ГО “Зелений лист” продовжує публікувати “Хроніки війни”, розповідаючи історії тих, хто бачив війну та окупацію на власні очі.
Героїня нашої публікації — переселенка з селища поблизу Маріуполя, якого, за її словами, вже не існує навіть на карті. Вона разом з піврічною дитиною змогла виїхати з фільтраційного табору лише в середині травня, переживши активне захоплення міста рашистськими військами та окупацію.
Наразі жінка з дитиною перебуває у Дніпрі. Покидати Україну не планує.
Нагадуємо, ми публікуємо “Хроніки війни” тою мовою, якою з нами спілкуються наші герої.
– Нас люди привезли из фильтрационного лагеря. Живем здесь пока. Волонтеры поселили. Помогают нам. Выехать помогла группа. Мой дед, которому 85 лет, договорился. Он заслуженный учитель, может, поэтому — проявили уважение к нему, к старости. Только когда разбомбили за 80 дней весь город, только тогда нас смогли вывезти. Ехали по полям.
Уже у травні жінка з дитиною змогла виїхати у фільтраційний табір у селищі Мангуш:
– Мы ночью приехали. Нас спрашивали: «россия или Украина? Кто куда?». Кого-то посадили в автобус в россию, кого-то в Украину и увезли.
Переселенка жила під окупацією майже три місяці. Весь цей час Маріуполь нещадно бомбили, а вона з дитиною переховувалась по підвалах. Селище, де вона жила з дитиною, контролювали російські війська:
– Когда пришли русские, я ощутила страх. Страх, что завтра не проснемся, не будет ни города, ничего не будет. Что убежать не сможем. Постоянно слышали обстрелы авиации. Это очень страшно. Здесь я хоть вздохнула свободно. Русские сразу по подвалам позабирали все продукты, консервацию, алкоголь… А потом, соответственно, выдавали по полбулки на человека. А в целом лояльно относились к нам там, где я была. У моих соседей позабирали коров и птицу всю. Вырезали. Потом мы в посадке видели, что там перья валяются. Не разрешали на улицу выходить. Они так автоматы наставляли и говорили: «Первый предупреждающий в воздух. А потом буду стрелять».
Переселенка зазначає, що живуть зараз у Дніпрі вони досить складно — 13 людей у 4-кімнатній квартирі. Миються в тазиках. Їжею та одежею забезпечують волонтери. Але виїжджати з України вона не планує:
– Я на работу хочу устроиться. Я буду оставаться в Днепре. Нам предлагали в Молдову уехать. Но я не хочу. Я родилась в Украине. Не вижу смысла уезжать.
Кореспондент ГО “Зелений лист” Гліб Єгоров, який часто відвідує прифронтові регіони, записав також відео з волонтером з Зеленодольську (Дніпровська область). Туди часто виїжджають українські мирні жителі від війни, окупації й активних бойових дій. Іноді евакуюватися вдається лише на велосипеді.
