На дев’ятому місяці повномасштабної війни росії проти України, після десятків тисяч жертв серед українців, регулярних обстрілів цивільної та критичної інфраструктури, значних руйнувань населених пунктів міська влада в Одесі на чолі з мером Геннадієм Трухановим продовжує загравати із агресором, імовірно очікуючи «руський мир».
Так, у Одесі досі не демонтовані найбільш яскраві маркери «руського миру», на кшталт пам’ятників російській імператриці катерині та російському полководцю суворову й олександрівська колона, встановлена на честь російського імператора олександра. Крім цього, досі не змінено статут міста, в якому всупереч українському законодавству надається перевага російській мові над всіма іншими, включно із державною. А процес перейменування вулиць, пов’язаних із росією, далекий до завершення.
При цьому, одесити навіть через досить маніпулятивне голосування щодо долі пам’ятника катерині фактично висловились за деколонізацію в місті.
Чого чекає Труханов, розбиралась ГО «Зелений лист».
Труханов проти деколонізації
З перших днів повномасштабної війни ГО «Зелений лист» з низкою інших патріотичних організацій активно виступала за необхідність розпочати процес деколонізації в Одесі, щоб відвоювати Україну ще й на ідеологічному фронті.
Про те, що війна триває не лише на полі бою, постійно говорять російські пропагандисти й російський президент володимир путін, який неодноразово підкреслював у своїх промовах, що зазіхання на українську територію начебто обґрунтовано примарними історичними правами росії на Україну.
Так, у одній з останніх виступів путін згадав і про Одесу. Зокрема він повторив відомий міф про заснування міста російською правителькою катериною, пам’ятник якій височіє в самому центрі Одеси:
«Навіть радикальні націоналісти не наважуються знести пам’ятник засновниці міста».
Однак не наважується, вочевидь, знести цей пам’ятник саме очільник Одеси, якого важко назвати українським націоналістом, Геннадій Труханов. Більш того, коштом одеських платників податків до червня 2022 року, як і багато років до того, цей маркер «руського миру» ще й ретельно охороняли. Навряд мер міста не знав про це. При цьому, монумент є новодєлом, встановленим у 2007 році, й немає історичної цінності в цілому, окрім чотирьох фігур, так званих засновників міста.
В серпні Труханов, спілкуючись із італійськими журналістами, зазначив, що виступає проти знесення пам’ятника катерині й іншим російським діячам, повідомило видання «Українська правда». На той момент петиція про демонтаж маркера «руського мира» вже набрала необхідну кількість голосів, але для очільника Одеси цього було недостатньо.
На сесії одеської міської ради 28 вересня депутати поставили питання про демонтаж пам’ятника, однак проєкт рішення більшість народних обранців не підтримала, проігнорувавши голосування. Серед них були якраз депутати від мерської партії «Довіряй ділам» і сам Геннадій Труханов, передає «Суспільне».
Катерину знесуть, але це неточно
Вочевидь, усе ж таки почати щось робити в цьому напрямку Труханова змусили одеські активісти, які періодично обмальовували монумент червоною фарбою, вказуючи, що російська імператриця була катівницею українського народу. Крім цього, голова ГО «Зелений лист» Владислав Балінський «прикрасив» російську правительку червоним капелюхом ката і вклав у руку зашморг, нагадуючи, що катерина знищила українське козацтво та закріпачила селян.
Після таких яскравих перфомансів одеситів влада нарешті почала діяти.
Так, 19 вересня представники одеської влади ініціювали інтернет-конференцію щодо долі пам’ятника, а 20-го – оголосили електронне опитування, поставивши сім запитань, серед яких демонтувати з пам’ятника імперські символи – так, незважаючи на повномасштабну війну, їх міська влада досі не прибрала з загального простору не лише на цьому монументі, а й на інших, демонтувати з пам’ятника скульптуру катерини, демонтувати пам’ятник повністю, відкласти вирішення питання на повоєнні часи, зберегти пам’ятник на своєму місці, доповнити інформацією щодо діяльності катерини, перенести у спеціально створений парк чи музей (хоча навіщо він потрібен в українському місті, не дуже зрозуміло).
Переважна більшість одеситів, які взяли участь у цьому опитуванні, проголосували за демонтаж. Однак пам’ятник все ще на своєму місці. Його долю будуть вирішувати одеські депутати, які до цього вже провалили голосування по цьому питанню. Коли це голосування відбудеться, неясно.
Наразі монумент закрили дерев’яною конструкцією та поліетиленовими пакетами, виставивши табличку, що пам’ятник готують до демонтажу. Хто прийняв це рішення, невідомо – на сайті одеської міської ради жодної інформації ми не знайшли.
Щодо інших памятників-маркерів «руського миру» мова взагалі не йде. Труханов обходить стороною питання щодо демонтажу монумента російському полководцю суворову, який саме він встановив у 2012 році в рамках передвиборчої компанії до Верховної ради. Нагадаємо, на церемонії відкриття цього новодєла в натовпі підняли російські триколори.
Окрім пам’ятника суоворову, який має досить дотичне відношення до Одеси, за монументом Труханов десять років тому встановив ще й капличку з зображеннями російського імператора миколи. Що цей імператор такого визначного зробив для нашого міста, неясно. Як, до речі, й російський правитель олександр, якого в Одесі вшанували у 2012 році встановленням колони з імперськими символами в парку Шевченка.
Мовчить мер Одеси і про необхідність перейменування Суворовського району в Одесі, названому на честь російського військового. Тож, можна констатувати, що процес деколонізації місцева влада в нашому місті затягує й навіть саботує. Кому в цьому підіграє Труханов, у якого журналісти знаходили російський паспорт декілька років тому, питання відкрите. Може, досі чекає «своїх»?
А що зі статутом міста?
Повільно просувається справа із змінами до відверто антиукраїнського статуту Одеси, який затвердили депутати міської ради у 2011 році. ГО «Зелений лист» проаналізував головний документ міста, знайшовши в ньому безліч порушень українського законодавства, що підтвердив, до речі, й мовний омбудсмен.
Так, у статуті українського міста особлива увага приділяється російській мові, яку тодішні одеські депутати визнали «невід’ємною складовою культурної спадщини міської громади» та такою, що «використовується в усіх сферах суспільного життя».
Крім цього, в документі зазначена особлива роль російському періоду правління.
А зокрема голосував за цей статут сам Геннадій Труханов, який станом на 2011 рік очолював фракцію «партії регіонів» в Одеській міській раді, яка складала більшість. Досі на документі є підпис Олега Бриндака, який зараз представляє труханівську партію «Довіряй ділам».
Ці люди, які вже багато років приймають важливі рішення в Одесі, досі не спромоглись змінити статут міста, хоча війна росії проти України розпочалась ще 2014 року. Тож, постає цілком логічне питання: на чиєму вони боці?