Це питання було лейтмотивом навчального семінару «Ефективні інструменти захисту публічного інтересу щодо забезпечення права на чисте довкілля». Його спільно з П’ятим апеляційним адміністративним судом провела Громадська організація «Зелений лист» 29 жовтня. Захід відбувся у П’ятому апеляційному адміністративному суді. Одночасно на фб-сторінці Зелений лист, ГО вівся стрим із заходу, який могли побачити всі охочі.
На семінар були запрошені громадські діячі та діячки, громадські організації, які працюють у сфері захисту екологічних прав та довкілля. Семінар привітала заступник голови П’ятого апеляційного адміністративного суду Ніна Вербицька, яка наголосила на тому, що адміністративний суд стоїть за забезпечення екологічної безпеки в країні.
Як протистояти погіршенню стану довкілля?
Голова ГО «Зелений лист» Владислав Балінський у своїй презентації навів дані щодо стану довкілля в Одесі та Одеській області.
Згідно зі звітом World Air Quality Report – 2020, Україна була 8-ю в Європі та 43-ю серед країн світу із забруднення повітря у 2020 році. Одеса знаходится на п’ятому місці. Це пояснюється кількома антропогенними факторами: викидами автотранспорту, промислових підприємств, насамперед Одеського морського торговельного порту, теплових електростанцій, котелень; зміною клімату (глобальним потеплінням); людської діяльності в агропромисловому секторі Одеської області.
Протистояти цим негативним явищам може збереження та збільшення кількості зелених насаджень на території м. Одеси. Але, на жаль, останні 20 років площа зелених насаджень неухильно скорочується. Згідно з Генеральним планом м. Одеси, ухваленим у 2015 р., зелені насадження в Одесі займають площу 742 га, що становить 51,4% від нормативу (14,4 кв. метра на особу). Проте насправді площа зелених зон в Одесі скоротилася до 4 кв. метрів на людину. Це згубно впливає на здоров’я мешканців міста. Причиною катастрофічної нестачі зелених насаджень є масова варварська вирубка дерев.
Діяльність заповідних територій сьогодні є єдиним механізмом охорони природних екосистем, що реально працює в Україні. Державною стратегією регіонального розвитку на 2021-2027 роки, передбачено розширення площі територій ПЗФ до 15% від загальної території країни до 2027 року.
У 2021 р. відповідно до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС Україна мала завершити створення мережі Emerald (Смарагдова мережа). Але відповідні закони Рада провалила.
Смарагдова мережа – це мережа природоохоронних територій європейського значення, яка створюється відповідно до положень Бернської конвенції про охорону дикої флори та фауни та природних середовищ існування в Європі.
У Смарагдову мережу на території Одеської області входять 14 природних об’єктів, з них половина – це об’єкти ПЗФ: Дунайський біосферний заповідник, Нижньодністровський Національний природний парк, ландшафтний заказник «Тарутинський степ», регіональні ландшафтні парки «Тилігульський» та «Ізмаїльські острови» парк “Тузловські лимани”, заказник “Савранський ліс” та інші.
В Одеській області також розташовано вісім Рамсарських угідь: Кілійське гирло (на території Дунайського біосферного заповідника), система озер Шагани – Алібей – Бурнас (на території НВП «Тузловські лимани»), Міжріччя Дністра та Турунчука та Північна частина Дністровського лиману Тилігульський лиман, озера Бешикташ, Кугурлуй, Сасик.
На 2019 рік в Україні частка заповідних територій становила 6,15% її площі, а в Одеському регіоні – 4,5%. Серед 25 областей Одеська область посідає 23 місце за кількістю заповідних об’єктів, 10 місце за їх площею і 15 місце за часткою заповідності. У той час як нормативними документами передбачено збільшення частки заповідності в Україні до 2020 року до 15%, а на Одещині до 2021 року до 10,4%. Тобто, за минулий рік площу ПЗФ треба було розширити більш ніж удвічі!
Було заплановано створення п’яти об’єктів ПЗФ загальною площею 46 204,09 га. У тому числі – Національний природний парк Куяльницький. Цього, на жаль, не сталося. Найгірше, на території багатьох заповідників постійно відбуваються атаки з метою забудови територій, незаконного промислу риби та звіра, вирубування дерев. Приклад – Національний природний парк «Тузловські лимани», керівництво якого змушене вести справжнісінькі бої за державну власність і ресурси, протистояти браконьєрам та місцевій владі.
У березні цього року уряд підтримав створення Національного природного парку «Куяльницький» на території Березовського та Одеського районів, де розташований Куяльницький лиман. Але проєкт указу Президента про створення Парку, який було внесено прем’єр-міністром Денисом Шмигалем 18.03.2021, повернули до Кабінету Міністрів для доопрацювання 25.05.2021. Водночас активізувалися спроби проштовхнути проєкт прокладання автомобільної дороги прибережною охоронною зоною Куяльницького лиману, проти якого виступають екологи та громадськість Одеської області.
Балінський підкреслив, що одним із найефективніших способів захисту об’єктів природно-заповідного фонду, парків, скверів та зелених зон є звернення до суду. Причому йдеться саме про адміністративні суди. Так, із 10 судових спорів, у яких бере участь адвокат громадської організації за останні кілька років, 7 спорів підсудні та розглядаються адміністративними судами. З досвіду розгляду справ організація зробила такі висновки:
– адміністративна юстиція є одним із найбільш ефективних засобів захисту об’єктів ПЗФ
– при цьому відсутність спеціалізації суддів адміністративних судів у питаннях захисту навколишнього природного середовища позначається на якості прийнятих рішень
– суддям адміністративної юстиції слід уважніше ставитися до розгляду заяв про забезпечення позову у таких спорах.
Екологічні права не мають меж
Суддя П’ятого апеляційного адміністративного суду Лариса Зуєва розповіла про те, що адміністративна юстиція є дієвим інструментом захисту довкілля. В Україні, де діють тисячі законів та підзаконних актів стосовно захисту навколишнього середовища, безжалісно вирубують леси, забруднюють воду та повітря, безконтрольно використовують пестициди, знищують тваринний світ. На погляд доповідачки, це відбувається тому, що в Конституції України не конкретизовано, які саме гилки влади відповідають за утвердження і забезпечення прав і свобод людини. Це є головним обов’язком держави. І по факту буває складно встановити відповідального за те чи інше екологічне порушення.
Лариса Зуєва. Фото В. Балінського
Багато уваги Лариса Євгенівна приділила питанню активної ролі громадськості у захисті екології. Довгий час суди не визнавали право громадських організацій звертатися до суду, якщо не порушено права самої організації. Як приклад, вона навела справу про видобуток сланцевого газу на території Донецької області. Головним власником та бенефіціаром цих родовищ мав бути молодший син тодішнього Президента України Януковича. Видобуток газу методом трекінгу дуже шкодить екології та здоров’ю людей, тому екологічна організація зі Львова “Екологія Право Людина” (ЕПЛ) звернулася до адміністративного суду. Однак на апеляційній стадії її не визнали належним позивачем. Видобуток сланцевого газу не розпочався, бо у 2014 р. в Украъны змінилася влада.
У 2014 р. перший раз в Україні з’явилося судове провадження, в якому суд признав право громадської організації (це була все та ж ЕПЛ) звернутись з позовом до держави. – у справі щодо контролю за використання пестицидів агропідприємствами. Це позов з’явився після того, як кожного року стали гинути бджоли по всієї території України саме через те, що вони труїлися пилком рослин на оброблених такими безконтрольними та дуже шкідливими пестицидами.
Право звертатись до суду громадським організаціям дає Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Орхуська Конвенція), ратифікована Законом України N 832-XIV (832-14 від 06.07.99). Дуже важливо, що Орхуська конвенція спрямована на забезпечення екологічної безпеки не тільки суспільства, що існує нині, а й майбутніх поколінь: “кожна людина має право жити в навколишньому середовищі, сприятливому для її здоров’я та добробуту, а також зобов’язана як індивідуально, так і спільно з людьми захищати й покращувати навколишнє середовище на благо нинішнього та прийдешніх поколінь”.Тому, на думку Лариси Євгеніївні, від кожного прийнятого нами рішення по екологічним справам залежить майбутнє нашої планети.
На захисті інтересів держави
Начальник Спеціалізованої екологічної прокуратури Одеської обласної прокуратури Володимир Францевич розказав про роль та функції цього новоствореного підрозділу.
Володимир Францевич. Фото В. Балінського
Спочатку, у вересні минулого року, в Одеській обласній прокуратурі з’явився відділ представництва інтересів держави у сфері захисту навколишнього природного середовища. Після створення у квітні цього року Спеціалізованої екологічної прокуратури в Офісі Генерального прокурора з’явився і в обласних прокуратурах з’явився такий же структурний підрозділ.
За штатом в Одеській екологічній прокуратурі працює 8 співробітників. Вони займаються всіма правопорушеннями в сфері екології, а також здійснюють представиництво держави в суді.
В цоьмц році екологічними прокурорами заявлено 39 позовів на захист інтересів держави в сфері охорони навколишнього середовища. В минулому році – всього 4.
Володимир Францевич розповів про справу стосовно рішення Приморської сільської ради про надання ТОВ «РИБАЦЬКА ГАВАНЬ» дозвілу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду строком на 49 років для розміщення інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту. Ця ділянка розташована на території Національного приоодного парку “Тузлівські лимани”. Як ми повідомляли, 29 вересня П’ятим апеляційним адміністративним судом було прийняте рішення: визнати протиправним та скасувати це рішення Приморської сільської ради.
Також керівник екологічної прокуратури області акцентував увагу присутність на деяких особливостях застсування Орхуської конвенції, відповів на питання.
Природно-заповідний фонд – це національне надбання держави
Адвокат Максим Попов розповів, що таке природно-заповідний фонд (ПЗФ) і чому він потребує захисту.
Із визначення, що таке ПЗФ, зрозуміло, з якою метою держава заповідає ті чи інши землі. ПЗФ – це одна із складових та об’єкт екологічної мережі України. Охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об’єктів, що перебувають під особливою охороною.
6,8% – це площа земель природно-заповідного фонду у відстоках від загальної території України (показник заповідності) станом на 01.01.2021 р.
Україна має зобов’язання щодо збільшення площі природно-заповідного фонду:
- 10,4% від загальної території країни – до 2020 року (Національні завдання Цілей сталого розвитку, Закон України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року»)
- 12,5 % від загальної території країни – до 2025 року (Закон України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року»)
- 15% від загальної території країни – до 2027 року (Державна стратегія регіонального розвитку на 2021-2027 роки, затверджена постановою Кабінету Міністрів від 5 серпня 2020 року № 695)
- 15% від загальної території країни – до 2030 року (Національні завдання Цілей сталого розвитку)
- 17% суходолу та 10% морських акваторій (Конвенція про охорону біологічного різноманіття, сторонами якої є 196 країни світу, серед яких і Україна).
Але станом на 2021 рік зобов’язання не виконано державою.
Станом на 01.01.2021 природно-заповідний фонд України має в своєму складі 8633 території зі статусом об’єкта ПЗФ. Їх фактична площа 4105522,247 га.
До природно-заповідного фонду України належать:
- природні території та об’єкти – природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища;
- штучно створені об’єкти – ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, пам’ятки природи, парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва.
Також адвокат розповів про права та обов’язки громадян щодо об’єктів ПЗФ та інструменти захисту об’єктів ПЗФ, які є в розпорядженні наступних державних інституцій: Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Державної екологічної інспекції України (ДЕІ), Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), судової системи. Віцн привів приклади тарезультати перевірок.
Наприклад, під час позаплановї перевірки ДЕІ у 2020 році ТОВ «Інститут морської аквакультури» щодо дотримання чинного законодавства про оцінку впливу на довкілля під час експлуатації обловно-пропускного каналу на 2-му км Піщаної коси Чорного моря було встановлено порушення з боку вказаного суб’єкта та було надано припис про усунення порушень. У зв’язку із невиконанням припису ДЕІ наразі готує позов про заборону (зупинення) або припинення діяльності вказаного суб’єкта (ст. 16 ЗУ «Про оцінку впливу на довкілля»).
Позапланова перевірка Держгеокадастром ФОП, яка здійснювала розпашку прибережної захисної смуги лимана Шагани (територія НПП «Тузловські лимани»). Цей ФОП припинви незаконну дільність, територію прибрежно-захисної смуги відновлено.
Якщо не вдається усунути порушення, тоді приходиться звертатись до судової системи. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»).
Як приклад ефективного судового захисту, Максим Попов розповів про захист Лебедівського лісу , розташований на території Національного природного парку “Тузлівські лимани”:
- Справу № 420/5079/19 за позовом ФОП Саченко С.П. до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправним та скасування припису від 29.03.2019 р. (адміністративний спір).
- Справу № 916/3257/20 за позовом Одеської обласної прокуратури до ДП «Сараталіс» та ФОП Саченко С.П. (господарський суд).
Було розірвано договір з ФОП Саченко на право користвування 30 га лісу. Сміття після цих підприємців вивезено, ліс очищений. В цьому ррці Лебедівський ліс відвідало кілька тисяч трістів та відпочиваючих. Наразі інши, сумлінні арендатори користуються лісом згідно з умовами Парку. До того ж Нацпарк, тобто держава, заробив 150 тис. грн.
Максим Попов вважає, що сьогодні відбувається трансформація свідомості державних службовців, посадових осіб міцсцевого самоврядування громадськості, і реально існує багато надихаючих позитивних кейсів по всієї Україні щодо захисту природи. Цим варто займатися для прийдешніх поколінь.