«Перший і найважливіший принцип у справі досягнення цілей війни полягає в крайній напрузі для цього відразу всіх сил, які є у розпорядженні, до остаточного їх виснаження».
— фон Клаузевіц, “Про війну”, 1832 рік

Вступ

Аналітична записка «Щодо проблематики забезпечення військовослужбовців усім необхідним та шляхи їх вирішення»

була підготовлена у відповідь на глибоку системну кризу, яка, попри третій рік повномасштабної війни, досі залишається нерозв’язаною. Йдеться не лише про нестачу речового та технічного забезпечення — а про відсутність дієвих механізмів, які б забезпечили системне та ефективне покриття потреб Збройних Сил України на рівні державної політики.

Цей документ, створений громадською ініціативою за участі волонтерів, військовослужбовців та експертів, є не просто критичним аналізом ситуації, а й конкретною дорожньою картою щодо вирішення проблем. Особлива увага приділена можливості використання ресурсів місцевих бюджетів, які, попри декларативну самостійність, часто витрачаються на другорядні потреби під час війни.

Записка містить пропозиції щодо зміни механізмів обліку майна, взаємодії з волонтерами, а також створення спеціальних оборонних фондів на місцях. Це комплексне бачення, яке вимагає не лише політичної волі, а й злагодженої співпраці між усіма гілками влади.

Саме тому на початку грудня 2024 року цей документ було офіційно розіслано усім народним депутатам України (за винятком представників проросійських політичних сил), а також ключовим державним інституціям: Офісу Президента, Кабінету Міністрів України, Міністерствам оборони та фінансів.

Ця стаття фіксує реакцію на зазначену ініціативу, адже не відповідь, а саме дії — є показником готовності державного механізму діяти у критичних обставинах воєнного часу.

Реакції народних депутатів

Загальний огляд:

• ~15 депутатів лист не отримали через технічні причини (переповнені поштові скриньки);
• частина депутатів надала письмову відповідь;
• деякі вчинили дії без відповіді (відправлення звернень).

Публічні дії окремих депутатів:

• Безугла М.В., Білозір Л.М. — звернення до Міноборони;
• Василевська-Смаглюк О.М. — звернення до Міноборони та Мінфіну;
• Гончаренко О.О. — інформація взята до уваги;
• Горобець О.С. — звернення до Комітету ВР з питань нацбезпеки;
• Кінзбурська В.О. — врахує пропозиції під час роботи;
• Криворучкіна О.В. — звернення до ряду органів влади, відповіді передано до РНБО;
• Крулько І.І. — звернення до Прем’єр-міністра;
• Маслов, Наталуха, Скороход, Совсун, Тарасенко, Фріс, Чернєв, Шпак, Южаніна, Юрченко — врахували записку у своїй роботі.

Додатково:

• Яценко А.В. — згадується у відповіді Міноборони;
• Леонов О.О. — відповідь надана Одеською міськрадою.

Реакція державних органів

• Комітет з нацбезпеки: звернення до КМУ;

• Комітет з держуправління: також направив до КМУ;

• Офіс Президента: переадресовано до КМУ;

• Медичні сили ЗСУ: загальна підтримка ідеї;

• Міноборони та логістика ЗСУ: підтвердили реформування, але визнали проблеми з волонтерською допомогою;

• Асоціація міст: зосередилась на питанні доходів громад;

• РНБО: переадресувала до КМУ;

• Мінфін: вказав на суперечність ініціатив чинному законодавству;

• Кабмін: перенаправив наше звернення до Міноборони. На листи інших органів, у тому числі з прямим проханням повідомити «Зелений лист», відповіді не надходили.

Підсумок

Запрошення до обговорення

Ми усвідомлюємо, що питання забезпечення армії — не лише справа держави чи парламенту. Це моральний виклик для всього суспільства. Поки одні віддають свої життя та здоров’я на передовій, інші не повинні дозволяти собі розкіш залишатись осторонь — особливо, коли в бюджетах громад накопичуються мільярди гривень, які можна було б витратити на посилення оборони.

Тому закликаємо до зваженого, аргументованого обговорення запропонованих механізмів. Це не про гасла — це про відповідальність. Відкритий діалог між громадськістю, органами влади та військовими — єдиний шлях до справедливого і ефективного використання ресурсів у час війни.

Записка була сприйнята як серйозний і фаховий документ, що викликав реакцію частини депутатського корпусу та окремих міністерств. Проте відсутність чіткої координації на рівні Кабміну та Мінфіну свідчить про те, що системної державної політики з цього питання досі не сформовано.

Висновок: поєднання зусиль місцевих бюджетів та волонтерських структур, закріплене в державній політиці, могло би не тільки зменшити втрати ЗСУ, а й знизити соціальну напругу в громадах. Натомість — маємо ситуацію, коли замість термінового забезпечення військових частин держава дозволяє громадам витрачати мільярди на декоративні проєкти в тилу.