Акціонерне товариство «Чорноморська перлина» має повернути державі ділянку на Піщаній косі, яка розташована на території Нацпарку «Тузлівські лимани». Таке рішення виніс Південно-Західний апеляційний господарський суд 17 травня цього року. Це руйнує всю схему із незаконного захоплення найціннішої земельної ділянки на чорноморському узбережжі, яку роками вибудовував відомий одеський бізнесмен Валентин Могильніков, якого деякі ЗМІ вважають рибним браконьєром та будівельним аферистом.
Південно-Західний апеляційний господарський суд розглядав апеляційні скарги Національного природного парку «Тузлівські лимани» та Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області стосовно захоплення частини Причорноморської піщаної коси площею 1,3 га внаслідок укладення договору оренди між Татарбунарської районної державної адміністрації та ПрАТ «СП «Чорноморська перлина» 13 років тому.
В позові до першої інстанції позивачі доводили, що орендар – ПрАТ СП «Чорноморська перлина» – експлуатувало земельну ділянку всупереч екологічним вимогам, з порушенням земельного, водного та природоохоронного законодавства України, не дотримуючись режиму використання земель прибережних захисних смуг та територій природно-заповідного фонду України, та розпорядилось земельною ділянкою не за цільовим призначенням.
Але суддя Господарського суду Одеської області Олег Цисельський в задоволенні позову відмовив. Апеляційна інстанція поставила крапки над “і” в цій справі: договір оренди між ПрАТ «СП «Чорноморська перлина» та Татарбунарської районної державної адміністрації розірвано, «Чорноморська перлина» зобов’язана повернути ділянку площею 1,2975 га державі в особі Одеської обласної державної адміністрації.
Скасування договору оренди землі між Татарбунарською РДА та ПрАТ СП «Чорноморська перлина» та зносу самочинно збудованого об’єкта Нацпарк домагався ще у 2015 році. Тоді громадська організація “Відродження” позивалася до Татарбунарської РДА та Одеської ОДА. Адвокатом був БФ “Екологія, право, людина”. Але суддя навіть не розглядав позов по суті. Він відмовив, вважаючи, що “незаконне будівництво на пляжі ніяким чином не порушує прав громадської організації.
Хронологія подій, або до чого тут Могильніков
Договір оренди земельної ділянки площею майже 1,3 га для розміщення об’єкта стаціонарної рекреації між Татарбунарською районною державною адміністрацією та ПрАТ СП «Чорноморська перлина» строком на 25 років був укладений 13 років тому – 08.06.2010 – на підставі розпорядження Татарбунарської районної державної адміністрації.
26.08.2014 ПрАТ «Чорноморська перлина» передало частину ділянки площею 0,3886 га в суборенду Тімкаєвій Т.М., яка здійснила на ній самочинне будівництво об’єкта незавершеного будівництва – базу відпочинку стоянки маломірних (малих) суден, загальною площею 513,6 кв.м.
Білгород-Дністровський міськрайонний суд 04.05.2016 затвердив мирову угоду, за якою Тімкаєва у рахунок грошового боргу передала Могильнікову у власність об’єкт незавершеного будівництва у стані готовності 85 %: базу відпочинку – стоянку маломірних (малих) суден, загальною площею 513,6 кв. м, яка знаходиться на території 2-го км Піщаної коси Чорного моря. Таким чином цей об’єкт незавершеного будівництва був легалізований через суд. (До речі, 6 квітня 2023 року Одеський апеляційний адміністративний суд скасував ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04 травня 2016 року про мирову угоду між Тімкаєвою та Могильніковим).
На ділянці Могильніков здійснив самочинне будівництво бази відпочинку-стоянки маломірних (малих) суден загальною площею 1149,6 кв.м. Цей об’єкт незавершеного будівництва 85 % готовності продав гр. Аргандівал О.Є.
Тобто, ПрАТ «Чорноморська перлина» передало частину земельної ділянки в суборенду третій особі, якою за участю інших сторонніх осіб (які не мають жодного відношення до договорів оренди/суборенди) зробила її самовільну забудову.
– Даний договір є не що інше, як корупційна угода, що призвела до забудови громадського пляжу, створення промислового об’єкта, незаконного будівництва буни, засмічення території, – коментує цей договір оренди в.о директора Нацпарку Ірина Вихристюк. – Жодної, передбаченої договором інфраструктури не було створено.
На будівництві бази відпочинку Могильників не зупинився, адже море “не спить” і працює по своїм законам, поступово відбирає пляж перед протизаконною спорудою. Для захисту пляжу спорудив новий протизаконний об’єкт – спеціальну берегозахисну буну у морі. У 2021 році буну було зареєстровано державним реєстратором як нерухоме майно, яке належить Могильнікову.
Документи на буну підроблені?
Під час одного з судових засідань в Господарському суді виявились вельми пікантні деталі щодо будівництва та введення в експлуатацію Могильніковим берегозахисної буни. Були оприлюднені деякі документи, зокрема, висновок експерта судової будівельно-технічної експертизи від 26.08.2021 № 21-3567 Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, згідно з яким буна класифікується як берегозахисна споруда для створення і закріплення природних і штучних пляжів та за своїми ознаками не є нерухомим майном. Але державний реєстратор Зеленогірської селищної ради Галіборщ Г.М. 29.07.2021 провів державну реєстрацію виправлення права власності, додавши підставу набуття Могильніковим В.Д. права власності на багатофункціональну берегозахисну споруду літ. «В». Цей сертифікат був зареєстрований Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 23.05.2016 за № ІУ 163186501776.
Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції України нібито засвідчив відповідність закінченого будівництвом об’єкта «Будівництво багатофункціональної берегозахисної споруди (загальна площа 635,1 кв. м)». Але аналіз документів та реєстрів, проведений Одеською обласною прокуратурою, показує, що цей сертифікат та лист Державної інспекції архітектури та містобудування України мають явні ознаки підроблення.
Також адвокат Нацпарку Тузлівські лимани” Артем Карташов просив суддю приєднати до матеріалів справи відповідь, отриману на адвокатський запит від будівельної компанії “ЗАРС”. Згідно з відповіддю, ТОВ “ЗАРС” не здійснювало будівництво цієї буни, як вказано в сертифікаті, а це також є доказом підробки сертифіката. Але суддя Олег Цисельський відмовився приєднати цей документ до матеріалів справи.
В чому суть порушень
Ця земельна ділянка знаходиться в межах прибережних захисних смуг Чорного моря та Тузлівських озер на території Білгород-Дністровського (раніше – Татарбунарського) району Одеської області, а також в межах Національного природного парку «Тузловські лимани». Тут встановлений особливий правовий режим використання землі.
У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється та в межах пляжної зони прибережних захисних смуг забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.
На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об’єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.
До території національного природного парку «Тузловські лимани» включено 27865 га земель державної власності, а саме: 2022 га земель запасу (у тому числі 316,831 га земель Піщаної коси Чорного моря та 1705,169 га земель водного фонду (частина озер Шагани, Алібей та Бурнас), що надаються національному природному парку в постійне користування,
Територія Національного природного парку «Тузловські лимани» має подвійний природоохоронний статус та перебуває під захистом двох міжнародних конвенцій, зокрема Конвенцією про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовище існування водоплавних птахів 1971 року (Рамсарська конвенція), яка ратифікована Законом України 1996 року, а також постанова Кабінету Міністрів України № 935 від 23.11.1995 «Про заходи щодо охорони водно-болотних угідь, які мають міжнародне значення».
________________________________________________________________________________________________________________
Статтю підготовлено в рамках проєкту «Удосконалення практики інституційного забезпечення та правового захисту об’єктів природно-заповідного фонду України на прикладі Національного природного парку «Тузловські лимани» за підтримкою фонду MATRA Посольства Королівства Нідерландів в Україні.
