Перший місяць, що минув після аварії в Чорному морі танкеров “Волгонефть 212” і “Волгонефть 239”, рф витратила на вирішення виключно пропагандистських задач. Жодних заходів, спрямованих на мінімізацію наслідків катастрофи (ізоляція пошкоджених танків, відкачування мазуту, організація бонових загороджень) не проводилося принаймі 28 днів з момента аварії. Це висновки аналізу супутникових знімків із місць розламу суден.
Два уламка танкера “Волгонефть 212” вільно дрейфували, розливаючи тонни мазуту по морю, щонайменше до 12.01.2025. Шлях аварійного дрейфу склав за цей час загалом не менше 8,25 кілометра! На об’єктах, які дрейфують і змінюють просторове положення, будь яки роботи, і в першу чергу водолазні, проводити неможливо.
Більша частина танкера “Волгонефть 239” (корма без носа) перебуває на березі, в доступності для техніки, але, незважаючи на серйозні витоки мазуту, роботи з його відкачування не проводяться досі.
Щоб з’ясувати, що відбувається з уламками двох потрощених танкерів, я скористався можливостями сучасних супутникових технологій.
Коордінати уламків “Волгонефть 239”
Усе почалося з логічного і цілком здійсненного у світі супутникових технологій завдання з визначення точного місцезнаходження всіх частин суден, що зазнали аварії. По факту це виявилося складнішим, ніж я думав. З кормою 239-го на березі було найпростіше! Сервіси EO Browser і Copernicus Browser надають для цього завдання достатньо інструментів. Я скористався супутниковими знімками супутника Sentinel-2 L2.
Технічна довідка: “Sentinel-2 надає знімки з високою роздільною здатністю у видимому та інфрачервоному діапазонах для моніторингу рослинності, ґрунту та водних поверхонь, внутрішніх водних шляхів і прибережних територій. Просторова розрізненість: 10 м, 20 м і 60 м, залежно від довжини хвилі (піксель не менше 10 м). Періодичність знімання: максимум 5 днів”.
Найскладнішим у цьому разі виявилося відшукати знімки, де область, яка нас цікавить, не захована під хмарністю. Ось ці координати: широта 45,13873, довгота 36,64043.
Я читав про обіцянки з боку керівництва рф про те, що роботи з відкачування мазуту почнуться до кінця січня, але впевнений, що цього не буде. Дай Боже, щоб хоча б дірки фуфайками і ганчір’ям позатикали.


Другий уламок судна “Волгонефть 239” (ніс) не становить особливої загрози для довкілля, оскільки не несе в собі залишків мазуту. До того ж саме з цієї причини його пошук виявився технічно безперспективним.
Методика пошуку уламків “Волгонефть 212”
Пошук об’єктів під водою, нехай навіть дуже великих, в умовах каламутних вод Керченської протоки з використанням лише дистанційного супутникового зондування, – це завдання підвищеної складності. Але у мене з’явилася ідея.
Знімки супутника Sentinel-1 також доступні на платформах EO Browser і Copernicus Browse. Метод Sentinel-1 заснований на використанні радіолокатора із синтезованою апертурою (SAR), який дає змогу створювати зображення об’єктів, як-от ландшафти або водна поверхня, з шириною пікселя 10 м (IW) і 40 м (EW). Хвилі радіолокатора від водної поверхні відбиваються, посилюючи або послаблюючи одна одну, залежно від фазового співвідношення, що дає змогу досить точно розгледіти малюнок брижів і хвиль на водній поверхні. Цей метод називається інтерферометрія. Використовуючи інтерферометричну обробку даних, можна отримати високоточні дані про положення і розмір плям поверхневих плівкових забруднювачів.
Так от, моя ідея полягала в тому, щоб обчислити підводне положення двох уламків судна “Волгонефть 212” за шлейфом мазуту, який має виходити на поверхню і далі поширюватися за вектором вітру. При цьому, маючи на руках знімки за різні дати з різним напрямком вітру, підводну локацію, за ідеєю, можна обчислити з точністю, близкою до роздільної здатності супутника (40 м). Також, для аналізу напрямку і сили вітру нам важливо мати під рукою архівні дані погодних умов за цими координатами за цей період. Завдяки сервісу Meteoblue компанії Windy.com це виявилося не складно, дякуємо!


Збір та аналіз супутникових даних
Відразу впадає в око, що вдалих відповідних знімків за цей період не так багато. Але вони є! Перший після аварії знімок датується 18.12.2024. Він нам і потрібен. Аналізуємо зону на виході з Керченської протоки і знаходимо таке:

Фото 5: Аналіз знимка від 18.12.2024, супутник Sentinel-1, Copernicus Browser
Звертаю вашу увагу, на знімку чітко проглядаються дві аномалії, поширення яких відповідає напряму вітру й одразу виділяється на тлі відносно однорідного водного малюнка. Здається сумнівним, що два уламки одного судна можуть перебувати на відстані 1,47 кілометра один від одного. Однак карта вітрів під час шторму 15.12 і в наступний день приблизно відповідає напрямку відрізка між цими аномаліями.
Для точнішого визначення координат максимально наближаємо об’єкт і використовуємо різні скрипти, що дають змогу відрізнити корисний сигнал від шуму. Для зручності позначаємо об’єкти як 1 і 2. Зверніть увагу, станом на 18.12 шлейф мазуту від об’єкта 2 дуже слабкий.

Координати аварії танкера «Волгонефть 212»
Відтворюючи картину аварії, можемо припустити, що частина судна 212-2 надважка і лягла на дно першою, а легшу половинку 212-1 ще якийсь час відносило штормом у напрямку вітру. Забігаючи наперед, скажу, що це припущення підтвердилося подальшими даними, і це дає нам змогу доволі наближено поставити на карті точку аварії судна “Волгонефть 212”, за 0,8 кілометра від положення уламка 212-2 – ось вона: широта 45,07841, довгота 36,53440. Однак, підкреслюю, що ця точка дуже умовна!

Дрейф уламка “Волгонефть 212”
Наступний знімок датовано 19.12, і на цьому етапі нам уже значно легше, оскільки сервіси EO Browser і Copernicus Browser дають нам змогу всі позначки на знімках прив’язувати до координат. Тобто, зону пошуку в нас уже максимально звужено, і, згідно задуму, шлейфи з усіх подальшіх фото повинні сходитися до вершин ось цього блакитного відрізка на Фото 5.

Дивіться: інша дата, інший напрямок вітру, а наші аномалії на місці. Ну, майже на місці. Тепер уже з більшою впевненістю можна стверджувати, що це саме половинки судна “Волгонефть 212”. Зверніть увагу, що напрямок шлейфів приблизно відповідає сильно зміненому напрямку вітру. Цікаво, що якщо частина 212-2 змістилася незначно, то половинка 212-1 втекла за вітром на 471 метр, наче бажаючи знову возз’єднатися. Так, вона у нас, схоже, любить погуляти, що також пояснює велику відстань між уламками на третій день аварії. Наближаємо, розглядаємо в різних колірних каналах, знімаємо координати.