Забруднення Дністра після обстрілу гідроелектростанції стало не лише екологічною, а й дипломатичною кризою: Молдова оголосила тривогу, а її дипломати передали представнику росії зразок отруєної води. Чому навіть 1,5 тонни мастил можуть мати наслідки на десятиліття — і чи є загроза для Одеси?
Обстріл Дністровської гідроелектростанції 7 березня 2026 року військами рф спричинив нову екологічну загрозу в Україні – забруднення Дністра трансформаторними мастилами. Ця атака була частиною масштабної нічної хвилі ударів, в якій ворог застосовував ракети та безпілотники проти інфраструктури енергосистеми та інших важливих об’єктів у різних регіонах України. Основна мета таких атак – дестабілізація енергопостачання, створення ризиків для водного забезпечення та посилення навантаження на ремонтні служби.
За даними Укрінформ, внаслідок пошкодження інфраструктури ГЕС у Чернівецькій області стався витік мастил, а вже 10 березня маслянисті плями зафіксували на поверхні води, після чого вони почали рух униз за течією – спочатку в межах України, а згодом і на територію Молдови.
Маслянисті плями на Дністрі. Фото – Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України
У Міністерстві економіки, довкілля та сільського господарства України підтвердили: йдеться про транскордонне забруднення, яке становить пряму загрозу водній безпеці всього регіону.
Картосхема басейну Дністра. Сайт Українського гідрометеорологічного центру
Дністер – це не просто річка. Це стратегічна водна артерія, що забезпечує питною водою мільйони людей на півдні України (включно з Одесою) та є критичним джерелом води для сільського господарства і природних екосистем Молдови. Саме тому будь-яке забруднення цієї річки автоматично набуває статусу транскордонної проблеми.
Масштаби забруднення Дністра після обстрілу ГЕС
Укрінформ повідомляє, що забруднення охопило щонайменше три області України — Чернівецьку, Вінницьку та Одеську.
За інформацією Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України, лабораторії Держводагентства та Державної екологічної інспекції України 10 березня відібрали проби води з Дністра у зоні потенційного впливу забруднення. Під час візуального обстеження у місті Могилів-Подільський зафіксовано маслянисті плями на поверхні води.
У районі села Козлів спостерігалася тонка жирна плівка, а у районі села Нагоряни – масляниста плівка з «райдужним» ефектом уздовж берегової лінії та на значній частині водної поверхні річки. Відчувався також стійкий запах технічних масел. За результатами вимірювань у районі села Нагоряни зафіксовано перевищення нормативу в 2,5 раза.
Для моніторингу можливого переміщення забруднення у нижню течію Дністра 11 березня лабораторія моніторингу вод Південного регіону відібрала додаткові проби води у районі питного водозабору міста Одеса, у селі Маяки та у Дністровському лимані.
Для синхронізації дій українських та молдовських служб 12 березня відбулося позачергове засідання Дністровської комісії.
Чим небезпечні трансформаторні мастила у воді
За офіційними даними, у воду потрапило близько 1,5 тонни трансформаторного мастила. Однак, за словами голови ГО «Зелений лист», біолога та хіміка Владислава Балінського, ця цифра може не відображати реального масштабу катастрофи. Про це він розповів в ефірі телеканалу «Суспільне».
https://youtu.be/WEZAbmCh_Co?si=y97lgJftt0pKEot2
«Це тільки мала частина того, що взагалі могло потрапити внаслідок пошкодження інфраструктури Дністровської ГЕС. Ми бачимо лише видиму частину айсберга. Основна маса забруднення може осідати на дні, накопичуватися в біоті та продовжувати отруювати річку місяцями».
Про це також заявив міністр довкілля Молдови Георге Хайдер що він значно перевищує початкові оцінки. За його словами, максимально допустимий рівень нафтопродуктів у воді становить 0,1 мг/л, однак у низці точок показники перевищували цю межу.
На відміну від замкнених водойм або локальних розливів нафти, річка має зовсім іншу динаміку поширення забруднення. Як пояснює Владислав Балінський:
«Ріка дуже сильно відрізняється від інших акваторій. Саме тому виникають значні складнощі для ліквідації подібних аварій. Дністер у верхній течії – це швидкий і потужний потік. Через це стандартні методи локалізації, такі як бонові загородження, виявляються малоефективними. Нафтопродукти просто проходять під ними, захоплені течією».
Це означає, що повністю зупинити забруднення неможливо – воно неминуче рухається вниз за течією, розтягуючись у часі та просторі.
Вплив на екосистему
Головна небезпека криється не стільки в об’ємі витоку, скільки у складі самих речовин. Трансформаторні мастила – це складні хімічні коктейлі, які можуть містити вкрай небезпечні компоненти.
«Йдеться про речовини, які розкладаються десятиріччями і мають виражений токсичний характер, – наголошує Балінський. – Вони можуть містити бісфеноли, хлороорганічні сполуки, які накопичуються в донних відкладах і живих організмах, потрапляючи згодом у харчові ланцюги».
Навіть відносно невелика кількість мастила здатна створити масштабну проблему. За оцінками екологів, 1,5 тонни можуть покрити тонкою плівкою близько 150 гектарів водної поверхні. Ця плівка блокує доступ кисню, порушує газообмін та пригнічує фотосинтез водних рослин.
«Вона утворює гіпоксію – стан, коли гідробіонтам катастрофічно не вистачає кисню і починаються заморні процеси, що призводять до масової загибелі риби та інших водних мешканців».
Ситуація ускладнюється тим, що забруднення сталося у критичний для екосистеми Дністра період – на початку весни, коли починається сезон нересту більшості видів риб.
«Це призводить до дуже серйозних, відкладених у часі наслідків. Під удар потрапляють не лише дорослі особини, але й ікра, личинки та кормова база мальків у заплавних зонах та на мілководних нерестовищах», — пояснює еколог.
Це означає не лише поточні втрати, а й суттєве зниження здатності популяцій до відновлення у найближчі роки.
Чи є загроза для водопостачання Одеси
Найвищі концентрації забруднення фіксуються у верхній частині річки. Нижче за течією концентрація шкідливих речовин у товщі води знижується, однак це не означає зникнення загрози. Маслянисті плями та плівку на поверхні води виявили на території Чернівецької, Вінницької та Одеської областей уздовж течії річки. Лабораторні дослідження підтвердили перевищення нормативів вмісту нафтопродуктів у воді. Про це повідомила заступниця міністра економіки, довкілля та сільського господарства України Ірина Овчаренко в ефірі телеканалу «Суспільне».
«За результатами аналізів ми фіксуємо перевищення вмісту нафтопродуктів у воді приблизно у 2,5 раза. Лабораторні дослідження підтверджують наявність нафтопродуктових речовин, однак наразі неможливо точно визначити їх походження – чи це ракетне паливо, чи інші технічні нафтопродукти», – пояснила Ірина Овчаренко.
Ризики залишаються через накопичення токсинів у донних відкладах, звідки вони можуть знову підніматися під час повеней або зміни гідрологічного режиму.
Щодо безпосередньої загрози для Одеси, станом на зараз критичної ситуації немає, вважає Балінський. Але ситуація може змінюватись, тому треба продовжувати моніторинг.
Молдова: екологічна тривога та дипломатична реакція
Для Молдови ситуація набула значно гострішого характеру. Дністер є єдиним або основним джерелом води для більшості регіонів країни.
Саме тому забруднення швидко спровокувало політичну та дипломатичну реакцію. Як повідомляють молдовські служби, на всьому басейні Дністра було введено режим екологічної тривоги. Президентка Мая Санду заявила, що удар по інфраструктурі ГЕС поставив під загрозу водопостачання країни, і поклала повну відповідальність за це на росію.
Кульмінацією реакції став виклик так званого «неакредитованого посла росії в Кишиневі» озерова до Міністерства закордонних справ Молдови. Йому було вручено ноту протесту у зв’язку із забрудненням річки після атаки російських дронів по українській ГЕС.
«МЗС Молдови рішуче засуджує цей удар, який призвів до витоку нафтопродуктів у Дністер і створив серйозні ризики для навколишнього середовища та водопостачання країни. Річка Дністер забезпечує водою близько 80% населення країни та 98% жителів Кишинева. Подібні дії Росії з транскордонними наслідками ставлять під загрозу екологію, безпеку водопостачання та здоров’я громадян», — йшлося у заяві молдовського зовнішньополітичного відомства.
За даними джерел, на завершення зустрічі молдовські дипломати поставили на стіл перед російським представником пластикову пляшку з водою, відібраною із забрудненого учасника Дністра, і запропонували спробувати. Цей символічний жест облетів усі світові медіа, наочно продемонструвавши суть проблеми.
Пляшка зі зразком води з річки Дністер, яку МЗС Молдови передало російському дипломату. Фото: Facebook / МЗС Молдови
Як повідомляє Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України, українські служби працюють над усуненням проблеми разом із молдовськими партнерами. Зокрема, в районі населених пунктів Оксанівка на Вінниччині та Сороки в Республіці Молдова встановлюють бонові загородження, щоб стримати поширення забруднення. До робіт залучені підрозділи ДСНС і місцеві служби. Попри сильну течію та складні погодні умови, які місцями пошкоджували бонові лінії, ситуація залишається контрольованою.
Встановлення бонових загороджень для стримування поширення нафтопродуктів на річці Дністер, Молдова, березень 2026 року. Фото: Facebook / Національний центр кризового управління Молдови
У Молдові уздовж річки встановлюють бар’єри, фільтри та посилюють моніторинг.
«Ми зобов’язані переконатися, що Дністер перебуває у чистому стані… перед тим як відновити доступ до водопостачання», – пояснив міністр довкілля Молдови Георге Хайдер.
Чи можна кваліфікувати це як екоцид
Владислав Балінський наголошує, що подібні дії мають отримати належну правову кваліфікацію:
«Це підпадає під статтю 441 Кримінального кодексу України – екоцид. Йдеться про масове знищення флори і фауни, отруєння водних ресурсів, інші дії, що можуть спричинити екологічну катастрофу. Для кваліфікації не обов’язково чекати повного знищення екосистеми – достатньо довести масштабну загрозу».
Український уряд кваліфікує подібні атаки як прояв екологічної агресії та міжнародні екологічні злочини, що потребують правової оцінки на міжнародному рівні.
Водночас у Європейському Союзі відбуваються паралельні процеси посилення відповідальності за злочини проти природи. Ключовим документом тут є нова Директива (ЄС) 2024/1203 від 11 квітня 2024 року, яка замінила попередні директиви та кардинально посилила систему санкцій.
«Якщо брати європейське законодавство, цей інцидент також підпадає під визначення екоциду, яке фактично закладається в новій директиві, — пояснює Балінський. — Хоча сам термін ще не повністю уніфікований, підходи вже відповідають його змісту».
Ключові нововведення Директиви 2024/1203:
- Розширення переліку злочинів: включає дії, що призводять до масштабної шкоди довкіллю, навіть якщо вони скоєні з необережності.
- Посилення санкцій: штрафи для компаній тепер прив’язуються до їхнього світового обороту, що унеможливлює уникнення відповідальності через складні корпоративні структури. Для фізичних осіб передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.
- Відповідальність юридичних осіб: запроваджуються ефективні механізми притягнення до відповідальності компаній.
- Транскордонний вимір: директива спеціально враховує злочини, що мають наслідки для кількох країн-членів ЄС або сусідніх держав.
Кінцевий термін імплементації цієї директиви – 21 травня 2026 року. Країни ЄС зараз активно готують законодавчі зміни, що в майбутньому дозволить притягати до відповідальності винних у екологічних злочинах, подібних до забруднення Дністра, за єдиними жорсткими стандартами.
Війна і довкілля: системні наслідки
Інцидент із Дністром – не поодинокий випадок, а частина системної проблеми. Від початку повномасштабного вторгнення удари по енергетичній та промисловій інфраструктурі України регулярно призводять до витоків нафтопродуктів, забруднення ґрунтів та водних ресурсів, руйнування унікальних екосистем. За оцінками Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України, збитки, завдані довкіллю, вже обчислюються мільярдами гривень і матимуть наслідки для здоров’я людей та біорізноманіття на десятиліття вперед.
У випадку з Дністром проблема посилюється тим, що це транскордонна річка, джерело питної води та екологічно чутлива система, яка є домівкою для багатьох видів риб, птахів та рослин.
Що робити далі: позиція екологів
Громадська організація «Зелений лист» наголошує на невідкладних заходах, необхідних для мінімізації наслідків та запобігання подібним кризам у майбутньому:
- Постійний моніторинг: Розгортання системи безперервного контролю якості води на всьому протязі Дністра, із залученням міжнародних лабораторій.
- Міжнародна координація: Створення спільного українсько-молдовського штабу з ліквідації наслідків та обміну даними в режимі реального часу.
- Фіксація злочинів: Активна робота з міжнародними інституціями (МКС, Європол) для збору доказової бази та кваліфікації удару по ГЕС як екоциду.
- Довгострокові програми відновлення: Розробка та фінансування програм з відновлення популяцій риб та очищення донних відкладів Дністра.
Висновок
Ситуація з Дністром — це не просто локальна екологічна аварія. Це яскравий приклад того, як війна створює транскордонні кризи з довготривалими наслідками. Навіть відносно невеликий витік токсичних речовин у стратегічній водній артерії:
- завдає удару по екосистемах у критичний для них час;
- загрожує водній безпеці мільйонів людей у двох країнах;
- провокує міжнародну дипломатичну кризу;
- формує реальні підстави для правової кваліфікації дій Росії як екоциду.
Основна загроза — не лише у видимій сьогодні масляній плівці. Вона криється в довготривалому токсичному впливі, здатному роками змінювати екосистему Дністра. І поки наслідки цієї аварії ще тільки оцінюються, вже очевидно: війна Росії проти України має глибокий екологічний вимір, який виходить далеко за межі лінії фронту.
Довідково
– Дністер протікає із заходу на південь України. Бере свій початок з гори Розлуч поблизу села Вовче Львівської області. Далі, спустившись з висоти близько 900 м над рівнем моря, річка гірським потоком прокладає собі шлях по Передкарпаттю, перетинає південно-західний край Подільської височини, протікає по межі України з Республікою Молдова, а потім, повертаючись на територію України як судноплавна річка, впадає у Дністровський лиман.
Дністер має протяжність 1362 км, із них 705 км протікають територією нашої держави та 220 км – транскордонною лінією. Загальна площа його басейну з притоками становить 72100 км². Деяка частина русла річки є для України загальною з Республікою Молдова і по ній проходить державний кордон країн.
– Комісія зі сталого використання та охорони річки Дністер (Дністровська Комісія) була створена в рамках Договору про співробітництво у сфері охорони та сталого розвитку басейну річки Дністер між Урядом Республіки Молдова та Кабінетом Міністрів України(молд., укр.), підписаного 29 листопада 2012 р. у Римі. Договір зачіпає практично всі аспекти, що стосуються питань річкового басейну, за винятком навігації та гідроенергетики та спрямований на зміцнення та розширення співробітництва між Республікою Молдова та Україною, розпочатого ще в 1994-му році. Крім цього, підписання цього документа стало важливим кроком у виконанні зобов’язань, взятих на себе Республікою Молдова та Україною за Конвенцією ЄЕК ООН «Про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер» (1992 р.), а також Водною Рамковою Директивою ЄС (2000). Дністровська Комісія є органом міждержавного співробітництва Республіки Молдова та України у сфері охорони, сталого використання та розвитку басейну річки Дністер. Її основна мета – це реалізація заходів для досягнення раціонального та екологічно обґрунтованого використання та охорони водних та інших природних ресурсів та екосистем басейну річки Дністер на користь населення та сталого розвитку держав.