Громадська організація «Зелений лист»

Якщо почуєте запах аміаку чи хлору, не треба ані стрибати вниз, ані лізти на гору. Одеський хімік пояснює, чому

У мережі з’явилася інфографіка з рекомендаціями, що робити при появі запаху аміаку чи хлору: “аміак — стрибай униз, хлор — лізь на гору”. Одеський лікар-токсиколог, автор книги “Хімія повсякдення” Володимир Саркісян на своїй сторінці у фейсбуці написав термінове попередження про небезпеку подібних “рекомендацій” та надав поради, як діяти у разі появи запаху хлору, аміаку та будь-якої невідомої хімічної речовини.

“Не поширюйте, будь ласка, усі ці рекомендації щодо “аміак — стрибай униз, хлор — лізь на гору”. По-перше, вони не є помічні. По-друге, вони є небезпечні. Запам’ятайте: у разі чого, у вас не буде часу розбиратися, чим саме смердить. Чи багато хто з вас, не хіміків, зможе одразу відрізнити аміак від хлору на нюх? А від хлоридної (соляної) кислоти? А від хлораміну? А спробуйте-но відрізнити носом запахи синильної кислоти і нітробензолу. Відкрию вам страшенну таємницю: навіть професійні хіміки, які щодня мають справу з подібними речовинами, замислюються на хвильку, коли намагаються визначити реактив за запахом. Натомість у вас таких навичок катма. Ви не хроматограф і не ВПХР.Тяжкість отруєння залежить не лише від концентрації отрути, а й від так званої експозиції — часу впливу трунку на організм. Чим більше вдохів ви зробите, винюхуючи, що ж саме розпилено у повітрі, тим більше шансів отруїтися на смерть. І тим менше шансів благополучно дістатися сховища чи безпечної зони.

Не гайте часу на фігню! Не вигадуйте собі кустарних антидотів та аматорських засобів захисту, виходячи зі шкільного курсу хімії. У вас немає навичок пересування в отруйній зоні і засобів контролю хімічної безпеки.

Кращий захист — щільно зачинене приміщення, де у вас є доступ до питної води, їжі, зв’язку, де тепло і можна дочекатися допомоги. Не ризикуйте!

Ну і наостанок. Якщо ви мешкаєте не ближче ніж за 10 км від хімічного підприємства, де може бути багато аміаку чи хлору, у разі ворожої атаки на них смертельні отруєння вам не загрожують. Не істеріть — це теж шкідливо для здоров’я. Смерть ворогам!”

Також спеціаліст роз’яснив, як розрізнити бойові отруйні речовини за запахом.

Більшість одразу згадає про так званий “гірчичний газ”, а більш ніж половина пригадає і його назву — іприт. Так, сірчаний іприт, яким у 1915-16 роках німці перекидувалися із французами, дійсно пах гірчицею. Але цей запах притаманний лише забрудненому домішками іприту. З тих пір змінилися технології і синтезу, і очищення цієї страшної зброї. Чистий іприт пахне свіжою цибулею.

Отже, шкірно-наривні ОР пахнуть:

Сірчаний іприт — цибулею

технічний — часником, хріном чи гірчицею,

Нітритний іприт — рибою, за низьких концентрацій — журавцем (герань);

Люїзит — журавцем;

Дифенілхлорарсин — яблуком, полуницею;

Дифенілціанарсин — гірким мигдалем.

Подразні ОР:

“Чєрьомуха” (хлорацетофенон) — яблуком;

CA (бромбензилціанід) — гірким мигдалем;

“Сирень”, СS (хлорбензальмалонодинитрил — перцем;

Адамсит — а от нічим не пахне, хоча й найсильніший серед сльозогонів.

Задушливі ОР:

Фосген — прілим сіном, вологою травою, гнилими фруктами;

Хлорпікрин — картопляною ботвою (хрінзна, як вона там пахне!);

Хлор трифторид — солодкуватий, без спеціального відтинку.

Загальнотоксичні ОР:

Синильна кислота — гірким мигдалем, це відомо всім. Але вельми цікаво, що запах синильної кислоти не розрізняє принаймні третина людей;

Тетраетилсвинець (ТЕС) — солодкувато яблучний.

Ага! Він також може використовуватися в якості бойової отрути і навіть має власні військові коди. До речі, крім загальноотруйної дії, яка полягає у блокуванні клітинного дихання, ТЕС властиві і психотропні ефекти: він викликає аберації, психози, шизофренічні напади.

Загалом, загальноотруйні речовини давно “вийшли з моди”, а останнє масове отруєння ціанідами сталося, здається під час техногенної катастрофи у Бхопалі 1984 року. Втім, скидати з рахівниць зокрема тетраетилсвинець я б не став: після того, як він був заборонений до використання для етилування бензину, цього гівна у російських нацистів залишилося достобіса. Хто їх зна, цих мангустів на бронепоїздах.

І, врешті, нервово-паралітичні ОР. Одразу зауважу, якщо ви відчуваєте бодай натяк на запах цих отрут, ви вже отримали небезпечну дозу ОР, проте:

– зарин має слабкий ефірний аромат на кшталт того, що ви відчуваєте у приймальні стоматолога;

– чистий табун, залежно від ступеню очищення пахне фруктами, мигдалем або рибою;

– зоман тхне камфорою.

Як бачите, на нюх відрізнити бойові отрути доволі проблематично: навіть ОР різних класів мають схожі запахи, а їхні токсичні концентрації часто-густо є нижчі за ті, що відчуваються носом.

Ну і наостанок скажу, що більшість з цих речовин застосовуються не в чистому вигляді, а як розчини різних концентрацій. У якості розчинника здебільшого використовують бензин, гас, авіаційне паливо. Отже все смердітиме цими розчинниками.

Для ідентифікації бойових отрут існують спеціальні вельми чутливі і селективні експрес-тести, набори яких давно стандартизовані і наявні не лише у підрозділах хімічного захисту Збройних Сил, а й у служб ДСНС. Це їхня парафія — з’ясовувати природу отрути і вживати відповідних заходів з дегазації. Вони у нас умілі і професійні. Залиште ці задачі для них”.

Поділитись на:

Facebook
Twitter

Напишіть відгук

 Одеська обласна організація «Зелений лист»