Громадська організація «Зелений лист»

Яка справжня мета “інфраструктурного геноциду” рашистів в Україні

Нещодавно у твіттері почали з’являтися однотипні дописи під хештегом #LightOnZelenskyyOff, в яких користувачі соцмережі закликали 1 листопада максимально ввімкнути світло в оселях нібито для того, щоб висловити незгоду з політикою Президента України Володимира Зеленського щодо заощадження електроенергії після обстрілів критичної інфраструктури. Це був псевдофлешмоб російських ботів, виконаний вельми тупо – втім, як і все, що роблять рашисти. Він перетворився на фарс, за лаштунками якого – справжні трагедії, зламані людські долі, знищені варварськими обстрілами житлові будинки, зруйнована інфраструктура великих міст. Для чого російські терористи влаштували це посміховисько?

Дописи в цьому псевдофлешмобі поширювали боти зі створених нещодавно акаунтів з мінімумом підписників та однотипними ніками з цифрами. Крім того, автори дописів припускались помилок, характерних для автоматичного онлайн-перекладу з російської на українську. Українські твіттеряні висміяли недолугих учасників недолугого ІПСО за допомогою мему «пів країни без електрохарчування, вже сечі немає терпіти ці пекельні борошна!»  (автоматичний переклад російської фрази «полстраны без электропитания, уже мочи нет терпеть эти адские муки!»).

Але це все не смішно, бо те, що роблять рашисти, має всі ознаки воєнного злочину і геноциду.

Руйнування критичної інфраструктури з точки зору міжнародного права

Підприємства з вироблення та постачання електрики, тепла, газу та води, каналізації, транспортного сполучення є складовою критичної інфраструктури, яка забезпечує життєдіяльність населення.

На відміну від військової інфраструктури (логістичні центри, склади, бази постачання, навчальні центри та пункти постійної дислокації військ), об’єкти критичної інфраструктури необхідні для виживання цивільного населення, не є легітимною воєнною ціллю і знаходяться під захистом Міжнародного гуманітарного права (МГП). Ці міжнародно визнані правові норми й принципи застосовуються під час збройних конфліктів та встановлюють права й обов’язки суб’єктів міжнародного права щодо заборони чи обмеження використання певних засобів і методів ведення збройної боротьби, забезпечення захисту жертв конфлікту та визначають відповідальність за порушення цих норм.

В систему МГП входять чотири Женевські конвенції 1949 року з Додатковими протоколами, зокрема, Конвенція про захист цивільного населення під час війни, інші міжнародні конвенції та Закони України.

Знищувати, вивозити або приводити в несправність об’єкти, необхідні для виживання цивільного населення, згідно з МГП, є забороненими методами та засобами ведення воєнних дій. Серйозні порушення МГП є воєнними злочинами.

Також, навмисне створення для будь-якої групи таких життєвих умов, які розраховані на повне або часткове фізичне знищення її є одним зі злочинів геноциду згідно з Конвенцією про запобігання злочину геноциду та покарання за нього. Групою, стосовно якої росія здійснює геноцид, є український народ як сукупність громадян України всіх національностей, що проживають на території України.

“Є формальні підстави вважати російські атаки проти української цивільної інфраструктури складовою геноциду,” – наголосив у своєму відеозверненні 1 листопада Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба. “Їхні посадовці, телеведучі відкрито визнають, що їхня мета – “заморозити” українські міста… Зумисні російські удари проти цивільної критичної інфраструктури України – це воєнні злочини. З огляду на їхню системність, та коментарі, якими це супроводжують російська пропаганда та посадовці, ці удари потрібно вважати частиною геноциду українського народу. Конвенція про геноцид 1948 року чітко на це вказує: зумисний вплив на умови проживання певної групи з розрахунком на її фізичне знищення, частини чи усієї – це геноцид”, – наголосив міністр.

Нема такої статті Женевських конвенцій, Конвенції про геноцид, яку б не порушили російські терористи. Зокрема, з першого ж дня вторгнення на нашу територію вони знищували не тільки військову, але й цивільну інфраструктуру (школи, дитсадки, виші, лікарні, адміністративні установи) та критичну інфраструктуру. Зокрема, ще 8 травня через ракетні обстріли в м. Арциз Одеської області було пошкоджено електропідстанцію, через що більша частина міста тиждень жила без електроенергії, вода подавалася за графіком, а для людей було розгорнуто пункт приготування їжі та підзарядки телефонів.

Приготування їжі просто неба в Арцизі в травні 2022 року.
Фото https://odessa.comments.ua

Але з наближенням зими ракетні та авіаудари по об’єктах електромережі, тепло- та водопостачання стали вже системними та масовими. Жорстокі нищівні удари наносяться практично по всій території України. Це вказує на втілення якоїсь стратегії.

85 нищівних атак

1 листопада Президент України Володимир Зеленський під час зустрічі з комісаром ЄС з питань енергетики Кадрі Сімсон повідомив, що в Україні внаслідок російських обстрілів серйозно пошкоджено близько 40% усієї енергетичної інфраструктури, зокрема ТЕС, ТЕЦ та ГЕС. Прем’єр-міністр Денис Шмигаль вважає, що росія впроваджує велику, заздалегідь сплановану стратегію зі знищення української енергетичної системи: “Будуть спроби знищити як генерацію, так і розподіл електроенергії. Будуть удари проти систем водо- та теплозабезпечення…”.

Країна-агресор прицільно б’є по критичній інфраструктурі України, вважає Генеральний прокурор Україні Андрій Костін. З початку повномасштабного вторгнення збройними силами РФ здійснено 85 атак на об’єкти електроенергетики, з них 51 – у жовтні. Найбільше ударів по об’єктах критичної інфраструктури нанесено у Дніпропетровській області – 8, Львівській – 6, Вінницькій – 5, Сумській – 4, Харківській – 4, в м. Києві – 4.

Інфографіка – телеграм-канал Офісу Генерального прокурора України

Більшість обстрілів – 51 – було здійснено в жовтні.

Атака на Кримський міст – лише привід

“Ви нам ще за Севастополь відповісте!”. Так кремлівські терористи виправдовували страшні жовтневі атаки на енергетичні об’єкти та житлові будинки у Києві, Львові, Вінниці, Дніпрі, Запоріжжі та інших великих міст України, внаслідок яких десятки людей було вбито, поранено, велика кількість українців залишилася без світла. путін заявив, що масований удар 10 жовтня по Україні був помстою за підрив Кримського мосту, який стався 8 жовтня.

Але Головне управління розвідки Міністерства оборони України стверджує: ракетні удари по українській столиці та іншим містам росіяни планували ще з початку жовтня. За даними ГУР, російські окупаційні війська отримали вказівку з кремля готувати масовані ракетні удари по цивільній інфраструктурі України ще 2 та 3 жовтня. Цілями визначалися саме об’єкти критичної цивільної інфраструктури та центральні райони густонаселених українських міст.

Зруйнований жилий будинок в Запоріжжі після обстрілу 11 жовтня.
Фото – Національна поліція України.

Цю ж думку висловив і координатор стратегічної комунікації Ради національної безпеки США Джон Кірбі: він заявив, що росіяни, швидше за все, планували здійснити масований обстріл ракетами України ще до пожежі на Кримському мосту.

У своєму нещодавньому розслідуванні Bellingcat та їхні партнери – The Insider і Der Spiegel – змогли виявити донедавна таємну групу, яка складається з десятків військових інженерів з освітою та професійним досвідом у сфері програмування ракет. Саме вони спрямовують запуски по нашій території ракети ЗМ-14 («Калібр», морського базування), Р-500 (він же 9М728, для оперативно-тактичних ракетних комплексів «Іскандер», (наземного) запуску) і Х-101 (повітряного базування).

Траєкторія польоту кожної ракети потребує індивідуального планування. Тож передпольотне планування вимагає моделювання усієї траєкторії польоту ракети від місця її запуску до цілі. Отриманий план траєкторії польоту, а також алгоритм для коригування курсу на основі різних вхідних даних програмісти завантажують на зовнішній жорсткий диск, який згодом передається до місця запуску та вставляється у ракету. Тобто ці високоосвічені молоді люди, інженерно-технічна “еліта росії”- звичайні вбивці. Тільки дистанційні.

Після визначення координат запуску та цілей вони, мабуть, пили каву, обмінювалися новинами про те, як успішно йде “денацифікація” України. Звичайна робота офісних клерків, білих комірців…

Розподіл спеціалізації з наведення крилатих ракет.
Інфографіка Bellingcat

Розслідувачі, які проаналізували їхнє телефонне спілкування, стверджують, що планування атаки 10 жовтня почалося приблизно за тиждень, що збігається з інформацією ГУР. Це також означає, що атака на енергетичну інфраструктуру могла не бути безпосередньою реакцією на часткове руйнування Керченського мосту в Криму 8 жовтня 2022 року.

Зброя для геноциду – крилаті ракети

За повідомленням ГУР, жовтневі удари по українській критичній інфраструктурі були нанесені крилатими ракетами. Напередодні першої атаки, 8 жовтня, на аеродром “Оленья” з аеродрому ”Енгельс” було перебазовано сім стратегічних бомбардувальників Ту-160 та споряджено їх крилатими ракетами Х-101. А на зовнішній рейд Севастополя було виведено 6 носіїв крилатих ракет з сорока ракетами “Калібр”. Українські міста обстрілювали крилатими ракетами морського базування «Калібр» (3М-14), наземного базування Р-500 (9М728) для оперативно-тактичних ракетних комплексів «Іскандер» та повітряного базування типу Х-101.

Крилаті ракети позиціонуються кремлівськими терористами як високоточна зброя, яка вражає лише відповідні військові цілі. Проте, з початку повномасштабного російського вторгнення, крилаті ракети великої дальності неодноразово руйнували цивільну інфраструктуру і призводили до загибелі та поранень сотень мирних жителів. Напередодні Великодня, 23 квітня, Одесу було обстріляно 6 крилатими ракетами типу Х-101 або Х-555 з літаків Ту-95 з району Каспійського моря. 2 ракети було збито, 4 інші влучили по житловій багатоповерхівці (ЖК “Тірас”) та військовому об’єкту. Через атаку загинули 8 осіб (у тому числі немовля), близько 20 людей зазнали поранень.

Крім того, уламки ще однієї ракети впали на Таїровський цвинтар в Одесі, знищив квадратний кілометр кладовища та поранив пенсіонерку, яка прийшла відвідати могили родичів, та в будівлю монастиря Московського патріархату.

Криміналісти одеської поліції вилучають залишки ракети з Таїровського цвинтаря.
Фото Владислава Балінського

Російські пропагандисти, щоб виправдати вбивства мирних жителів, стверджували, щ нібито українська ППО збила ракету, і тому вона потрапила до ЖК “Тірас” випадково. Це твердження спростовує відео влучення ракети в багатоповерхівку. Тут чітко видно, що це був цілеспрямований удар. Цю ракету не збили. Рашисти навмисно стріляли в житловий будинок, щоб вбити якомога більше людей.

Відео з телеграм-каналу Одесса INFO

Саме крилатими ракетами було обстріляно житлову багатоповерхівку та базу відпочинку в курортному селищі Сергіївка 1 липня. Загинуло 22 людини, багато поранених. І знов рашисти заперечили причетність російських військ до атаки, заявивши, що нібито не обстрілюють цивільні об’єкти та громадську інфраструктуру, завдаючи ударів винятково по військових цілях.

Під час обстрілу в Сергіївці були знищені квартири в одному під’їзді.
Фото ДСНС України

Всього за даними начальника Одеської військової адміністрації Максима Марченка, за перші 200 днів повномасштабної війни, станом на 11 вересня 2022 року, ракетні удари по Одеській області забрали життя 76 мирних мешканців, троє з яких — діти. Поранено 138 мешканців області.

Справжня мета злочину

Так яка ж насправді мета цієї варварської стратегії російських терористів? Те, що російська влада багато разів з початку повномасштабної агресії проти України змінювала цілі своєї “спецоперації”, говорить лише про одне: справжня мета цієї страшної війни жодного відношення ні до “денацифікації”, ні до ще більш фантастичної “десатанізації” не має. Насправді, як вважає Інститут дослідження війни (ISW), стратегічні цілі Росії залишаються незмінними: зміна режиму в Києві та забезпечення територіального контролю над більшою частиною України.

Ще одна мета путіна, яка не декларується, – зберегти свою владу в росії. А для цього йому потрібна бодай якась перемога у війні, яку він зможе “продати” своєму електорату. Повна перемога з огляду на зростання технічної оснащеності ЗСУ та її успіхів зі звільнення території Київської, Чернігівської, Харківської, частини Херсонської областей стає дедалі більш примарною. Тому кремлівському диктатору необхідно заморозити війну якнайшвидше. А для цього потрібен компроміс з Україною, влада якої відмовилася вести з путіним переговори.

Змусити Зеленського сісти за стіл переговорів можуть лише західні союзники чи народ України. Тому зараз усі сили та кошти російських терористів кинуті на ці два напрямки. Вивести українців на “інфраструктурний Майдан”, який вимагав би від влади переговорів про мир, – ось справжня мета стратегії щодо позбавлення нас тепла, світла та води у зимовий період. І той тупий “флешмоб”, з якого ми почали цю статтю, – зайве підтвердження цього.

Заглавне фото – lmn.in.ua

Поділитись на:

Facebook
Twitter

Напишіть відгук

 Одеська обласна організація «Зелений лист»