Визвольна війна України проти російської федерації, яка триває сьогодні, почалася вісім років тому, у лютому 2014 року. Один із найстрашніших епізодів початкового періоду тієї війни – події 2 травня 2014 р. в Одесі. Тоді, весною 2014 року, рашисти планували створити так звану “новоросію” на всієї території, розташованої на сході та півдні України, а в Одесі – квазідержаву за прикладом так званих ДНР та ЛНР з повним контролем над нею, щоб позбавити Україну виходу до Чорного моря. Головна причина того, що у 2014 році росії не вдалося створити “новоросію” – запеклий опір жителів Херсона, Миколаєва, Одеси, мешканців наших південних приморських міст.
2 травня 2014 р. одесити голими руками зупинили озброєний загін на чолі з сергієм долженковим на прізвисько “капітан какао”. Саме його так звана “одеська дружина” влаштувала криваву провокацію у центрі Одеси, напавши на учасників “Маршу миру”.
Це були не просто масові заворушення. 2 травня 2014 року в Одесі відбувалися справжні воєнні дії. Прихильники “руського миру” порушили всі попередні домовленості та компроміси (втім, як росія робить завжди) та влаштували провокацію на вулиці Грецька. Жителі Одеси, на яких вони напали і які не бажали зненацька опинитися в “одеській народній республіці”, відчайдушно чинили опір, використовуючи все, що було під руками. І здобули перемогу.
“Група 2 травня”, яку створили одеські журналісти, у хронологічному порядку, щохвилинно відновила події того дня. Матеріали журналістського розслідування лягли в основу книги та двох документальних фільмів. Усі, хто за вісім років бажав побачити об’єктивну картину подій, міг це зробити. Ось посилання на сайт із матеріалами групи.
2 травня 2014 р. у цьому багатогодинному бою загинуло 48 людей. Першим загиблим став молодий юрист, десятник одеського «Правого сектору» Ігор Іванов, мешканець м. Білгород-Дністровський. Ігоря Іванова посмертно було нагороджено орденами “За мужність” III ступеня та “Народний Герой України”.
Своєю загибеллю Ігор зруйнував головний міф російської пропаганди, який виправдовує війну Росії проти України. Міф про те, що деякі “бандерівці зігнали і спалили безневинних прихильників російського світу” в одеському будинку профспілок. Ігор Іванов загинув за кілька годин до пожежі в будинку профспілок від кулі, випущеної з автомата одним із цих “невинних прихильників російського світу”.
Родовід Ігоря руйнує ще одну пропагандистську конструкцію – під назвою “дедывоевали”. Десятник одеського “Правого сектора” походить з величезної розгалуженої родини одного з найвідоміших радянських маршалів, улюбленця Сталіна – Семена Тимошенко, уродженця Акерманського повіту. Ігор Іванов, який мріяв, як його батько, стати професійним військовим, вивчав військовий досвід свого прадіда.
Тільки зараз, після повномасштабного вторгнення росії в Україну, після Бучі, Ірпеня, Маріуполя, Херсона по-справжньому починаєш розуміти, від чого 2 травня 2014 р. врятував нас усіх – одеситів, українців – Ігор Іванов, юрист-початківець, уродженець української Бессарабії. Він та його побратими – члени Одеської Самооборони з фанерними саморобними щитами, а також футбольні ультрас та звичайні перехожі, які опинились в епіцентрі протистояння, – подарували нам вісім років мирного життя, розвитку, будівництва армії, зміцнення економіки.
Ігор Іванов навчався та у 2012 році захистив диплом юриста у Міжнародному гуманітарному університеті. Дві одеські громадські організації – ГО “Зелений лист” та «Експертно-аналітична агенція «Група 2 травня» – звернулись до ректора Міжнародного гуманітарного університету Костянтина Громовенка з пропозицією встановити на будівлі МГУ меморіальну дошку в пам’ять його випускника Іванова Ігоря Володимировича. Керівництво вишу відгукнулося на нашу ініціативу, виготовило та встановило гранітну дошку.
У понеділок, 13 червня, о 10 ранку, відбудеться урочисте відкриття меморіальної дошки пам’яті Ігоря Іванова на будівлі Міжнародного Гуманітарного Університету. Запрошуємо на урочисту подію одеситів, мешканців інших міст України, які знайшли у нашому благословенному місті прихисток, та всіх гостей Одеси. Подія відбудеться на території МГУ за адресою: Фонтанська дорога, 33.
