Перший місяць, що минув після аварії в Чорному морі танкеров “Волгонефть 212” і “Волгонефть 239”, рф витратила на вирішення виключно пропагандистських задач. Жодних заходів, спрямованих на мінімізацію наслідків катастрофи (ізоляція пошкоджених танків, відкачування мазуту, організація бонових загороджень) не проводилося принаймі 28 днів з момента аварії. Це висновки аналізу супутникових знімків із місць розламу суден.

Два уламка танкера “Волгонефть 212” вільно дрейфували, розливаючи тонни мазуту по морю, щонайменше до 12.01.2025. Шлях аварійного дрейфу склав за цей час загалом не менше 8,25 кілометра! На об’єктах, які дрейфують і змінюють просторове положення, будь яки роботи, і в першу чергу водолазні, проводити неможливо.

Більша частина танкера “Волгонефть 239” (корма без носа) перебуває на березі, в доступності для техніки, але, незважаючи на серйозні витоки мазуту, роботи з його відкачування не проводяться досі.

Щоб з’ясувати, що відбувається з уламками двох потрощених танкерів, я скористався можливостями сучасних супутникових технологій.

Коордінати уламків “Волгонефть 239”

Усе почалося з логічного і цілком здійсненного у світі супутникових технологій завдання з визначення точного місцезнаходження всіх частин суден, що зазнали аварії. По факту це виявилося складнішим, ніж я думав. З кормою 239-го на березі було найпростіше! Сервіси EO Browser і Copernicus Browser надають для цього завдання достатньо інструментів. Я скористався супутниковими знімками супутника Sentinel-2 L2.

Технічна довідка: “Sentinel-2 надає знімки з високою роздільною здатністю у видимому та інфрачервоному діапазонах для моніторингу рослинності, ґрунту та водних поверхонь, внутрішніх водних шляхів і прибережних територій. Просторова розрізненість: 10 м, 20 м і 60 м, залежно від довжини хвилі (піксель не менше 10 м). Періодичність знімання: максимум 5 днів”.

Найскладнішим у цьому разі виявилося відшукати знімки, де область, яка нас цікавить, не захована під хмарністю. Ось ці координати: широта 45,13873, довгота 36,64043.

Я читав про обіцянки з боку керівництва рф про те, що роботи з відкачування мазуту почнуться до кінця січня, але впевнений, що цього не буде. Дай Боже, щоб хоча б дірки фуфайками і ганчір’ям позатикали.

Другий уламок судна “Волгонефть 239” (ніс) не становить особливої загрози для довкілля, оскільки не несе в собі залишків мазуту. До того ж саме з цієї причини його пошук виявився технічно безперспективним.

Методика пошуку уламків “Волгонефть 212”

Пошук об’єктів під водою, нехай навіть дуже великих, в умовах каламутних вод Керченської протоки з використанням лише дистанційного супутникового зондування, – це завдання підвищеної складності. Але у мене з’явилася ідея.

Знімки супутника Sentinel-1 також доступні на платформах EO Browser і Copernicus Browse. Метод Sentinel-1 заснований на використанні радіолокатора із синтезованою апертурою (SAR), який дає змогу створювати зображення об’єктів, як-от ландшафти або водна поверхня, з шириною пікселя 10 м (IW) і 40 м (EW). Хвилі радіолокатора від водної поверхні відбиваються, посилюючи або послаблюючи одна одну, залежно від фазового співвідношення, що дає змогу досить точно розгледіти малюнок брижів і хвиль на водній поверхні. Цей метод називається інтерферометрія. Використовуючи інтерферометричну обробку даних, можна отримати високоточні дані про положення і розмір плям поверхневих плівкових забруднювачів.

Так от, моя ідея полягала в тому, щоб обчислити підводне положення двох уламків судна “Волгонефть 212” за шлейфом мазуту, який має виходити на поверхню і далі поширюватися за вектором вітру. При цьому, маючи на руках знімки за різні дати з різним напрямком вітру, підводну локацію, за ідеєю, можна обчислити з точністю, близкою до роздільної здатності супутника (40 м). Також, для аналізу напрямку і сили вітру нам важливо мати під рукою архівні дані погодних умов за цими координатами за цей період. Завдяки сервісу Meteoblue компанії Windy.com це виявилося не складно, дякуємо!

Збір та аналіз супутникових даних 

Відразу впадає в око, що вдалих відповідних знімків за цей період не так багато. Але вони є! Перший після аварії знімок датується 18.12.2024. Він нам і потрібен. Аналізуємо зону на виході з Керченської протоки і знаходимо таке:

Фото 5: Аналіз знимка від 18.12.2024, супутник Sentinel-1, Copernicus Browser

Звертаю вашу увагу, на знімку чітко проглядаються дві аномалії, поширення яких відповідає напряму вітру й одразу виділяється на тлі відносно однорідного водного малюнка. Здається сумнівним, що два уламки одного судна можуть перебувати на відстані 1,47 кілометра один від одного. Однак карта вітрів під час шторму 15.12 і в наступний день приблизно відповідає напрямку відрізка між цими аномаліями.

Для точнішого визначення координат максимально наближаємо об’єкт і використовуємо різні скрипти, що дають змогу відрізнити корисний сигнал від шуму. Для зручності позначаємо об’єкти як 1 і 2. Зверніть увагу, станом на 18.12 шлейф мазуту від об’єкта 2 дуже слабкий.

Координати аварії танкера «Волгонефть 212»

Відтворюючи картину аварії, можемо припустити, що частина судна 212-2 надважка і лягла на дно першою, а легшу половинку 212-1 ще якийсь час відносило штормом у напрямку вітру. Забігаючи наперед, скажу, що це припущення підтвердилося подальшими даними, і це дає нам змогу доволі наближено поставити на карті точку аварії судна “Волгонефть 212”, за 0,8 кілометра від положення уламка 212-2 – ось вона: широта 45,07841, довгота 36,53440. Однак, підкреслюю, що ця точка дуже умовна!

Дрейф уламка “Волгонефть 212”

Наступний знімок датовано 19.12, і на цьому етапі нам уже значно легше, оскільки сервіси EO Browser і Copernicus Browser дають нам змогу всі позначки на знімках прив’язувати до координат. Тобто, зону пошуку в нас уже максимально звужено, і, згідно задуму, шлейфи з усіх подальшіх фото повинні сходитися до вершин ось цього блакитного відрізка на Фото 5.

Дивіться: інша дата, інший напрямок вітру, а наші аномалії на місці. Ну, майже на місці. Тепер уже з більшою впевненістю можна стверджувати, що це саме половинки судна “Волгонефть 212”. Зверніть увагу, що напрямок шлейфів приблизно відповідає сильно зміненому напрямку вітру. Цікаво, що якщо частина 212-2 змістилася незначно, то половинка 212-1 втекла за вітром на 471 метр, наче бажаючи знову возз’єднатися. Так, вона у нас, схоже, любить погуляти, що також пояснює велику відстань між уламками на третій день аварії. Наближаємо, розглядаємо в різних колірних каналах, знімаємо координати.

Наступний знімок датується 23.12.2024, однак, на ньому дуже багато чого змінилося! По-перше, не дивуйтеся: зона, яку ми обстежуємо, потрапила якраз на межу захоплення радара супутника, але інформації для нас більш ніж достатньо. Напевно вам буде цікаво, ось ці білі зірочки зверху і знизу – це кораблі.

Уже вкорочений на 471 метр із малюнка 9 блакитний відрізок перекочував на цей знімок 11, і що ми тут бачимо? Вітер кілька разів змінювався, і через це шлейфи набули форми трикутника, катети якого відповідають напрямку переважаючих вітрів. Бачимо, що 212-2 залишається майже на своєму місці (зараз у вершині тупого кута шлейфу). А ось мегаактивний уламок 212-1 примудрився залишити шлейф характерної форми на старому місці і перескочити на 2,69 кілометра північніше. Звертаю вашу увагу, що напрямок розповсюдження плям мазуту (шлейф) на 100 відсотків залежить від напрямку вітру. Те саме стосується й надводних об’єктів. А ось щодо об’єктів під водою, то напрямок їх руху залежить від напрямку течії, який, в свою чергу, в умовах протоки залежить від багатьох факторів.

Динаміка витоку та залишки мазуту на дні

Звертаємо вашу увагу, що спочатку “скромна” частина 212-2 вже зараз “коптить”, не дай Боже! Найімовірніше, при відсутності робіт з герметизації, уцілілі після аварії танки також почали втрачати мазут під водою через сапуни та технологічні отвори.

Також, нехай і більш блідий, шлейф характерної форми на місці колишнього положення 212-1 може свідчити про значне локальне скупчення мазуту, що розлився, на дні, який, спливаючи, формує характерну картину на поверхні.

Тобто, найімовірніше, частина 212-1, що вільно рухається, заливає мазутом дно під час свого просування, що також підтверджується фотографією 15 (нижче). Ви бачите, шлейфи виходять не тільки з точок, де на знімку знаходяться уламки, але й з гострої вершини трикутника, там, де знаходився уламок 212-1 до 23.12.24.

Виток мазуту з усіх уламків

Наступний знімок був зроблений безпосередньо перед Новим роком 31.12. Подивіться, яка вбивча краса! Для більш контрастнішого відображення і красивих знімків я використовую кастомний скрипт “Oil Slicks and Red Tide Monitoring” від компанії ľIZNEGAR Startup Co, дякую!

Частина 212-2 продовжує залишатися майже у вихідному положенні. На подив, за ці вісім днів уламок 212-1 також залишался на місці, що може також пояснюватися рельєфом дна. Подивіться, як красиво поєднуються і згинаються ці смертоносні шлейфи мазуту на знімку — для прибережної морської акваторії характерні бризові зміни напрямку вітру з формуванням подібних вихрових петель. Звертаємо увагу, що 212-2 за весь цей час теж незначно “здуло”.

Наступний знімок від 11.01.2025 не дуже вдалий. Хмари під час відображення таких об’єктів, як кораблі, для радарного супутника Sentinel-1 не перешкода. А ось тонкі малюнки брижів з поверхні води відображаються, на жаль, не завжди.

Ну і останній із доступних на сьогоднішній день знімок — це фотографія від 12.01.2025. Дуже показове фото. Давайте його вивчимо.

Звертаю вашу увагу, що з початку 2025 року до 11 січня переважали вітри південного напрямку відносно рівномірної інтенсивності. При цьому вітри певного румба можуть викликати досить сильні течії на виході з Керченської протоки.

Карта дрейфу уламків

У цьому разі половинка 212-1 змістилася в південному напрямку. Знімок від 12 січня застав дві половинки майже навпроти одна одної на відстані 503 метри. Це мало порівняно із загальною подорожжю уламка 212-1 завдовжки більш ніж 6,85 кілометрів у зоні щільної судноплавної навігації. Сумарний шлях двох уламків судна “Волгонефть 212” у проміжку часу 15.12.2024 — 12.01.2025 склав понад 8,25 кілометрів.

Я кажу “більше” тому, що хто знає, яких ще петель не нарізали ці уламки, поки ми їх не бачили. Координати всіх точок я заносив у проєкт Гугл Земля, а потім переніс їх kml файлом у створену на базі OpenStreetMap інтерактивну карту. Усі проміжні положення обох частин судна «Волгонефть 212» за період 15.12.2024 -12.01.2025 можна побачити на карті, перейшовши до активного вікна.

Дивитися в повноекранному режимі Копіювати посилання на карту Надати дані

Відразу хочу попередити, що за основу цієї карти взята “Інтерактивна карта наслідків Каховської трагедії”, яку “Зелений лист” презентував 03.09.2024 року. Карту ще необхідно заповнювати новими об’єктивними даними. На жаль, часу для цього вистачає – наслідки цих двох трагедій нам доведеться вивчати найближче десятиліття.

Розповсюдження плям мазуту

 Також на прикладі цього знімка хочу показати, як мазутні плями з уламка судна “Волгонефть 239”, що знаходиться на березі, і двох уламків “Волгонефть 212” уносять в море ще 12 січня, продовжуючи завдавати непоправної шкоди всій замкнутій екосистемі Азово-Чорноморського басейну!

Візуальне підтвердження, буї на поверхні

 Координати всіх проміжних локацій, звичайно ж, зафіксовано на знімках і збережено у мене окремо. Тепер, що стосується візуального підтвердження. Як самоконтроль, залишивши в робочому полі всі позначки, я завантажив кілька вдалих знімків Sentinel-2. Звичайно, не завадило б ці координати подивитися зі супутників з кращим розділенням. Розглянути щось при розділенні, в кращому випадку, 10 метрів на піксель, досить складно.

 Дрейф уламків відбувається в зоні судноплавного каналу з жвавим рухом, і їх принаймні мали б позначити буями на поверхні. Уявіть собі ступінь безвідповідальності, коли замість того, щоб ці уламки заякорити, до них просто прив’язали сигнальні буї, з якими вони успішно і дрейфували. Оскільки запропонований мною метод є приблизним, для мене достатнім доказом його застосовності є наявність видимих об’єктів на поверхні води (буї?) фактично прямо на моїх розрахованих за допомогою Sentinel-1 мітках.

Висновки

1. Аналіз радіолокаційних знімків Sentinel-1 дозволив за плямами мазуту визначити координати уламків судна “Волгонефть 212”, які знаходяться під водою. Два уламки судна “Волгонефть 212” після крушення 15.01.2025 не були заякорені й продовжили дрейф, поширюючи на своєму шляху тонни мазуту. Загальний шлях дрейфу за період до 12.01.2025 року склав щонайменше 8,25 км.

2. Роботи з герметизації танків виконані не були. Спостерігається чітка динаміка збільшення кількості викидів у часі на прикладі спочатку більш “чистого” уламка 212-2 і кормової частини “Волгонефть 239”, яка знаходиться на березі. Скоріш за все, йдеться про витік мазуту з технологічних отворів і сапунів танків. Офіційно заявлена кількість викидів мазуту рф у 2,3 тисячі тонн відповідає об’єму чотирьох з восьми танків, що знаходяться на судні “Волгонефть 212”, і не відповідає дійсності. Знімки чітко показують витоки мазуту з усіх трьох уламків суден, тобто мазут витікав щонайменше місяць, зокрема з нібито непошкоджених танків.

3. Уламки судна під час дрейфу залишають на дні залишки мазуту, який згодом ще деякий час формує на поверхні шлейф і при аналізі супутникових знімків сприймається як окреме джерело забруднення.

Аварія танкеров “Волгонефть 212” і “Волгонефть 239” стала черговим викликом для України в низці злочинів рф проти людства і природи. Вивчення обставин цієї аварії може дати відповіді на багато запитань. Однак журналісти світових видань, занепокоєні екологи та громадяни змушені черпати достовірну інформацію з російських офіційних джерел і з нібито опозиційних телеграм-каналів. І ті й інші, в умовах інформаційної війни, є вкрай ненадійними.

Згадуючи методи і бюджети геббельсівської пропаганди РФ, можна з упевненістю сказати, що кожне слово перед публікацією проходить звірку з “політикою партії” (ФСБ). Таким чином, перший місяць, що минув після аварії, рф витратила на вирішення не технічних, а виключно пропагандистських завдань з об’єднання “екологічної опозиції”, створення видимості бурхливої діяльності та відволікання уваги від проблем війни, тіньового флоту й падаючої економіки.

Спасибі за допомогу в дослідженнях і оформленні матеріалів Віталію Гулівцю (Національний екологічний центр України) і Тетяні Герасимовій

Владислав Балінський, голова ГО “Зелений лист”, хімік, біолог