з площею водозбору до 2000 км2. За іншою класифікацією до малих належать річки, довжина яких не перевищує 100 км, але цей критерій досить умовний, адже може коригуватися в залежності від регіону.
На території Одеської області малі річки знаходяться в критичному стані не тільки через активні дії людини, але й через кліматичні умови. Загалом на південь і схід річкова мережа рідшає, що дуже легко помітити на картах. Улітку майже вся вода випаровується, більшість річок степової зони пересихає. Якщо додати до цього постійний антропологічний тиск у вигляді штучного переформування русел, осушувальної меліорації, надмірного забору води для господарських цілей, будівництва водосховищ, промислових об’єктів та автошляхів, вирубування лісів, розорювання земель, розширення меж населених пунктів та сільськогосподарських угідь тощо, то стає зрозумілим плачевний стан більшості малих річок. На відміну від великих та середніх, вони більш чутливі до стану водозбірної площі, тобто від того, що відбувається на суходолі в зонах річкових басейнів. А відбуватися може що завгодно.
Можна виділити декілька пріоритетних екологічних проблем, характерних для південних областей України: надмірна зарегульованість річкового стоку, велика кількість водосховищ і ставків, неприродна трансформація русел і заплав, фактична відсутність водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, наслідки зміни клімату, а також високий рівень забруднення.
У законодавстві є декілька визначених заходів з охорони малих річок (ст. 80 Водного кодексу України). Забороняється змінювати рельєф басейну річки, руйнувати русла пересихаючих річок, струмки та водотоки, випрямляти русла річок та поглиблювати їх дно нижче природного рівня або перекривати їх без улаштування водостоків, перепусків чи акведуків, зменшувати природний рослинний покрив і лісистість басейну річки, розорювати заплавні землі та застосовувати на них засоби хімізації, проводити осушувальні меліоративні роботи на заболочених ділянках та урочищах у верхів’ях річок, надавати земельні ділянки в заплавах річок під будь-яке будівництво (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд), а також для садівництва та городництва, здійснювати інші роботи, що можуть негативно впливати чи впливають на водність річки та якість води в ній.
Проте за порушеннями законодавства важко простежити, тому й не відбувається поєднання теорії із практикою. Замість того, аби зберігати малі річки, їх поступово знищують до того моменту, поки не з’явиться можливість відновити за допомогою екологічного проєкту. Проте екологічне відновлення річки не може повернути її до первинного стану, а лише тільки максимально покращить вже наявний стан.
В такому стані перебуває річка Хорол на Полтавщині. Джерело
На жаль, в Україні ще не так багато людей розуміє важливість охорони малих річок не тільки для загальної екосистеми, а й для самих себе. Схоже, що поки проблема хвилює тільки фахівців – екологів і гідробіологів. Цим може пояснюватися досить невелика кількість програм з відновлення чи збереження малих рік, а також те, що фінансуванням таких проєктів зазвичай займаються міжнародні організації.
Юлія Лінник, студентка ІІ курсу магістратури факультету журналістики ЛНУ імені І. Франка.