Вступ
Вітер – найважливіша характеристика погоди та клімату. Вітер зумовлює переміщення і перемішування повітря і переносить зважені в ньому домішки. Вітер сприяє обміну теплом, вологою та енергією між підстилаючою поверхнею й атмосферою, а також переносить величезні повітряні маси в системі загальної циркуляції атмосфери.
З дією вітру пов’язано багато природних процесів і явищ. Сильні вітри породжують ерозію ґрунту, пилові бурі, хвилювання на водоймах, а буревії та бурі зумовлюють руйнування і затоплення берегів. Вітер істотно впливає на роботу численних галузей народного господарства: сільське господарство, авіаційний, морський, річковий, автодорожній і залізничний транспорт, комунальне господарство тощо.
У Словнику наведені назви та характеристики вітрів і вітрових систем планетарних і локальних масштабів, а також деякі синоптичні, метеорологічні, гідродинамічні, технічні, географічні та морські терміни й характеристики, які мають відношення до дії вітрів.
Для зручності користування Словником терміни і поняття згруповано у двох частинах: у першій (основній) частині подано назви та характеристики вітрів і вітрових систем, а також деякі терміни, пов’язані з генезисом вітрів; у другій частині – метеорологічні, синоптичні, геологічні та поморські терміни і поняття, що характеризують дію вітрів. Крім того, до другої частини включено деякі спеціальні терміни, які необхідні для розуміння основних статей першої частини словника, а також географічні назви, пов’язані з вітром.
До Словника вміщено терміни і поняття, що зустрічаються в різних літературних джерелах як російською мовою, так і деякими іноземними. Під час складання Словника використано енциклопедичні та спеціальні словники, довідники, підручники, монографії та окремі дослідження. Крім того, використано матеріали багаторічного листування автора з деякими метеорологічними установами, станціями і бібліотеками Радянського Союзу, а також із метеорологічними службами Німецької демократичної республіки, Народної республіки Болгарії, Японії, Гавайських островів, Швеції, Іспанії, Франції та ін.
Слід зазначити, що підручники з кліматології та метеорології і спеціальні довідники, як правило, містять дуже коротку інформацію про основні вітрові системи і вітри. У “Метеорологічному словнику” С. П. Хромова і Л. І. Мамонтової, “Географічному словнику” С. В. Колесника та ін. теж дається опис лише основних і найвідоміших вітрів і вітрових систем. У “Словнику загальногеографічних термінів” Д. Стампа наводяться назви деяких локальних (місцевих) вітрів зарубіжних країн. У СРСР є безліч подібних вітрів і про них, на жаль, не згадується ні в словниках, ні в підручниках.
Однак у зв’язку з розширенням і поліпшенням системи спостережень, а також з освоєнням раніше необжитих територій останніми роками метеорологи і синоптики дедалі більше уваги почали приділяти місцевим вітрам як важливому фактору, що впливає на умови погоди і виробничу діяльність людини.
Під час складання характеристик вітрів автор виходив зі сформованих у радянській географічній науці визначень. Нерівномірність повноти подання низки термінів зумовлена їхньою різною значущістю, ступенем вивченості та висвітленості в літературі.
За аналогією з іншими роботами про вітри автор прагнув (за можливості) дати уявлення про синоптичні умови виникнення того чи іншого вітру, а також пояснити походження деяких назв вітрів.
Словник не претендує на вичерпну повноту. Деякі визначення, можливо, здадуться суб’єктивними; це зумовлено відмінністю поглядів авторів низки праць і монографій, з яких почерпнуто визначення і написання назв.
Автор висловлює глибоку вдячність усім фахівцям, які люб’язно відповіли на його запити, прочитали окремі розділи рукопису і зробили корисні зауваження, що сприяли поліпшенню книги. Автор буде вдячний за будь-які зауваження, доповнення, побажання щодо змісту та структури Словника і просить надсилати їх автору до Українського науково-дослідного інституту Держкомгідромету (252028, Київ, пр. Науки, 105).
Шторм в Одесі 12.10.2016
Шторм в Одесі 12.10.2016 Фото: Анатолій Венгрук
Назви вітрів-літера: Б
БОНЕНТІ, поненте – сирий західний чорний вітер на Чорному морі, у болгарських портах і на берегах Криму, що супроводжується похмурою погодою, іноді з дощем. Див. Караджол, Поненд, Поп’єте.
БОРВІЙ (укр.) – холодний північний вітер в Україні.
БРИЗ
Бриз (англ, breeze, brisa) – несильний вітер (зазвичай до 4 балів за шкалою Бофорта) на узбережжі великої водойми (великих озер, водосховищ, річок, морів), який змінює свій напрямок упродовж доби відповідно до зміни напряму та значення горизонтального градієнта температури (впоперек берегової риси), пропорційно до різниці температури суша – вода. Зазвичай Б. добре виражений у теплу частину року за малохмарної погоди, коли контраст температури суша – вода найбільший (близько 20 °С).
Розрізняють денний (морський, озерний) і нічний (береговий) Б.
Денний Б. дме з боку водойми в бік теплішого суходолу (див. Морський вітер). Нічний Б. дме з охолодженого вночі берега в бік теплішої водної поверхні (див. Береговий вітер). Зміна берегового Б. морським відбувається вранці до полудня, морського нічним – увечері, після полудня. Висота шару повітря, охопленого Б., різна залежно від синоптичних умов, пори року й особливостей берегової межі. Наприклад, морський Б. у Севастополі та Феодосії може досягати вертикальної протяжності до 2 км, тоді як у Поті – всього 200 м. Нічний вітер виникає одразу в шарі завтовшки до 300 м у вигляді обвалу повітря із суші (особливо якщо він поєднується з нічним гірським вітром із крутих схилів узбережжя). Б. поширюється на відстань до 30-40 км від берегової межі.
Над Б. може спостерігатися вітер протилежного напряму – антибриз, відокремлений від приводного повітряного потоку (власне Б.) бризовою інверсією. Б. добре виражений у низьких широтах у літню пору року. Він спостерігається здебільшого за антициклонічної погоди ввечері, коли береговий вітер посилюється стоком охолодженого повітря з гір. Залежно від циркуляції атмосфери і рельєфу берегів Б. може посилюватися або слабшати.
Іноді можна простежити кордон розповсюдження Б,- бризів і фронт. Фронт морського Б.- зона зустрічі холодного морського повітря з теплим повітрям над сушею. Зона зміщується в міру посилення Б. в глиб суші. Вона виявляється за стрибком температури, вологості, вітру і переміщує смуги ранкового туману на сушу (див. Туманний вітер). Фронт берегового Б.- зона між континентальним повітрям, що проникло вночі на поверхню моря, і повітрям морського походження. У шарі змішання на кордоні цих повітряних мас тепле повітря має плавучість відносно холодного.
Схема виникнення денного і нічного Бризу та розподіл з висотою температури повітря над берегом вранці (1) і наприкінці дня (2).
Схема розвитку Бризівської циркуляції над берегами річки. 1 – річковий бриз, 2 – антибриз, 3 – загальний повітряний потік у нижній тропосфері, 4 – інверсія температури та рівень обертання вітру.
Місцеві особливості можуть посилювати або послаблювати бризи. Так, на узбережжі Португалії та Марокко Б. посилюється холодною Атлантичною течією, яка збільшує температурні градієнти в приморській смузі. Це ж спостерігається і в районах близьких до моря рівнин, що сильно нагріваються сонцем, наприклад, на околицях Рима і Неаполя. На південному і східному узбережжях Середземного моря, від Тунісу і до Сирії, Б. бувають майже кожного літнього дня, як і на узбережжях Чорного та Азовського морів. Вони посилюються, якщо їхній напрямок збігається із загальним вітровим потоком.
Залежно від швидкості вітру розрізняють легкий, слабкий, помірний і свіжий (сильний) Б. зі швидкостями вітру відповідно до 3,3, 5,2, 7,4 і 9,8 м/с.
У низці прибережних місцевостей бриз – власне ім’я вітрів певних напрямків і властивостей. Наприклад, бриза (ісп, порт, briza, brisa) – бриз у Пуерто-Ріко, регулярний північно-східний пасат, що змінив напрямок на східний під впливом широтної берегової риси; бриза карабінери (ісп. briza carabinera) – несподіваний сильний береговий шквал в Іспанії та Франції; брисас – сильний південно-східний морський вітер (див.Суестадо) у Монтевідео (Уругвай), а також північно-східний пасат на берегах Південної Америки в сезонпасатів; брейз (brisa)-північно-східний мусон на Філіппінських островах; брісоте, брізол (ісп. briso-te, brisol)-північно-східний вітер на Кубі, сильний пасат; бріза соларіс (фр. brise solaires) – бріз у Провансі, після сходу Сонця має північно-східний напрямок, до полудня посилюється і змінює напрямок на південно-східний (початок морського Б.), потім – на південний. До вечора цей вітер стихає (див. Соларіс).
БУЕНТО-ГАРБІЙ, пуненто-гарбій – південно-західний вітер у Ялті. Впливає на морську течію в бухті. Порівн. Поненд.
БУНЕНТ – західний вітер на Азовському морі. Порівн. Поненд.
БУРЕВІЙ (укр.) – ураган в Україні. Порівн. Борвій.
БУРНИЙ ВІТЕР – вітер швидкістю 15 м/с і більше, що триває понад 2 хв.
БУРЯ, бурон (узб.), бороон чапкин (киргизстан), туфон (тадж.), фиртина (азерб.) – тривалий і сильний (24-28 м/с) вітер, що супроводжується руйнуваннями на суші та сильним хвилюванням на морі (штормом). За шкалою Бофорта сила Б. може досягати 10 балів. Такий вітер руйнує будівлі та вириває дерева з коренем. Розрізняють пилову Б. і безпилову Б. Залежно від кольору піднятого пилу пилові бурі можуть бути чорними, жовтими, червоними, білими і бурими. За структурою розрізняють бурі потокові, струменеві та вихрові. Зазвичай бурі зумовлені проходженням активного атмосферного фронту, глибокого циклону або смерчу.
БУЧНИЙ ДОЩ – буря зі зливою в Україні.
Назви вітрів-літера: В
ВЕРХОВИЧ – південний вітер на р. Печора.
ВЕРХОВНА-1. Свіжий морський вітер (зазвичай північний) на Чорному морі. 2. Сильний вітер у ясний день, провісник негоди в Красноярському краї. 3. Прибуткова вода під час вітрового нагону, припливу або дощу в гирлах річки і бухтах.
ВЕРХОВИЙ ВІТЕР – верховик, верховий, верхній, верховочка, амон (фр.), хальни (пол.), бийктиктсш шамал (кнрг.), шамоли болой (тадж.), кутарилувчи шамол (узб.) – вітер (азерб.).), шамолі болой (тадж.), кутарилувчі шамол (узб.), чаин йухарилариндан есен кюлек (азерб.) – вітер із верхів’їв річок і долин. Має різні напрямки залежно від орієнтації долин. У Заволжжі це теплий південно-західний вітер (іноді сухий), ознака настання негоди; на Волзі – північно-західний; у Прибайкаллі – східний або південно-східний, ознака початку поганої погоди; на Середньому Дніпрі – північно-західний;
на Нижньому Дніпрі-північно-східний; на Телецькому озері – південний фен, що стікає по пониззя р. Чулишман (завдяки цьому вітру навіть у березні температура може підвищуватися °С, завдяки чому на південному березі Телецького озера розвинене польоводство). Чулишман (при цьому вітрі навіть у березні температура може підніматися до 20 °С, завдяки чому на південному березі Телецького озера розвинене рільництво); на оз. Байкал – баргузин. Байкал – баргузин, північні або північно-східні поздовжні вітри; на півдні Байкалу – східний вітер; у Комсомольську-на-Амурі – південний вітер (порівн. Ламу с); на сході Камчатки – західний вітер із ясною погодою.
ВЕСЕННІЙ ШКВАЛ – короткочасний порив вітру навесні (поширений у СРСР). Порівн. Весняк.
ВІТРОБОЙ – сильний осінній вітер, що має зазвичай північно-західний, північний або північно-східний напрямок. Оголяє дерева від листя.
ВІТРИ В БАЛАКЛАВІ (Крим) – тримунтан (С), бора (СВ), греба-леванті (ВСВ), леванті (В), береговий (Пдв), широко і вістря (Пд), морський (Пд), поненті (3), маістра (СЗ). Назви принесені в давнину грецькими рибалками. Панівними тут є вістря і тримунтан, що дмуть у меридіональному напрямку вздовж вузького гірського проходу. Порівн. Балаклавська буря.
ВІТРИ НА ДУНАЇ – опівночі, пивнич, пулноч, северяк ісєвєрац (С); южак (Пд, Пдв); абаза (В, Св); карасль (ПдЗ).
ВІТРИ НА КУБАНІ -тримунтана (С), грего (СВ), левант (В), кубанець (Пд),гарбій (П), низовка і полуденка (ПЗ), понент (3), маістра (СЗ), бунація (повний штиль).
ВИТРОВИЙ (укр.) —сильный ветер в Украине.
ВИХРОВІ БУРІ – збірна назва вихрових систем сильного вітру, що відрізняються від лінійних зон сильного вітру, струменів, стоку. Діаметри вихрових бур – від кількох метрів (пилові вихори, уерлз), десятків або сотень метрів (смерчі, торнадо) до десятків кілометрів (лінійні шквали).
ВИХРИ, уерлз, верлвінд (англ, whirles, whirlwind) – сильні вихори малого діаметра (від кількох до сотні метрів), поза якими (з віддаленням від їхньої осі) швидкість вітру зменшується від сильної (або ураганної) до штилю. Виникають за ясного неба внаслідок впливу рельєфу і нерівномірного нагрівання підстильної поверхні (наприклад, за посухи або сильної пожежі), інколи під потужним вітровим потоком, що опускається до землі (немов зариваючись, як спостерігається, наприклад, у періоди рівнодень у Антарктиді, на Землі Аделі). В. розвиваються від низу до верху (на відміну від смерчів, що виникають під материнськими хмарами) і рухаються в напрямі вітру, що переміщає їх, який панує біля земної поверхні. Зазвичай вони швидко згасають, але іноді простежуються на відстані кількох кілометрів. Найчастіше вони мають неправильну стовпоподібну форму, всередині порожнисті. Характерні для степових і пустельних районів, гір, передгір’їв і сильно пересіченої не залісненої місцевості.
ВОСТОЧОК (укр.)-слабкий східний вітер на Дністрі.
ВИГОН, сгон, водогон, поводь, падун (помор.) – зганяючий вітер у бік моря на півночі СРСР, що знижує рівень води в гирлі річки, і сам факт убутку води (на противагу нагону – прибутку води). На Двіні це російський вітер, на Нижньому Дніпрі – верховийпівнічно-східний, у гирлі Волги – північно-західний.
Назви вітрів-літера: Г
ГАЛИЦЬКІ ЄРШІ – південно-східний вітер на Онезькому озері. Розганяє велику хвилю, збиває баранчики на гребенях хвиль.!!!!!
ГІРНИЧО-ДОЛИННІ ВІТРИ – вітри місцевої циркуляції повітря між гірським хребтом і долиною з добовим періодом: удень – долинні , спрямовані з долин до гір, уночі – гірські, тобто стік холодного повітря з високих місць у долину. Розрізняють власне гірські (нічні) і долинні (денні) вітри, що захоплюють усе ложе долини, і вітри схилів, які дмуть удень угору нагрітими схилами (у порівняно тонкому шарі), уночі – вниз.
Г.-д. в.- результат спільної дії радіаційних, циркуляційних, орографічних і ландшафтних чинників погоди та клімату. Ця циркуляція добре розвинена в теплу пору року за антициклонічної малохмарної погоди. У добовому ході вітер біля земної поверхні посилюється вдень на дні та схилах долин і слабшає до ночі, потім починається гірський вітер, що посилюється до світанку. У вільній атмосфері вище рівня обертання вітру максимум швидкості вітру спостерігається вночі, мінімум – вдень, тобто навпаки того, що спостерігається біля земної поверхні. Добовий хід висоти долинного вітру такий, що зазвичай вранці вітер починається одразу в значній товщі атмосфери, вдень висота цього шару найбільша, до вечора вона зменшується.
Особливість долинного вітру полягає у зменшенні його швидкості з висотою, зазвичай до рівня навколишніх вершин, вище яких переважає градієнтний вітер. Гірський нічний вітер може починатися стрімко, як обвал повітря, що охололо на високогір’ях.
Схема розвитку Горна долинних (1) і Схилових (2) вітрів
У низьких широтах Г.-д. в. розвинені краще і спостерігаються частіше, ніж у високих широтах. Рельєф визначає протяжність Г.-д. ст. і впливає на їхню стійкість і тривалість.
Розрізняють фази розвитку Г.-д. в., тобто періоди зміни швидкості й напряму вітру: для гірського вітру – зародження (початку гравітаційного стоку повітря), повного розвитку, нагромадження лінзи холодного повітря та заповнення ним передгір’їв, реліктової інертної маси холодного повітря, ранкового гравітаційного стоку, загасання гірського вітру; для долинного вітру – зародження (або верхової тяги повітря), утворення гірничо-конвективної хмарності, повного розвитку, згасання (М. Ф. Гельмгольц, О. А. Дроздов). Ф. Гельмгольц, О. А. Дроздов). Вранці та ввечері спостерігаються паузи Г.-д. в., тобто періоди затишшя під час зміни напрямку вітру.
Гірські вітри мають різні місцеві назви, наприклад мтіс карі (груз.), даг кюлейі (азерб.), ша-молі кухі (тадж.), too шамали (узб.), берг вінд і обервінд (нім.), моунт вінд (англ.). Долинні вітри називаються відповідно хеобіс карі, дере кюлейі, шамолі води, ороон шамали, водий шамолі, тальмешер вінд та унтервінд, валлей вінд.
ГІРСЬКИЙ БРИЗ – див. Бриз .
ГІРСЬКИЙ ВІТЕР – див. Гірничо-долинні вітри .
ГОРИШНИЙ ВІТЕР, горишнячок – слабкий північний верховий вітер у Подністров’ї, а також верховий гірський вітер у Криму та Карпатах.
ГРЕГАЛЬ, грегала, грекаль (ісп. gregal, фр. gre-cale); грего, грегос, грек (лат. greaecus – дме з Греції) – континентальний північно-східний вітер, норд-ост, у басейні Середземного моря. Виникає при вторгненні сухого континентального повітря, взимку холодного, влітку теплого. Навесні й восени супроводжується неприємною морозною погодою з мрякою, снігом, дощем. Часто буває сильним.
Відзначають деякі місцеві відмінності. Так, на півдні Франції в басейні Нижньої Рони його називають греаль, гаргаль і грек; у Марвежоле (деп. Лозер) це південно-східний вітер; у Марселі він являє собою бриз (див. Плаувінау).На Мальті його називають балканським вітром; у Тірренському морі – греголія і греко; на сході Середземного моря і в Азово-Чорноморському басейні – грего, грегос і греко. На Азовському морі моряки називають східний вітер грегор. У цих морських басейнах розрізняють греголевантес і греголевант – східно-північно-східний вітер (у Греції та Італії, у Ялті та Балаклаві), а також греготрамонтана – північно-північно-східний вітер (у Греції, Сулині та Ялті).
ГРЕГО, греко – див. Грегаль.
Назви вітрів-літера: К,Л,М
КИДАЄ КАМИННЯ (укр.- той, що кидає каміння) – сильний вітер на Подністров’ї.
КИМБУР (укр.) – східний вітер на Нижньому Подністров’ї.
КИМЛАЧ (укр.) – сильний вітер у басейні р. Дністер.
КЛІМАТ, трамонтан, трамонтана – холодний північний вітер із гір у Ялті, катабатичний стік, слабка бора. Не поширюється далеко в море.
ЛЕГКИЙ ВІТЕР – вітер швидкістю 1,6-3,3 м/с, 2 бали за шкалою Бофорта, що викликає шелест листя дерев.
Льодяний ШТОРМ – сильний вітер, що супроводжується випаданням дощу з порівняно теплого повітря на замерзлу поверхню ґрунту. На наземних предметах утворюється крижана кірка, ожеледь. Нерідко посилення вітру в таких умовах супроводжується руйнуваннями, поломкою дерев.
ЛІСОВИЙ ВІТЕР – місцева циркуляція повітря, що виникає в ясну ніч між лісом і відкритим місцем (узліссями). Повітря, охолоджене під час зіткнення з холодним листям і гілками дерев, опускається донизу і витікає на відкрите місце, заміщаючи повітря, яке забирає зворотна циркуляція над деревами. Напрямок вітру визначається напрямком горизонтального градієнта температури: приземний вітер спрямований з більш охолодженого простору до теплого. Л. в. не поширюється далеко від узлісся лісу і в глиб лісу. Порівн. Бриз.
ЛОДОЗ (тур. lodoz від грец. notos)-теплий південний або південно-західний білий вітер із гарною погодою на західних берегах Чорного моря. Спостерігається влітку й восени. Розрізняють баті Л.- південно-західний вітер, кібла Л.- південно-південно-західний вітер, Л. пойраз – південно-східний вітер.
МІСЦЕВІ ВІТРИ, місцева циркуляція повітря – повітряні течії невеликої горизонтальної протяжності (від сотень метрів до десятків кілометрів), що виникають внаслідок локального збурення більшого повітряного потоку під впливом особливостей орографії та ландшафту. Це бризи, гірський і долинний вітри, фен, бора, льодовиковий і стоковий вітри.Іноді до їх числа відносять місцеві бурі, що виникають у системі загальної циркуляції під впливом особливостей великої території або місцевих проявів конвекції (наприклад, такі, як бурі африканських пустель).
М. ст. мають вертикальний профіль мезоструменя і є важливим чинником місцевого клімату.
М. в. класифіковані за генетичними, морфологічними, просторово-кінематичними та часовими характеристиками (див. Класифікація вітрів).
МІСЦЕВІ БУРІ -див. Місцеві вітри.
МІСЬКІ ВІТРИ – вітри, що виникають унаслідок деформації великих повітряних течій у зоні міської забудови. Вітер у місті дме переважно вздовж вулиць, його напрямок може не збігатися із загальним повітряним потоком над містом. На вуличних перехрестях і в звуженнях вулиць між будинками виникають струмені та вихори, що добре помітно під час хуртовин . Струмені вітру впоперек вулиць утворюють ніби замкнену циркуляцію з підйомом повітря на одному боці вулиці й опусканням на іншому. У вузьких проходах вітер посилюється. Уздовж нагрітих сонцем стін повітря піднімається, а вздовж затінених – опускається. Вночі за штилюстікання повітря спостерігається по обидва боки вулиць, а підйом – по середині їх. Над містом повітря тепліше, що призводить до розвитку вітрів – від околиць до центру, над яким розвинені висхідні струми повітря. Найбільші відмінності швидкостей вітру в місті та на його околицях спостерігаються навесні.
МІСЬКИЙ БРИЗ – вітер, що дме вдень з околиць до міста, вночі – у протилежному напрямку, від центру до околиць. Розвивається за малохмарної погоди в теплу пору року. Див. Міські вітри.
Сильные метели возникают в зоне теплого атмосферного фронта и на юге или юго-востоке интенсивных циклонов, в передней части глубоких барических ложбин. При М. наблюдается метелевое испарение снега (абляция).
МОРСКОЙ БРИЗ — см. Бриз.
МОРСКОЙ ВЕТЕР, моряк, моряна, моряник, марен, маринада, ауфландигер винд (нем. Auflandiger Wind), альтан (лат. Alt anus)—дневной бриз, дующий в сторону суши. Обычно начинается утром, достигает максимальной скорости после полудня, утихает ко времени заката Солнца, сменяясь ночным береговым бризом, дующим в сторону водоема. Иногда проникает далеко в глубь суши. Например, в Саудовской Аравии он проникает на 200—225 км со скоростью до 7 м/с, охватывая слой атмосферы до высоты более 1200 м. Направление М. в. зависит от рельефа и направления береговой черты. Ср. Отан.
МОРЯК —см. Черноморский моряк. Черноморская бриза.
Назви вітрів-літера: П,У,Х
ПАССАТИ – стійкі східні вітри (тропічне східне перенесення) зі складовою, спрямованою до екватора. Виникають на екваторіальній периферії субтропічних динамічних антициклонів. Розвиваються в пасатній зоні між 6° пд. ш. і 28° пн. ш. взимку північної півкулі і між 30° пн. ш. і 30° пд. ш. влітку. Ширина і положення пасатної зони змінюються від сезону до сезону. Вони різні і в різних частинах океану. Середня швидкість П. 5-6 м/с. Проте біля мисів і островів П. посилюються. Наприклад, північно-східний пасат біля о. Сокотра в Аравійському морі (біля входу в Аденську затоку) вирізняється не лише великою частотою, а й силою; у результаті протягом півроку малі судна не можуть підходити до острова ближче ніж на 40 миль.
Взимку східний пасатний потік захоплює всю тропосферу до висоти 16 км, влітку він не поширюється вище 10 км. Над П. панує західний антипассат.
Система атмосферної циркуляції в пасатних широтах, що складається з П. і антипасатів, утворює пасатне кільце (колесо) циркуляції.
П. зазвичай супроводжуються малохмарною сухою погодою, тому що розвитку хмар перешкоджає пасат, ная інверсія або затримуючий шар. Пасатні купчасті хмари слабо розвинені по вертикалі, часто мають характер шарувато-купчастих. Іноді потужні купчасті хмари прориваються крізь шар інверсії. На навітряних (східних) частинах островів і узбереж спостерігаються пасатні дощі. Вони найбільш інтенсивні взимку, у період сильного розвитку П.
Пасатна інверсія розташовується на висотах 1- 2 км і відокремлює нижню основну пасатну течію від верхньої, теплішої та сухішої. У внутрішньотропічній зоні конвергенції інверсія відсутня, тому тут є умови для розвитку купчасто-дощових хмар.
Пасатний клімат (клімат областей, що знаходяться під впливом П.) відрізняється стійкістю вітрів (наприклад, на Гавайських островах П. панують в 90 % днів лета і в 50 % днів зими) і сухості. На рівнинах це клімат пассажних пустин (наприклад, Сахара, Калахарі), що формується під дією висушуючих вітрів (наприклад, харматана).
У зоні зустрічі пасатів північної та південної півкуль або зустрічі П. і муссона утворюється пасатний (тропічний) атмосферний фронт. Він розташовується в баричній улоговині між субтропічними антициклонами обох півкуль. На Середземному морі пасатний фронт розділяє північно-східний пасат і південно-західний мусон (переходить в антипасат).У зоні невисоких фронтів південно-західний потік обумовлює спекотну та суху погоду влітку, холодну та похмуру зі слабкими дощами взимку. На таких фронтах навесні на рівнинах Північної Африки виникають циклони (див. Внутрішньотропічна зона конвергенції).
В океані пасати зумовлюють виникнення дрейфових екваторіальних пасатних течій (Північного і Південного — в Атлантичному і Тихому океанах), швидкість яких 15—20 см/с, причому вона збільшується в міру наближення до екватора. тепла океанічна течія Гольфстрім, внаслідок чого поблизу Ісландії проноситься більше теплих атлантичних вод і змінюються рівні в Північному і Балтійському морях (зазвичай найнижчі навесні, найвищі восени).
УРАГАН (з мови таємно, араук, hurrican — злий дух).— 1. Вітер руйнівної сили та значної тривалості (на відміну від шквалу), 12 балів за шкалою Бофорта (32,7 м/с) і більше. Іноді вже вітер 9 балів називають ураганом через його руйнівну дію. 2. Тропічні циклони, зокрема антильські (вест-індські) урагани (харрикейни) і тайфуни Далекого Сходу. 3. У Південній Сахарі африканськими ураганами неправильно називають літні шквали з катастрофічними зливами і грозою. Вони виникають у зоні зустрічі дощу, що починається або припиняється південно-західного мусону з північно-східним пасатом.У Томбукту буває 8-10 таких ураганів на рік. Сезон південно-західного мусону починається і закінчується періодом ураганів, шквальні пориви вітру починають і закінчують ці короткі та бурхливі збурення атмосфери. Урагани рухаються зі сходу на захід (пасатом). Порівн.Африканські хвилі.
У Центральній Америці у племен кіче Ураган – бог грому та грози, одноногий бог страху, негоди та бур. У ацтеків цього бога називають Тетскатліпока. У міфі він пов’язаний із сузір’ям Великої Ведмедиці.
УРАГАНІ СМЕРЧІ — смерчі менших, ніж зазвичай, розмірів, що виникають на периферії основного ураганного потоку у вигляді самостійних вихорів, воронок, що досягають земної поверхні. Зазвичай спостерігаються у правому квадранті зони бурі, поза стіною вітру тропічного циклону.
Назви вітрів-літера: Ч,Ш,Х
ЧИСТИЙ ГОРИШНЯК — стійкий північний вітер у Підністров’ї
ШКВАЛ – різке посилення вітру протягом короткого часу, що супроводжується зміною його напрямку. Швидкість вітру за Ш. нерідко перевищує 20-30 м/с. Зазвичай Ш. триває кілька хвилин. Іноді спостерігаються повторні пориви вітру. За Ш. відбувається стрибок атмосферного тиску (на барограмі характерний зубець-розрізівий ніс), відносної вологості і швидке зниження температури. Ш. часто супроводжується зливою та грозою (шауер).
Розрізняють внутрішньомасові та фронтальні шквали. Внутрішньомасові Ш. пов’язані з потужними хмарами конвекції – купово-дощовими хмарами, що виникають у спекотну літню погоду над сушею або в холодних нестабільно стратифікованих повітряних масах над теплою поверхнею, що підстилає. Фронтальні ІІІ. пов’язані переважно з холодними атмосферними фронтами, з передфронтальними купчасто-дощовими хмарами. В обох випадках спостерігається вихровий рух повітря з горизонтальною віссю обертання у хмарах та під ними.
У СРСР шквали лише 10 % випадків є внутримассовыми, інші пов’язані переважно з фронтами. Шквали слід відрізняти від поривів вітру, що тривають 10-30 с. Вирізняють орографічні Ш., що виникають в результаті впливу орографії на основні повітряні потоки в атмосфері. До них відносяться, наприклад, бору і фен.
Залежно від супутньої погоди розрізняють білийШ. (що виникає з динамічних причин при деформації повітряного потоку під впливом особливостей поверхні, що підстилає або при взаємодії різних повітряних потоків), чорний Ш. (супроводжується похмурою погодою), сухий Ш. (у якому через сухість повітря опади не досягають земної поверхні), грозової Ш. (що супроводжується різким ударом поривчастого вітру перед і при проходженні грози), дощової Ш. (який супроводжується сильною зливою), курний Ш. і т.д. п. Влітку шквали, пов’язані з потужною конвекцією, можуть супроводжуватись грозою навіть у порівняно сухому повітрі. У цих випадках опади не досягають земної поверхні.
У південних широтах та на височинах Ш. бувають частіше, ніж на півночі і на рівнинах. Наприклад, осередок підвищеної повторюваності Ш. спостерігається на Південному Уралі, Приволзькій, Середньоруській, Волино-Подільській височинах, у Кримських яйлах та інших місцях зі складною орографією. Найчастіше шквали виникають у гірських районах – на Кавказі, Тянь-Шані, Яблоновому хребті, де щорічно (майже повсюдно) буває до 80 шквалів.
ШКВАЛЬНИЙ ВІТЕР – вітер, пориви якого на 10 м/с і більше перевищують середню швидкість вітру. Кожен порив триває трохи більше 20 з.
Частота поривів вітру в ряді випадків є основною його характеристикою (наприклад, при сильній бореїлі або фені).
ШТИЛЬ-див. Безвітря.
ШТОРМ, буря-тривалий, дуже сильний вітер, що супроводжується руйнуваннями на суші і сильним хвилюванням на морі. Швидкість вітру перевищує 24 м/с або 10 балів за шкалою Бофорта. У зв’язку з руйнуваннями іноді Ш. називають вітер 8-9 балів (17-24 м/с). Розрізняють сильний шторм, сильну бурю, жорстокий шторм (11 балів) та ураган (12 балів).
ШТОРМИ АЗОВСЬКОГО МОРЯ – північно-східні (в основному) небезпечні вітри мусонного типу, які охоплюють великі простори південного сходу ETC і супроводжуються сильними морозами. Спостерігаються 20-30 разів на рік і досягають великої швидкості. На Азовському морі вони небезпечні для кораблів. Ці вітри розганяють хвилі від вершини Таганрозької затоки на 300-400 км, обумовлюючи сильний прибій. Хвилі зламують лід, нагромаджують тороси вздовж Арабатської стрілки, перекочуються через неї, утворюють на льоду Сиваша конуси виносу піску та черепашки (див. Греус).Навесні частішають південні та західні вітри. Влітку буває не більше 1-2 днів на місяць зі штормом.Це в основному шквали на холодних атмосферних фронтах. Зрідка спостерігаються смерчі.
Однією з основних особливостей вітрового режиму є моря. значна зміна рівня води на узбережжях при згінно-нагінних вітрах.Вітрове хвилювання захоплює всю товщу води до дна (через переважання невеликих глибин). З ослабленням вітру хвилювання швидко згасає. Вітрові хвилі мають малу довжину та значну крутість. Часто спостерігається штовханина через відбиття хвиль від берегів.
ШТОРМИ ЧОРНОГО МОРЯ — північно-східні (в основному) небезпечні вітри, являють собою зимовий континентальний мусон.Найчастіше спостерігаються у грудні та березні. Середня тривалість шторму 10-30 годин, у деяких випадках до 100 годин і більше. Їм супроводжують сильне похолодання, снігопад та ширяння моря. Весною бувають північно-західні шторми, що супроводжуються похмурою нестійкою погодою. Південні шторми спостерігаються рідше за інші. У спекотні дні іноді виникають смерчі.Восени та взимку на морі прориваються циклони, які породжують жорстокі та тривалі шторми із заходу, півдня, іноді з південного сходу. Ш. на Чорному морі спостерігаються 50-60 днів на рік.
Ряд бухт та заток характеризується своїми особливостями штормового режиму. Це, наприклад, осінньо-зимова бору в Новоросійську, Геленджику, Туапсі. У Батумській бухті при західних вітрах спостерігається тягун, при південно-західних — зиб.На південному березі моря найбільш небезпечні райони Мапаврі та мису Керемпе. Якщо гори затягуються хмарами, то найближчими днями розпочнеться дощ при західних вітрах. У бухті Різе-Лімани (між мисами Аскорос і Фенер) північно-західний вітер наздоганяє велику хвилю, а південно-західний вітер, що змінює його, викликає хвилювання моря. Найбільшу повторюваність шторми тут мають узимку. У Трабзонській затоці (між мисами Хупсі та Гюзельхісар) шторми відзначаються у всі сезони року. Особливо небезпечні північно-східні та північно-західні вітри, що розводять сильне хвилювання моря. При східному вітрі виникає зиб, називається калам.У бухті Самсун північно-східні вітри взимку можуть досягати сили шторму і викликають сильне хвилювання. Вони супроводжуються дощем, а іноді градом і продовжуються по кілька днів. У Синопській затоці шторми зазвичай спостерігаються взимку за південно-східних, північно-західних або західних вітрів.
У Босфорській протоці вдень зазвичай дме північно-східні вітри з боку Чорного моря, до ночі вони вщухають. Взимку тут північно-східний вітер дме стійко (див. Дарданелльський вітер), при безхмарному небі, а прориваючись на захід — приносить імлу та хмари з дощем, нерідко зі снігом чи навіть градом. Мороз може досягати -10 °С. Північно-західні вітри дме рідко, але носять шквалистий характер і часто супроводжуються дощем. Південні вітри супроводжуються гарною погодою.
Поблизу Одеської затоки шквалисті шторми виникають переважно за північно-східних вітрів. Взимку вони приносять тумани. У порту Очаків за сильних південно-західних вітрів починається тягун. Тут спостерігаються також сильні східні очаківські шквали — раптові пориви вітру, що іноді досягають сили урагану.Вони виникають на північній периферії чорноморського циклону та пов’язані з атмосферним фронтом, розташованим широтно. У Миколаєві в теплу частину року спостерігаються курні бурі.На південному березі Криму (Алушта, Ялта) сильні вітри дмуть зазвичай з перевалів (СР.Майстра, Трамоїтан, Фен, Бора).
Хуртовина.
Хуртовина, вія, віялиця, хурделиця, хуртовина, кура, борошо, бургалак (кирг.), буроні барфі (тадж.), кар-букі (груз.), ізгірін, кор буроні (узб.), хаардаах сіл-ліе, хурта, хуртовина (якут.).), хаардаах сіл-ліе, буурба (якут.), хурта, хуртовина (укр.), човгун (азерб.) – перенесення снігу над земною поверхнею вітром достатньої сили. Іноді сніг переноситься разом із пилом. Виділяють загальну хуртовину (буран, хуртовина, кура, пурга, хурта), низову хуртовину (замет, зауважність, понизовка) і верхову хуртовину (закрутити). Загальна хуртовина з випаданням снігу (сипуха) – це перенесення снігу над земною поверхнею досить сильним вітром (більше ніж g-ю м/с) під час випадання снігу з хмар. Вона найчастіше спостерігається перед теплим атмосферним фронтом або перед фронтом оклюзії. За низової хуртовини вітер переносить сніг, піднятий з поверхні снігового покриву, причому сніг піднімається вище рівня людських очей. Низова хуртовина спостерігається за вітру достатньої сили і сухого стану поверхні снігового покриву, зазвичай у тилу циклону або на околицях антициклону. Виділяють також поземок (поземь, волокуша, піша кура, поносуха, поповзиха, подеруха, понос, тащиха).
Хуртовина продолжительностью более 12 ч при ветре 15 м/с и более относят к особо опасным явлениям погоды.
Особенности рельефа и положение территории относительно снегонесущих ветров определяют частоту Х. К районам с большой повторяемостью Х. относятся: юго-запад Алтайского края, долина р. Оби, север и северо-восток СССР, Камчатка, Сахалин и др.
Прох Леонід Зусійович
(1921, Житомир — 1983, Київ) — український інженер-синоптик і метеоролог-дослідник, кандидат географічних наук, педагог, відомий популяризатор метеорологічних знань. Начальник авіаметеостанції, керівник відділу служби прогнозів погоди, заступник директора Далекосхідного управління гідрометеослужби, директор Гідрометеотехнікуму у Владивостоці, старший науковий співробітник Українського науково-дослідного гідрометеорологічного інституту (УкрНДГМІ) в Києві.
Зробив значний внесок до вивчення механізму небезпечних явищ природи та погоди в Україні (штормові вітри, шквали, смерчі, вітровали та тумани). Отримав значні результати досліджуючи мезострумені та посилення мезоструменевих лісоповальних вітрів у Карпатах. У його роботах представлені оригінальні дані про механізм виникнення туманів та особливостей їхньої вертикальної та радіаційної структури, що були отримані за допомогою власноруч сконструйованих термоелектропсихрометра та двостороннього піргеометра.