Одеські рятувальники на своїй сторінці у фейсбуці гнівно прирівняли до диверсантів жителів Одеської області, які в ці весняні дні масово вчиняють підпал торішньої трави. Але це не просто гнівні емоції людей, змушених десятки разів на день гасити рукотворні пожежі на полях та городах, відволікаючись від серйозних подій, якими сповнена наша прифронтова реальність. Починаючи з 3 березня 2022 року підпал трави – це серйозний злочин.
Справа в тому, що саме 3 березня Верховна Рада прирівняла до диверсантів осіб, які спалюють траву. Саме такий висновок можна зробити із тексту Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за злочини проти основ національної безпеки України в умовах дії режиму воєнного стану», який був прийнятий 3 березня цього року.
«Вчинення з метою ослаблення держави вибухів, підпалів або інших дій, спрямованих на масове знищення людей, заподіяння тілесних ушкоджень чи іншої шкоди їхньому здоров’ю, на зруйнування або пошкодження об’єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, – йдеться тепер у ст. 113 Кримінального Кодексу України «Диверсія» – карається позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої».
За ті самі діяння, вчинені в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, можна позбутись волі на строк п’ятнадцять років або довічно, з конфіскацію майна.
Мешканці Одеської області, які масово цими днями підпалюють траву, навряд чи здогадуються про таку кримінальну перспективу. Але рятувальники, яким доводиться гасити палаючі поля та городи, попереджають порушників: поки ви можете відбутися штрафом, але наступного разу можете опинитися за ґратами.
22 березня, як повідомила прес-служба ГУ ДСНС Одеської області, рятувальники загасили 75 пожеж в екосистемах загальною площею майже сто гектарів, а 24 березня був поставлений «антирекорд»: 94 виїзди на загорання сухої рослинності на загальній площі понад 100 гектарів. Про це повідомила прес-служба ГУ ДСНС Одеської області.
Хтось може знизати плечима: що злочинного у підпалі торішньої трави? Але насправді це може завдати колосальної шкоди не лише тим, що, вийшовши з-під контролю, вогонь знищює довкола все живе та неживе – споруди, інфраструктуру. Але такі локальні рукотворні пожежі мають негативні наслідки як для здоров’я людини, так і для природи.
Команда біологів та екологів, які працюють у Всесвітньому фонді природи WWF, визначила 14 причин, чому не можна спалювати суху траву.
При згорянні однієї тонни рослинних залишків у повітря вивільняється близько 9 кг мікрочастинок диму. До їх складу входять пил, окиси азоту, чадний газ, важкі метали і низка канцерогенних сполук. Наприклад, у тліючих без доступу кисню листі та траві виділяється бензопірен, що здатен викликати у людини онкологічні захворювання. З димом у повітря також вивільняються діоксини — одні з найотруйніших для людини речовин.
Крім того, небезпека підпалу трави полягає і у провокуванні лісових пожеж і руйнуванні екосистеми. Щорічно нацпарки та заповідники стають жертвами вогню. Часто полум’я перекидається на території з полів, де місцеві мешканці палять старе листя та суху траву.
Чому ж не можна спалювати траву і до чого це призводить?
1. У природі все давно «організовано», тому трава та кущі починають рости після зими самотужки, без «допомоги» палів та людей. У нашому кліматі трава та гілки згодом перегнивають, а тому не є перешкодою для молодої порослі.
2. Під час підпалу трави вже починають проростати трави та квіти, хоча цього можна не помітити неозброєним оком. Так само і кущі розпочинають свій активний вегетативний період (тобто ростуть). Тож весняні пали шкодять траві і кущам. Після них виживає і першою починає проростати найбільш стійка та невибаглива трава, часто це бур’янові трави, що не дають далі рости іншим рослинам.
3. Знищується насіння рослин і трав на поверхні землі, а також під нею. Насіння кожного виду рослин має проходити певний температурний режим, щоб прорости. Навіть незначне відхилення від норми може вплинути на проростання насіння. У вогні воно просто знищується. Зберігаються лише багаторічні рослини: їх кореневища знаходяться глибоко в ґрунті. Та не всі рослини багаторічні!.. Велика кількість рослин, є однорічними і розмножуються саме насінням.
4. У результаті випалювання сухої трави бідніє видовий склад лучної рослинності і тваринного світу. Скрізь, де пройшов вогонь, вже не буде колишнього різнотрав’я. Як зазначено вище — бур’яни “захоплять” звільнену територію.
5. Внаслідок підпалу трави гине багато комах, їхні личинки, лялечки. У вогні горять всі живі істоти — сонечка, туруни, дощові черв’яки та інші комахи. Знищуються, комахи, що беруть участь у процесі формування ґрунту. Для дощових черв’яків зайвої сухої трави не буває: вони дуже швидко переробляють її, перетворюючи у найцінніше добриво — гумус, і водночас роблять ґрунт пухким, живим. Суха торішня трава — не сміття, а їжа, житло, притулок, необхідні умови для життя, створені самою природою для тварин та комах.
6. Випалювання сухого травостою є причиною загибелі кладок і місць гніздування птахів.
7. При підпалі трави гине вся корисна мікрофлора ґрунту, зокрема і та, яка допомагає рослинам протистояти хворобам. На відновлення потрібен час, найцінніший навесні, коли рослини набирають силу.
8. Трав’яні пожежі призводять до помітного зниження родючості ґрунту. Пожежа не збільшує кількість мінеральних поживних речовин у ньому, вона вивільняє їх з сухої трави та робить недоступними для живлення рослин. При цьому втрачаються азотні сполуки (основна частина збереженого в рослинності азоту вивільняється в атмосферу, стаючи для переважної більшості рослин недоступною), і органічні речовини (що утворюються з відмираючих частин рослин,зокрема саме з сухої трави). Скорочення кількості мертвої органічної речовини в ґрунті є головним фактором зниження ґрунтової родючості. Органічна речовина — гумус — забезпечує пористість і пухкість ґрунту, його вологоємність, здатність утримувати елементи мінерального живлення рослин у тих формах, з яких вони можуть швидко вивільнятися в ґрунтовий розчин (що особливо важливо в період активного росту трави). Крім того, органічна речовина також визначає здатність ґрунту протистояти водній та вітровій ерозіям — скріплені органікою частинки піску і глини важче змиваються водою або здуваються вітром. Це означає, що родючий шар ґрунту краще зберігається з плином часу. Органічна речовина вивільняє наявні в ній елементи мінерального живлення поступово, по мірі розкладання, а при згорянні органічної речовини мінеральні елементи переходять в розчинну форму (в золу) швидко та легко вимиваються першим же сильним дощем.
9. У вогні можуть загинути і постраждати звірі, плазуни, земноводні: особливо новонароджені зайчата, їжаки, жаби. При сильній трав’яній пожежі гинуть практично всі тварини, що живуть в сухій траві або на поверхні ґрунту. Хтось згорає, хтось задихається в диму. На згарищах дуже часто знаходяться згорілі пташині гнізда зі слідами яєць, обгорілих равликів, гризунів, дрібних ссавців.
10. Коли гинуть одна або багато ланок екосистеми, стан довкілля може незворотньо змінитися в гіршу сторону. Кожен звір, кожен жучок, метелик, жаба, кожна травинка і кожна квіточка є єдиним цілим у природі, у біологічній ланці. Наприклад, у 10 см верхнього шару ґрунту міститься близько 90% розмаїття флори і фауни лучних екосистем, часто невидимого різноманіття, але дуже важливої ланки екосистеми.
11. При весняному палі також можуть пошкодитися дерева, особливо їх коренева шийка, дуже вразливе місце просто над землею. Не кажучи вже про те, що дерева можуть згоріти. Від сильної температури можуть обгоріти бруньки, що дуже шкодить дереву, навіть якщо воно виживе. Страждають молоді деревця (особливо такі породи як дуб, клен, липа). Трав’яні пожежі завдають істотної шкоди узліссям, знищують молоді деревця, служать одним з головних джерел пожеж в лісах і на торфовищах. Навіть слабка трав’яна пожежа здатна привести до загибелі молодих лісових насаджень, створених для захисту полів від осушення, берегів від ерозії, доріг від снігових і пилових заметів тощо.
12. Дим від спалювання трави подразнює очі, має неприємний запах, може викликати алергії. Спалюючи траву у місті, ви спалюєте солі важких металів, що осіли на рослинах, — такий дим отруйний. До того ж, у купках сухої трави і хмизу часто є сміття, зокрема і небезпечне для спалювання, наприклад, пластикові пляшки. На забруднених радіонуклідами територіях у повітря з вогнем і димом потрапляють радіоактивні речовини, які вітром переносяться на значні відстані. У сільській місцевості у вогні згорають залишки добрив і отрутохімікатів, утворюючи летючі токсичні органічні і неорганічні сполуки. При випалюванні трави вздовж автодоріг відбувається забруднення повітря важкими металами.
13. Трав’яні пожежі є значним джерелом викидів в атмосферу вуглекислого газу. У природних умовах, коли суха трава не горить взагалі або горить вкрай рідко, наприклад, у результаті попадання блискавок під час сухих гроз — органічна речовина відмерлих рослин або їх частин накопичується на поверхні ґрунту. Так все це проходить складний цикл перетворень, часткового розкладання, перемішування з верхніми шарами мінерального ґрунту (за рахунок діяльності численних ґрунтових тварин), і поступово перетворюється в стійкі органічні сполуки ґрунту, звичайно, з деякими втратами загальної маси. Якщо ж пожежі виникають надто часто, то в атмосферу виділяється вуглекислий газ — не тільки внаслідок згорання свіжої сухої трави, але і через часткове вигорання історично накопиченої в ґрунті мертвої органічної речовини. Це призводить до несприятливих змін і більш різких коливань клімату нашої планети.
14. На місці підпалу нормальне життя рослин і комах відновлюється лише через 5-6 років, але дуже часто не відновлюється ніколи.
Підготувала Тетяна Герасимова.
Всі фото належать ГУ ДСНС України в Одеський області.
