14 грудня 2023 року російський диктатор Путін, який перебуває в міжнародному розшуку, заявив, нібито Одеса – це російське місто. Дійсно, відгомони багаторічних спроб проросійських політиків зростити зерна україноненависництва і русифікувати українську Одесу ми відчуваємо і на сьогоднішній день. Щоправда, сьогодні багато відвертих вчорашніх путінофілів у публічній площині розігрують карту патріотизму. Одним з інструментів інформаційної війни росії був і залишається чинний антиукраїнський Статут міста Одеси.
Давайте згадаємо, як його ухвалювали.

Одеський статут розроблявся в пакеті із “Законом ківалова-колесніченка”

26 серпня 2011 року до Верховної Ради було подано проєкт Закону “Про засади державної мовної політики”, більш відомий як “Закон Ківалова-Колесніченка”. Цей Закон було ухвалено 3 липня 2012 року і діяв по 28 лютого 2018 року, поки Конституційний Суд України не визнав Закон неконституційним і таким, що втратив чинність.
Буквально через день після подачі проекту “Закону Ківалова-Колесніченка” 28
серпня 2011 року Одеською міською радою ухвалюється Статут міста Одеси. Це дає змогу припустити, що Одеський статут розроблявся в пакеті із “Законом ківалова-колесніченка”. Його редакція до сьогоднішнього дня залишається незмінною.

Аналіз статуту Одеси

Якщо коротко, то усі 44 статті Статуту можна сформулювати у трьох тезах:

• Одеса є містом у складі російської імперії;
• в Одесі використовується виключно російська мова, яка ще й отримує (з
  незрозумілих причин) статус культурної спадщини міста;
• будь-які прояви активності громадянського суспільства (так звані інструменти локальної демократії) максимально задушені.

Громадська організація “Зелений лист” ще 1,5 роки тому провела аналіз статуту міста Одеси (ознайомитися можна за посиланням), про що 21 червня 2022 року було направлено лист міському меру з відповідними поясненнями, але станом на сьогодні цей
антиукраїнський Статут так і продовжує діяти. За фактом, більшість вчорашніх відвертих українофобів і сьогодні впливають на політику регіону в складі депутатських фракцій ОПЗЖ, Довіряй ділам, у складі бізнес імперії Ківалова, Маркова, Гриневецького та інших.
Одеса досі має в якості основного документа міста відвертий антиукраїнський Статут, в якому Одеса – це місто у складі російської імперії, єдиною мовою в місті є російська мова, і згідно з яким одесити нібито пишаються подвигами російських військових.

Жодної вулиці на честь загиблих героїв!

Також нагадаємо, що починаючи з 2014 року мерія Одеси, яка контролюється Геннадієм Трухановим, не назвала жодної вулиці на честь загиблих героїв! Ба більше, у 2020 Труханов заявив, що перейменованим обладміністрацією згідно із Законом про декомунізацію у 2017 році вулицям будуть повернуті старі радянські назви. Цьому передували відповідні рішення історико топонімічної комісії одеської міськради.

Юридичний департамент мерії кілька років витрачав кошти місцевого бюджету на оскарження назви “Героїв Небесної Сотні” та інших у судах, але програв.
І вже після початку повномасштабного вторгнення міська рада відмовилася перейменувати вулицю Бочарова на честь Героя України Владислава Бувалкіна і не виносить на громадські обговорення інші подані командуванням, родичами та громадськістю пропозиції. Склад історико топонімічної комісії з 2016 року фактично не змінювався, а топонімічний простір Одеси заповнюється зручними для російської пропаганди “ліноліумно-томатними” вулицями. Чи не ці чинники надають упевненості рашистам?