Після аварії двох російських нафтоналивних танкерів “Волгонефть” в Керченській протоці 15.12.2025 року минуло вже пів року. Ця тема поступово йде з інформаційного порядку денного. І це погано, бо три уламки “Волгонефтей” досі не піднято з морського дна. З двох уламків мазут продовжує витікати та отруювати екосистему Чорного моря.
Згустки мазуту від танкерів “Вогонефть” іноді знаходять на чорноморському узбережжі Одеської області. Наприклад, на території Нацпарку “Тузлівські лимани”.
Мазут на території Нацпарку «Тузлівські лимани». Фото Івана Русєва
«Основна частина того мазуту, що міг доплисти до Північно-Західного Причорномор’я з місця аварії 15.12.2024 року, з потеплінням вже розчиняється і “вмонтовується” в харчові ланцюги гідробіонтів морської екосистеми й Тузлівських лиманів», – вважає завідувач наукового відділу Нацпарку «Тузлівські лимани» Іван Русєв.
Мазутне забруднення має складний характер. Його поверхневі плівки поширюються під дією вітру у вигляді шлейфів і плям, частина осідає на дно, а частина у водній товщі розпадається на седіменти та суспендовані частинки, які морськими течіями розносяться на значні відстані.
Нові витіки мазуту з обламків танкерів фіксує голова Одеського відокремленого підрозділу НЕЦУ Владислав Балінський. У своєму дослідженні Балінський використовує методику зворотного трасування шлейфів на основі SAR-даних Sentinel-1 та оптичних знімків Sentinel-2 з урахуванням морфології темних зон (dark core), метеогідродинамічних факторів і моделей вертикального підйому емульгованих частинок.
Цю методику одеський еколог презентував на XXV Міжнародній науково-практичній конференції «Екологія. Людина. Суспільство», яка пройшла онлайн 12 червня 2025 року. Захід був організований Національним технічним університетом «КПІ імені Ігоря Сікорського».
Презентація методики пошуку джерел забруднення мазутом. Скриншот Віталія Гулевця
Розливи нафтопродуктів у відкритому морі часто призводять до утворення тонких плівкових шлейфів, просторове поширення яких можна зафіксувати за допомогою супутникових знімків. Однак встановлення координат саме підводного джерела витоку без фізичного доступу до зони катастрофи залишається складною задачею.
Запропонована Балінським методика трасування dark core є ефективною для фіксування координат підводних джерел забруднення без фізичного доступу. Вона базується на комбінації SAR-аналізу, гідродинамічних моделей і оптичної верифікації. Саме за цією методикою дослідник встановив в січні 2025 року координати уламків танкерів “Волгонефть”, які знаходяться на дні Керченської протоки.
Встановлення координатів уламків танкерів “Волгонефть”. Скриншот Віталія Гулевця.
Балінський вважає, що застосування таких підходів дає можливість моніторити підводні розливи у кризових регіонах, включно з зонами воєнних дій.
Це дослідження проведено за підтримки Європейського Союзу в рамках програми «Горизонт Європа» проєкту SUNDANSE – Інноваційна концепція управління седиментами для стійкої системи Дунай – Чорне море за грантовою угодою № 101156533, що реалізується командою Національного екологічного центру України.
Заголовне фото: Викид мазуту з танкерів “Волгонефть” на берег у Краснодарському краї. Фото ІТАР-ТАРС