Наприкінці 2025 року степ біля національного природного парку «Тузлівські лимани» змінився. На кордоні охоронюваної території та орних земель з’явилася нова жива лінія оборони – висаджені перші півтори тисячі дерев і кущів в рамках проєкту «Лісосмуги життя», який здійснюється благодійним фондом Peli can live у партнерстві з НУБІП Україна за фінансової підтримки #INGBankUkraine.

Це не разова «акція з висадки», а початок системної роботи з демаркації степу, захисту ґрунтів і впровадження європейського підходу до сталого землеробства в умовах зміни клімату.

Жива межа замість чергової борозни

Команда нацпарку поставила собі амбітну мету – створити демаркаційні лісосмуги на тих ділянках степу, які найбільше потерпають від незаконного розорювання. Йдеться про вузькі, але надзвичайно важливі смуги землі вздовж межі Парку, де щороку у фермерів є спокуса «трохи посунути плуг» на територію заповідних степів.

Перший крок – пілотний відрізок, біля лиману Шагани неподалік села Приморське, довжиною близько 500 метрів, засаджений у три ряди дерев і кущів. Саме тут рейнджери НПП «Тузлівські лимани», співробітники парку, ботаніки та волонтери за підтримки проєкту #ЛісосмугиЖиття разом закладали нову лісосмугу, яка вже зараз окреслює живу межу між орними землями й степовою цілиною.

В подальшому планується насадження лісосмуг і на інших проблемних ділянках Парку, вони стануть наступною ланкою єдиного захисного поясу навколо нацпарку «Тузлівські лимани». У перспективі ці окремі відрізки мають перетворитися на безперервну зелену лінію – живопліт, що не лише фізично унеможливить «повзучу» оранку, а й створить цілісний екологічний коридор уздовж Парку.

Для землекористувачів така лісосмуга – чіткий сигнал: тут закінчується рілля і починається заповідна степова цілина. Для степу – це щит від техніки й ерозії, який з кожним роком ставатиме міцнішим, а для громади – видимий маркер того, що земля має не лише кадастрову, а й екологічну цінність.

Право на степ: юридичний компроміс з фермерами

Проєкт «Лісосмуги життя» біля Тузлівських лиманів став прикладом того, як можна перейти від конфронтації до співпраці. Свідомі фермери, чиї поля безпосередньо межують із нацпарком, добровільно погодилися передати вузькі смуги своїх земель під створення демаркаційних лісосмуг.

Для аграріїв це означає втрату кількох метрів площі, проте натомість вони отримують:

• чітко окреслену й юридично зрозумілу межу ділянки;
• природний бар’єр від вітрової ерозії та пилових бур;
• кращий мікроклімат і стабільніший урожай на решті поля у довгостроковій перспективі.

Національний парк, у свою чергу, бере на себе:

• наукове обґрунтування та планування;
• організацію робіт і моніторинг приживлюваності;
• подальший догляд за насадженнями.

Благодійний фонд Peli can live та НУБІП забезпечують проєкт

• експертизою як на етапі планування, так і на етапах догляду за рослинами;
• матеріальними ресурсами для організації висадки та догляду за рослинами (придбано Парку майно у власність на загальну суму 110 397,00 грн, а саме: мотоблок, щепоріз, бур, електризатор та ін..);
• інформаційно.

Такий формат роботи повністю відповідає європейському підходу до сталого землекористування, де полезахисні лісосмуги, живі огорожі й буферні смуги розглядаються як невід’ємна інфраструктура агроландшафту, нарівні з дорогами чи зрошенням.

Агролісомеліорація як відповідь на зміну клімату

Південь Одеської, Миколаївської та Херсонської областей уже живе у реальності аридизації: посухи стають чПівдень Одеської, Миколаївської та Херсонської областей уже живе у реальності аридизації: посухи стають частішими, суховії – сильнішими, а чорноземи втрачають гумус.

В таких умовах лісосмуга – це не просто «зелена декорація», а життєво необхідний природний інженерний об’єкт.

Нові демаркаційні лісосмуги біля НПП «Тузлівські лимани» будуть:

• зменшувати швидкість вітру та інтенсивність пилових бур;
• утримувати сніг і дощову вологу на полях;
• знижувати температуру повітря й ґрунту в спекотний період;
• покращувати структуру ґрунту і сприяти накопиченню гумусу;
• створювати сприятливі умови для приживлюваності рослин на сусідніх ділянках.

Це класичний ефект агролісомеліорації: коли формується достатньо потужна смуга дерев і кущів, рослинам навколо легше витримувати кліматичні екстремуми й укорінюватися.

Саме тому на першому етапі проєкту пріоритет віддано найстійкішим чагарниковим видам – насамперед бирючини та шипшини, які добре переносять посуху й вітер. Уже на їх основі, у сформованому мікрокліматі, можна досаджувати більш вибагливі деревні породи.

Ботанічний експеримент у реальних польових умовах

Проєкт на кордоні НПП «Тузлівські лимани» – це ще й повноцінний ботанічний експеримент. Схему посадки та видовий склад спеціально для Парку розробили наукові експерти проєкту «Лісосмуги життя» Олександр Соваков і Наталія Пашкевич спільно з ботаніками нацпарку Оленою Бронсковою та Оленою Поповою.

Усі дерева й кущі, які висаджуються, є аборигенними, історично притаманними лісостеповим балкам та ярам цієї місцевості. До складу насаджень, зокрема, увійшли:

Деревні породи:

• дуб звичайний (Quercus robur) – ключова довговічна порода степових балок;
• ясен звичайний (Fraxinus excelsior);
• в’яз малий (Ulmus minor);
• клен польовий (Acer campestre).

Кущові породи:

• бирючина звичайна (Ligustrum vulgare);
• шипшина (Rosa spp.);
• свидина (Cornus spp.);
• скумпія звичайна (Cotinus coggygria);
• бузина чорна (Sambucus nigra);
• бруслина (Euonymus spp.);
• глід (Crataegus spp.) та інші види, притаманні степовим чагарниковим угрупованням.

Схема посадки трирядна. З навітряного боку формується щільний кущовий бар’єр, за ним – ярус дерев різної висоти й довговічності, а подекуди – підлісок і трав’янистий покрив. Така структура максимально наближена до природної балки й створює різноманітні мікробіотопи для птахів, комах, дрібних ссавців та інших мешканців степу.

Для науковців це унікальна можливість спостерігати, як традиційні для регіону види поводяться в нових кліматичних умовах – у наскрізь пронизаній вітрами степовій зоні, де посухи вже стали нормою.

Степ – колиска України та коридори життя

Степ часто сприймають як «порожнє поле», але насправді це одна з найскладніших та найуразливіших екосистем нашої країни. Саме тут збереглися рідкісні види рослин і тварин, пов’язані з відкритими просторами, – від степових орхідей до жайворонків і хижих птахів.

Нові лісосмуги вплітаються в цю мозаїку як біологічні коридори:

• для птахів – безпечні маршрути між гніздовими ділянками в степу та кормовими площами на лиманах;
• для дрібних ссавців, плазунів і земноводних – місця укриття, зимівлі та розмноження;
• для комах-запилювачів – безперервні «лінії цвітіння» та нектару протягом сезону.

Там, де ще вчора був лише голий слід від трактора, уже завтра з’явиться кущ, у якому заспіває вівсянка, сховається їжак, поселяться дикі бджоли. Степ-колиска України отримує нитки життя, що пов’язують окремі фрагменти природних оселищ у єдину мережу.

Люди, які тримають степ

За кожним молодим саджанцем стоять конкретні люди. Рейнджери НПП «Тузлівські лимани» щодня виходять у степ – обходять кордони парку, фіксують порушення, ведуть діалог із фермерами, рятують поранених птахів. У день висадки вони працювали поруч з науковцями, волонтерами, партнерами та місцевими жителями. Разом із ними в полі бігали собаки – вірні супутники степових рейнджерів. Для них ці простори – не абстрактна «охоронювана територія», а дім, до якого вони повертаються щодня.

Це людська й дуже емоційна сторона проєкту: рідну землю захищають не лише законами та протоколами, а живою щоденною працею, руками конкретних людей.

Від Скаржинського до сучасних «Лісосмуг життя»

Ідея поєднання степу, лісу й води не нова. Ще у ХІХ столітті Віктор Петрович Скаржинський у своєму трикратівському маєтку на Миколаївщині заклав системи лісосмуг, створив штучні ліси та показав, що навіть у посушливій Херсонській губернії можна вирощувати дерева й підвищувати родючість ґрунтів без їх виснаження.

Сьогодні, коли Україна рухається до європейських стандартів охорони довкілля та сталого сільського господарства, проєкт «Лісосмуги життя» біля Тузлівських лиманів фактично продовжує цю традицію – вже в нових умовах зміни клімату, з опорою на сучасну науку, громадянське суспільство та партнерство з фермерами.

Європейський вектор сталого землеробства

У багатьох країнах ЄС живі огорожі й лісосмуги підтримуються як окремий напрям агроекологічних заходів. Вони працюють одночасно як:

• шляхи накопичення вуглецю в біомасі та ґрунті;
• засіб запобігання ерозії й деградації ґрунтів;
• ключові елементи мережі біокоридорів у сільському ландшафті.

Саме до такого розуміння ролі лісосмуг веде й наш пілотний проєкт. Він показує, що захист природи не суперечить інтересам фермерів. Навпаки – посилює стійкість агробізнесу до посух, вітрів і ринкових коливань, робить господарювання більш передбачуваним у довгостроковій перспективі.

Команда і партнери «Лісосмуг життя»

Проєкт #ЛісосмугиЖиття здійснюється благодійним фондом Peli can live у партнерстві з НУБІП Україна за фінансової підтримки #INGBankUkraine

Перші демаркаційні лісосмуги стали можливими завдяки співпраці:

• ING Bank Ukraine
• благодійного фонду Peli can live;
• НУБІП Україна
• місцевих мешканців і фермерів, які погодилися поділитися частиною своїх земель заради спільного майбутнього степу
• волонтерів
• команди НПП «Тузлівські лимани» та його рейнджерської служби;

Що далі

Перша лісосмуга – лише початок.

 Попереду:

• моніторинг успішності приживлення саджанців у посушливих умовах півдня України;
• додаткова висадка вибагливіших деревних видів, коли кущовий ярус сформує сприятливий мікроклімат;
• розробка типових договорів із землекористувачами, які можна буде застосовувати в інших регіонах;
• навесні 2026 року заплановано роботу по створенню розплідника, який в подальшому буде донором для висадки, як для живоплоту нацпарку так і для громад.
• масштабування підходу на інші межі Парку та степові території Одещини, Миколаївщини й Херсонщини.

Степ – наша колиска й наш спільний тест на зрілість. Якщо ми навчимося не лише орати, а й відновлювати, не лише брати, а й повертати, то демаркаційні лісосмуги біля НПП «Тузлівські лимани» стануть не поодиноким експериментом, а новою нормою для українського агроландшафту.

І кожен дуб, кожна бирючина в цій живій межі нагадуватимуть: рідна земля починається там, де ми готові її захистити.мою для українського агроландшафту.

І кожен дуб, кожна бирючина в цій живій межі нагадуватимуть: рідна земля починається там, де ми готові її захистити.