2 лютого світ відзначає Всесвітній день водно-болотних угідь, який має на меті підвищити рівень обізнаності про унікальні екосистеми, які забезпечують ряд екологічних, економічних та соціальних послуг. Відповідно до Рамсарської конвенції, водно-болотні угіддя включають усі болота і заболочені території, а також прісні, солонкуваті або солоні водойми, глибина яких не перевищує шести метрів під час відпливу. Конвенція зобов’язує держави виділяти на своїй території водно-болотні угіддя міжнародного значення та сприяти збереженню водно-болотних угідь і водоплавних птахів шляхом створення природних резерватів.

Саме дату підписання цієї конвенції 2 лютого 1971 року в іранському місті Рамсар визначають як Всесвітній день водно-болотних угідь.

В Україні нараховується 50 водно-болотних угідь міжнародного значення, 8 з яких розташовані в Одеській області: озера Кугурлуй, Картал, Сасик, Кілійське гирло, система озер Шагани – Алібей – Бурнас, межиріччя Дністра і Турунчука, північна частина Дністровського лиману, Тилігульський лиман. Ці території є частиною та знаходяться під захистом ратифікованої Україною Рамсарської конвенції.

Чому важливі водно-болотні угіддя?

Не буде перебільшенням сказати, що водно-болотні угіддя — джерело життя для людей і дикої природи. За приблизними оцінками, прісні водно-болотні угіддя є середовищем існування для понад 40% видів на планеті, зокрема 12% усіх видів тварин. Водно-болотні угіддя функціонують, як фільтри Землі, очищуючи воду в різні способи. Це системи, без яких неможливе життя живих істот, але вони є дуже вразливими та потребують особливих режимів експлуатації. Тому багато таких територій входять до різних об’єктів природно-заповідного фонду.

Наприклад, це торф’яні лісові болота, заплави річок у Національних природних парках «Нижньодніпровський» та «Нижньодністровський», а також системи озер, такі як Бурнас, Шагани та Алібей на території Національного природного парку “Тузлівські лимани”, частини чорноморської акваторії, зокрема Джарилгацька та Каркіницька затоки (Національний природний парк «Джарилгацький»), а також піщані коси, які межують із солоними озерами, як на Кінбурнському півострові (Національний природний парк “Білобережжя Святослава”, Чорноморський біосферний заповідник, Регіональний ландшафтний парк «Кінбурнська коса», водно-болотні угіддя «Ягорлицька затока»).

Вплив війни на водно-болотні угіддя

За словами хіміка та біолога, керівника ГО “Зелений лист” Владислава Балінського, повномасштабне вторгнення дуже негативно вплинуло на екосистеми, які відіграють критичну роль у збереженні біорізноманіття та екологічного балансу.

В першу чергу, відбувається руйнація та деградація територій, де мають проживати різні види. При наявності місць проживання, окремі види тварин і рослин можуть відновлюватися. Відновлення видів на територіях, де відбуваються пожежі та вибухи, які знищують поверхневий шар дернового ґрунту, стає неможливим, оскільки умови існування вже не відповідатимуть природним.

Території водно-болотних угідь часто потребують участі людини для їх збереження, зокрема для налаштування інженерних захисних споруд, які забезпечують водний баланс. Режим водопостачання під час окупації та військових дій найчастіше стає неможливим. Без активного втручання можуть виникнути непоправні наслідки, які призводять до знищення водно-болотних угідь. Конкретними прикладами можуть бути окуповані Каркіницька та Джарилгацька затоки.

За словами еколога, є інформація про те, що на Джарилгацькому півострові будуються військові споруди, які дозволяють заходити важкій техніці. Це, своєю чергою, негативно впливає на природоохоронну територію, руйнуючи її та знищуючи всі види, що там мешкають.

Каховська трагедія

Також можна згадати знищення водно-болотних угідь у нижній течії Дніпра після підриву військами рф Каховської ГЕС, де змінився режим водного балансу. Велика частина тварин загинула, зникли цілі популяції. Владислав Балінський брав участь у фіксації наслідків цього жахливого терористичного акту та створив інтерактивну карту наслідків. Він розповів, як одесити рятували червонокнижні види тритонів – тритон дунайський і тритон гребінчастий, які потрапили на узбережжі Одещини після спустошення Каховського водосховища. Тварин відправляли до Одеського зоопарку, а потім відпускали у природне середовище в річку Дунай.

Каховська трагедія серйозно вплинула на водно-болотні угіддя, оскільки хвиля прісної води, що виникла після підриву дамби та спустошення водосховища, хлинула на величезні території на початку літа, у сезон гніздування птахів. Це призвело до загибелі десятків тисяч пернатих, які існували в цій екосистемі. Хвиля змила не лише гнізда, а й цілі острови разом із тваринами, що, своєю чергою, призвело до знищення стійкої системи водно-болотних угідь. Вплив опріснення, який змив усе в море, також позначився на Каркіницькій затоці та навіть докотився до Національного природного парку «Тузлівські лимани».

Вилив мазуту у Чорне море

Вилив мазуту є ще одним показовим випадком: понад п’яти тисяч тонн мазуту було скинуто в морське середовище. За словами Балінського, коли фіксували забруднення узбережжя нижче Євпаторії, вже було зрозуміло, що цей мазут пошириться далі. Владислав зазначає, що, скоріше за все, Каркіницька та Джарилгацька затоки також були серйозно уражені забруднювачем. Наслідки ще будуть з’ясовуватися, але вже зрозуміло, що вони дуже серйозні. Наприкінці січня були зафіксовані перші випадки потрапляння мазуту на узбережжя Одещини.

Автор: студентка 4 курсу факультету журналістики Донецького національного університету імені Василя Стуса Анастасія Цимбал