Громадська організація «Зелений лист»

Як в Одесі дискредитують зелених активістів – кейс Літнього театру

1 червня Літній театр таки відкрили, незважаючи на протести активістів та громади. «За два місяці беззаконня жодна державна служба не спрацювала так, як вона мала б працювати», – написала на своїй ФБ-сторінці активістка «Зеленого листа» Світлана Підпала. Депутат одеської міської ради Ольга Квасницька назвала відкриття Літнього «гарною картинкою, що побудовала в обід українського законодавства». Тим часом інша сторона, зокрема директор ТОВ «Літній театр» Дмитро Шпинарьов заявляє, що звинувачення активістів безпідставні, роботи законні й що відкриття театру покаже, хто ж насправді мав рацію.

Однак, окрім боротьби на судових засіданнях та намагання відстояти закон на самій території Літнього, не маємо забувати й про інформаційну складову цього протистояння.

Протягом усієї весни у деяких одеських ЗМІ тривала кампанія, спрямована на дискредитацію активістів, що протестували проти робіт у Літньому. У квітні ми нарахували 45 матеріалів на різних ресурсах, в яких спостерігалося цікаве явище «пакетного» розміщення замовних текстів. Практично однакові публікації – із незначними змінами хіба що у заголовках постійно з’являлися на п’яти одеських ресурсах. Інколи до цього «хору» підключалися й інші сайти. Частина із цих ЗМІ входить до Південноукраїнського медіа холдингу, який демонструє лояльне ставлення до міського голови, а також періодично друкує «джинсу» про Вадима Рабіновича, Юлію Тимошенко, Київстар та ін.

За останній весінній місяць на сайтах «Одесса медиа», «Одесская правда» (електронна версія газети), «Одессит», «Любимый город», «Город Одесса», «Кекс ньюз», «Наблюдатель» ми нарахували 61 текст про Літній театр. Перші три видання входять до Південноукраїнського медіа холдингу, приналежність решти нам поки що встановити не вдалося, оскільки на сайтах взагалі немає ніяких вихідних даних (а це теж про щось говорить).

Як в Одесі дискредитують зелених активістів – кейс Літнього театру_1
Загальна кількість матеріалів та їх тематика

Більшість текстів на сайтах – однакові, тобто йдеться про передрук одних і тих самих повідомлень (інколи із незначними змінами у заголовках) багатьма ресурсами. Розглянемо тексти детальніше.

Реконструкція: про унікальну «плиточку» без належного бекграунда

2 травня «Одесса медиа», «Одесская правда» та «Одессит» опублікували однакові тексти із посиланням на ФБ-сторінку чиновника міськради Сергія Дубенка. У текстах йдеться про унікальну плитку, яку мають відчищати вручну, і про подальші роботи: зведення арт-галереї, громадської вбиральні та відведення місця для дітей та їхніх мам. Тим не менш, у тексті немає потрібного для цієї ситуації бекграунда – передісторії.

Добре, припустимо, що журналісти цих видань справді вважають, що те, що відбувається на території – правильно і законно. Але ж протистояння в Літньому були і тексти на цих сайтах про протистояння теж є. Відтак – є можливість зробити належний для подібної ситуації бекграунд із лінками. Проте – ні. Про конфлікт між місцевою владою, директором ТОВ «Міський літній театр» Дмитром Шпінарьовим та активістами журналісти замовчують. Тож – фіксуємо порушення стандартів повноти та балансу думок.

Як в Одесі дискредитують зелених активістів – кейс Літнього театру_2

Цікаву ситуацію спостерігаємо на сайті «За Одессу», який разом із однойменною газетою просуває Віктора Баранського, депутата Одеської облради. Цей самий текст про унікальну плитку знаходимо і там, щоправда Сергія Дубенка там чомусь названо «журналістом». Після публікації текст із сайту видалили – і сьогодні його можна побачити тільки в «кеші».

Матеріал про Літній на сайті “За Одесу” – кеш

Загадковий танцмайданчик, підступні активісти та домовленість із Дмитром Шпинарьовим

Матеріал щодо збору коштів на танцмайданчик – дуже оригінальний (його надрукували три видання одразу «Одесса медиа», «Одессит» та сайт газети «Одесская правда»). Йдеться про пропозицію Андрія Вознюка, яку він озвучив у ФБ. Хто цей добродій – у текстах не вказується (але пізніше ми із ним іще раз зустрінемося, тому поки що просто назвемо його добродієм). Чоловік розповідає, що на облаштування танцмайданчика потрібно від 1 тис. до 2,5 тис. доларів. І дає номер своєї картки у Приватбанку. А далі – це цікавіше. Андрій Вознюк пише про свої перемовини із Дмитром Шпинарьовим щодо танцмайданчика:

«Танцплощадка не входит в проект благоустройства Летнего театра, а потому некоторые горожане забеспокоились, что ее могут потерять в любой момент. С другой стороны, навстречу танцорам пошел Дмитрий Шпинарев – один из авторов проекта благоустройства и директор компании, которая облагораживает территорию. Так что высока вероятность того, что город получит собственную танцевальную площадку…»

Цей пасаж цікавий тим, що активісти, що протестували проти робіт у Літньому, говорили саме про те, що існує декілька версій проекту «благоустрою» Літнього, а отже, не зрозуміло, який саме проект було затверджено міськрадою. А тут такий цікавий поворот, виявляється, можна домовитись про будь-який проект у межах вже затвердженого проекту. Головне – знати, із ким говорити.

Сама ж новина про танцмайданчик показова ще й тим, що не має достатнього інформаційного приводу, аби про це говорити. «Одесса медиа» та «Одессит» дають заголовок про те, що «Одесситы собирают деньги на танцплощадку в Летнем театре»,  проте у тексті згадується тільки один одесит Андрій Вознюк, який нібито домовився про все з Дмитром Шпінарьовим. Але хто ще цим займається? У цитаті, яку ми згадали вище, фігурують також «деякі городяни», але хто це? Підписники ФБ-сторінки пана Вознюка? Не зрозуміло. Так само множину вжито у заголовку сайту газети «Одесская правда» – «В Одессе собирают деньги…» І ще одне – оскільки не ясно до кінця, буде там цей танцмайданчик чи ні, оскільки немає реакції самого Шпінарьова (чи справді розмова була, чи справді він погодився), то інформаційної цінності текст не має жодної.

Як в Одесі дискредитують зелених активістів – кейс Літнього театру_3

Продовження історії про танцмайданчик дізнаємося у публікаціях за 20 травня на сайтах «Одессит» та «Любимый город», цей же текст передруковує ще одне видання, що входить до Південноукраїнського медіа холдингу – сайт журналу «Фаворит». Єдиним джерелом інформації виступає сам Андрій Вознюк, тут ми нарешті дізнаємося, хто це: «создатель и руководитель школы танго».

У тексті читаємо про те, чому такий майданчик потрібен і знаходимо вже іншу суму, яка необхідна для цього – 1300-2300 доларів. Також знову пишуть про спілкування із Дмитром Шпинарьовим (але не ясно – це вже вдруге із ним говорили чи йдеться про першу розмову). Однак, повідомляють нам і про проблему, що виникла зі збором коштів: ті, хто особисто знає Вознюка, гроші дали й запитань ніяких йому не поставили. До речі, скільки саме зібрали – у тексті не вказано. А от решта хоче знати, кому належатиме майданчик і чи не заберуть його. Панові Вознюку ці питання (здавалося б, цілком слушні, якщо йдеться про збір коштів) не подобаються. Він пише, що ті, хто такі питання ставить «кажется, и не планируют выделять хоть какие-то средства на этот проект». Але керівник школи танго знаходить і справжніх винуватців того, що поки що грошей зібрали недостатньо. Це – … звичайно, активісти! У тексті читаємо: «Из разговоров со многими людьми я понял, что они боятся конфликтов, которые разжигает небольшая группа псевдоактивистов вокруг Летнего театра, и это очень обидно. Эти люди сами ничего хорошего не делают для города, и другим мешают реализовывать полезные инициативы»

Що це за псевдоактивісти, скільки їх і що вони думають про звинувачення пана Вознюка – також не пишуть. Аналогічно, ми не маємо підтвердження розмови зі Шпінарьовим. І оскільки зі збором коштів поки що не склалося, то маніпулятивним виявляється і сам заголовок тексту: «В Летнем театре появится первая в Одессе площадка для социальных танцев — Андрей Вознюк»

Інтерв’ю із Дмитром Шпинарьовим та пошкоджена плитка у Міському саду

3 травня на трьох сайтах виходять однакові тексти інтерв’ю із Дмитром Шпинарьовим. Там підприємець, до речі, розповідає про ініціативу створити танцювальний майданчик (але лінків на тексти немає). Також згадують і про активістів, які заважають будівництву: «Я не борюсь за заблудшие умы активистов, а хочу показать всем одесситам, которые наблюдают за этим конфликтом, что мы правы. А для этого, мы должны продолжать свою работу».

За декілька тижнів так само однакові тексти виходять про заміну пошкодженої будівництвом у Літньому плитки у Міському саду. Посилаються у матеріалі на чиновника міськради Сергія Дубенка. Цікаво, що ані лінків на попередні матеріали на цю тему, ані фотографій пошкодженої плитки журналісти не наводять. Тобто – пошкодження плитки для них не було інфоприводом, а от відновлення – стало. Отже, йдеться про тенденційний відбір фактів.

«Псевдоактивісти», напад на Світлану Підпалу і Стас Домбровський

Отже, на сайтах Південноукраїнського медіа холдингу на початку травня знаходимо виключно позитив про Літній театр без належного бекграунда про те, що не всі у місті задоволені тамтешніми роботами. А от негативні публікації почали з’являтися на сайтах «Кекс ньюз» та «Наблюдатель».

Однакові тексти із однаковим заголовком: ««Вы надоели уже, псевдоактивисты в Одессе» — Стас Домбровский о «ручных» общественниках Кивана» були опубліковані на цих сайтах 4 травня. У публікації Стас Домбровський розповідає, що сам колись «влаштовував свої акції» в інтересах бізнесмена, а також говорить, що саме Ківан є «одним із спонсорів Майдану». Звичайно, альтернативної точки зору у тексті немає.

Як в Одесі дискредитують зелених активістів – кейс Літнього театру_4

У цей же день на цих же сайтах виходять ще три ідентичні тексти, в яких цитують Домбровського (один на «Кекс ньюз», два з різними заголовками, але однаковим текстом на «Наблюдателе»). В них Домбровський виправдовує тих, хто напав на активістку «Зеленого листа» Світлану Підпалу:

«Правильно, что когда-то побили Подпалую и разбили ей лицо. Очень много активистов, которых бьют. Они просто выпросили это. Сначала они это выпрашивают, а потом манипулируют… Каждый раз я их буду снимать и троллить. Когда их ноги не будет, когда они перестанут докапываться до работяг, которые делают Летний театр для одесситов? Будете трогать людей – я буду трогать вас”, – обещает Домбровский».

Негативно він відгукується ще про одного активіста – Юрія Дяченка.

Звернемо увагу, що цей текст з’явився за три дні до чергового нападу на Світлану Підпалу в Літньому – 7 травня.

До речі, про напад на активістку також писали тільки ці два видання, тоді як сайти Південноукраїнського медіа холдингу мовчали. Це цікавий момент у плані добору інфоприводів: поява нової плитки видається журналістам важливішою, ніж напад, про який написали майже усі одеські видання.

Нападу на Світлану Підпалу присвячено чотири публікації на сайтах «Кекс ньюз» (один текст) і «Наблюдатель» (три). Щодо останнього видання, то спочатку дають коротку інформацію із посиланням на голову «Зеленого листа» Владислава Балінського, у другому тексті згадують про Домбровського і його звинувачення, також читаємо, що активістка «Уже не в первый раз… с соратниками приходит в Летний театр мешать рабочим ремонтировать площадку» (ідентичний текст на сайті «Кекс ньюз»).

У третьому тексті повідомляють про порушення кримінальної справи за фактом нападу.

Цікаво, що публікація декількох текстів із однаковим інформаційним приводом – без лінків на попередні матеріали – стиль «Наблюдателя». Так само подавалася інформація про напад у Літньому на Мустафу Найєма (якому також «платить» Ківан, якщо вірити сайту).

Наступного дня – після нападу – на цих же сайтах також читаємо однакові тексти, в яких викладають оригінальну версію щодо того, що відбулося. Спочатку автор текстів зазначає, що таку форму нападу не можна назвати «цивілізованою», а потім додає:

«Впрочем, многие одесситы высказывают мнение, что этот акт совершили сами единомышленники Подпалой, чтобы разжечь очередной виток скандала, которые в последние дни утих».

Судові засідання щодо Літнього

У травні відбулося декілька судових засідань щодо Літнього. Активісти «Зеленого листа», ВО «Автомайдан» та депутат міської ради Ольга Квасницька вимагали визнати протиправним рішення виконкому Одеської міської ради щодо благоустрою Літнього.

У текстах сайтів Південноукраїнського медіа холдингу знаходимо вже звичних «псевдоактивістів» та «деструктивні елементи», які заважають відродженню території театру.  Однакові тексти про перше засідання виходять на чотирьох сайтах: «Одесса медиа», «Одессит», сайт газети «Одесская правда» та «Город Одесса».

Аналогічну риторику використовують і в текстах про друге судове засідання. Тексти подаються під заголовками: «Псевдообщественники намерены оспаривать благоустройство Летнего театра даже после его открытия» (Одесса медиа), «Реконструкцию Летнего театра в Одессе псевдообщественники намерены оспаривать в суде даже после открытия площадки» (сайт газети «Одесская правда»). Усього чотири однакових тексти із різними заголовками на сайтах «Одесса медиа», «Одессит», сайт газети «Одесская правда», «Город Одесса» та «Кекс ньюз».

Між двома судовими засіданнями активісти намагалися зупинити роботи в Літньому на основі припису Міністерства культури, проте сайти «Одесса медиа», «Одессит» та сайт газети «Одесская правда» назвали його «липовим». За словами авторів, припис стосується ТОВ «Літній театр», а роботи на території виконує ТОВ «Міський літній театр»: «Таким образом, эта бумага не имеет никакой силы, а Минкульту стоит научиться правильно оформлять  заказные запреты свои предписания». (Слова «замовні заборони» у тексті закреслені).

Вітак, і у цьому випадку знаходимо порушення журналістських стандартів відокремлення фактів від думок (видання напряму висловлюють своє ставлення до обидвох сторін, очевидно, кого журналісти підтримують, а кого – ні, що є порушенням). Не дотримуються автори і балансу думок, не цитуючи думок іншої сторони, достовірності – не посилаючись ні на кого з активістів, повноти – не викладаючи повну передісторію події. Ну, а те, що ідентичні тексти виходять на різних онлайн платформах тільки підкреслює «замовність» подібних публікацій.

Анонси про відкриття Літнього

Здавалося б, в анонсі про відкриття Літнього не може бути нічого «джинсового». Тим не менш, видання друкують по декілька анонсів перед відкриттям. «Одесса медиа» – 29 травня та 30 травня. Сайт газети «Одесская правда» три анонси – два 29 травня, один – 30 травня (один із текстів стосується нагородження переможців рейтингу «100 юних таланів Одеського регіону», організатори конкурсу БФ «Журналісти за демократію» та ІА «Одеса медіа»). Так само три тексти знаходимо на сайті «Одесит». Ще по одному анонсу друкують «Город Одесса», «Любимый город» та «Кекс ньюз». При цьому на сайті «Город Одесса» такий самий заголовок, що й на сайті «Одессит», «Город Одесса» – той самий заголовок, що й у «Одесской правди». Оригінальністю відзначились тільки на «Кекс ньюз» – «Работы в Летнем театре подходят к завершению (фото)». Але, як і завжди, тексти ідентичні.

* * *

Отже, наш травневий моніторинг привів до цікавих спостережень щодо стратегій дискредитації одеських активістів. Офіційно зареєстровані медіа Південноукраїнського медіа холдингу «Одесса медиа», «Одесская правда» та «Одессит» використовуються зазвичай для більш позитивних інфоприводів (хід робіт, анонсування відкриття) та для відносно стриманих звинувачень на адресу активістів (зазвичай прізвища активістів не називаються, говорять про них загалом, не виокремлюючи нікого). При цьому цитати активістів не наводяться, можливості коментувати свої дії вони не отримують. Журналісти часом можуть нейтрально викладати тексти, інколи – із порушенням стандарту відокремлення фактів від коментарів.

Ще два видання без вихідних відомостей «Город Одесса» та «Любимый город» просто передруковують інформацію із цих сайтів і подають в цілому культурно-розважальний контент (журналістські тексти плюс «джинсові» матеріали про концерти та виступи таких виконавців, як Олег Верд та дуету «Чернова»).  

Такі ж видання, як «Кекс ньюз» та «Наблюдатель» використовуються як важка артилерія, тут ми читаємо відверті звинувачення на адресу конкретних активістів, а також знаходимо класичні «зливи». Один із останніх – про зв’язок Аднана Ківана із ІДІЛ.

В цілому ж, у травні аналізовані нами сайти не продемонстрували нічого нового, тим не менш, маємо зафіксувати роботу цих ЗМІ, так би мовити, для історії. Можливо, зараз журналісти, що створюють «джинсу» або ж зразки «чорного піару» і не бачать в цьому нічого поганого, проте «джинса» – це теж порушення – професійних стандартів та й українського інформаційного законодавства. І чим частіше говорити про це, тим виразнішим буде запит громадянського суспільства до порушників – понести за це відповідальність.

Наталя Стеблина, для ГО «Зелений лист»

Поділитись на:

Facebook
Twitter

Напишіть відгук

 Одеська обласна організація «Зелений лист»