На сьогодні, на тлі відвертого саботажу з боку місцевої влади Одеси Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» також склалася загрозлива ситуація пов’язана з дотриманням Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» який набув чинності далекого 21 травня 2015 року.
На нашу думку, це пов’язано з позицією міського голови. З 14го року і аж до початку повномасштабного вторгнення Генадій Леонідович у своїй внутрішньополітичній боротьбі розігрував карту одеського проросійського сепаратизму. Його позиція мала динаміку залежно від зовнішньополітичних розкладів і ситуації на фронті: від «Люди в Криму зробили свій вибір» в інтерв’ю журналістці Зеленого листа Вірі Запорожець 10 травня 2014 року до «I am worried by the growth of hatred of all things Russian» (перекладається як «Мене турбує зростання ненависті до всього російського») в інтерв’ю виданню The New York Times,18 червня 2022 року.
Лакмусовим папірцем наслідків такої «турботи» з боку Труханова є у тому числі намагання збереження символів радянської влади та імперську топоніміку. Незважаючи навіть на те, що історико-топонімічна комісія ще на засіданні 18 грудня 2023 року (Протокол № 7.2-2023) прийняла рішення рекомендувати здійснити демонтаж зображення Ордену леніна з Меморіалу «Крила Перемоги», таке рішення просто ігнорується.
Про це 02.09.2024 року направляла заяву одеському міському голові і депутатка Одеської міської ради Марина Бойко. Але жодної реакції на цей лист редакції не надійшло.
Про саботаж міської влади Одеси щодо виконання закону щодо декомунізації, 7 вересня 2024 року заявив і Сергій Гуцалюк.
Такий стан справ в Одесі також пов’язаний з позицією поліції
Так, коли треба, поліція взагалі «не бачить» відверті порушення зазначених законів та не поспішає виконувати їх норми.
«Зелений лист» 20 вересня звернувся як до відділення поліції №3, напроти якого досі знаходиться барельєф «Борці за владу Рад в Одесі», встановлений на честь революціонерів, які загинули під час Січневого заколоту – збройного виступу 1918 року, який організувала більшовицька партія проти Української Центральної Ради та Української Народної Республіки під час наступу військ більшовиків. Внаслідок заколоту місто опинилося під контролем більшовиків, якими було повалено законну владу в Одесі.
так і до ГУНП в Одеській області щодо меморіальної таблички комсомольцям-комуністам, яка досі знаходиться на будинку за адресою вул. Преображенська 44.
Обидва символи радянської влади попадають під дію зазначеного Закону. Але поліція не лише не поспішає виконувати норми Закону, а навпаки, начебто своєю присутністю охороняє символи епохи радянської окупації Одеси.
Зате поліція втручається коли громадські активісті намагаються самостійно виконати вимоги Закону, але не знаходить нічого кращого, ніж складати протоколи за статтею 173 КУПАП (дрібне хуліганство).
От і виходить, що є і Закон, який прийнято у тому числі дбаючи про забезпечення захисту прав і свобод людини і громадянина і який ставить поза законом символи радянської епохі, є обов’язок поліції щодо охорони прав і свобод людини, а є реальність, коли міська влада і поліція не хочуть виконувати вимоги прийнятого майже 10 років тому Закону.