В останні роки все більше занепокоєння викликає стан придунайських озер, що знаходяться у дельті Дунаю на території Ізмаїльського та Болградського районів Одеської області. Критичний стан придунайських озер пов’язаний із падінням рівня води, впливом кліматичних змін та антропогенних факторів, аварійністю гідротехнічних споруд та дамб. Висихає озеро Саф’яни, в критичному стані Лунг, Кагул, Картал, Ялпуг, Кугурлуй та Катлабух.

Що відбувається?

Інтенсивний забір води з озер на зрошення та на господарські потреби мешканців району, відсутність опадів, випаровування з поверхні озера посилюють загрозу різкого підвищення мінералізації води та, як наслідок, засолення ґрунту, а зрештою – погіршення якості земель та значного зниження врожайності на зрошувальних землях Ізмаїльського району.

Катлабух

Заплавне озеро лиманного типу у низов’ях Дунаю на його лівому березі, відділене від річки дамбою, функціонує у режимі водосховища. У зв’язку з відсутністю опадів і низьким рівнем Дунаю протягом усього поливного періоду 2022 року ситуація залишається критичною.

Озеро є найбільшим джерелом меліорації в Ізмаїльському районі. Від нього заповнюються озера Саф’яни та Лунг, Старонекрасівські плавні, Лощинівське та Кам’янське водосховища та ставок Покровський, з яких здійснюється забір та подача води на зрошувальні площі району.

На озерах Катлабух, Саф’яни та Лунг розташовані селище Суворове, села Стара Некрасівка, Кислиця, Багате, Утконосівка, Першотравневе, Саф’яни, які  здійснюють забір води на господарські потреби та на зрошення сільськогосподарських культур. Водойма має вирішальне значення для живлення сільгоспугідь та ведення господарської діяльності місцевих жителів. Слід також зауважити, що від рівня води в озері залежить рівень підземних вод, що напряму впливає на наповнення колодязів та артезіанських свердловин, з яких населення використовує воду на господарські потреби.

Китай

Водоналивне прісноводне озеро заплавно-лиманного типу, яке розташоване в Ізмаїльському районі в пониззі ріки Дунай. Від заплави ріки Дунай озеро відокремлене дамбою, функціонує у режимі водосховища. На березі озера розташовані села Василівка, Приозерне, Фурманівка, Новоселівка, Червоний Яр, Старі Трояни, Муравлівка, Комишівка, для яких життєво важливим є встановлений рівень та стан води в озері Китай. Водойма також має вирішальне значення для ведення господарської діяльності місцевих жителів. Від рівня води в озері залежить рівень підземних вод – населення для господарських потреб використовує воду з колодязів та артезіанських свердловин, інших водних джерел в даній місцевості немає.

Сьогодні озеро знаходиться на межі гибелі та висихання, рівень води в водоймі коливається та поступово знижується до критичних відміток, в залежності від водності поточного року. Відсутність необхідної кількості опадів та малосніжна зима на півдні Одеської області призвели до того, що природне надходження води в озеро Китай майже зупинилось та не є можливим.

Озеро має можливість поповнення водою з ріки Дунай шляхом проходження води по каналу Кофа від Кислицького рукава. Подальший рух води відбуватиметься примусово (при низькому рівні води в р. Дунай) за допомогою насосних станцій. Крім того, водообмін може бути порушений через руйнування мосту між каналом Кофа та озером – міст знаходиться в аварійному стані.

Стан водойми на даний час унеможливлює проведення рибогосподарської діяльності в повному обсязі. Маловодність озера призводить до замулення дна озера, тим самим збільшується вміст забруднюючих речовин, підвищується рівень мінералізації води, надмірне зростання небажаної водної рослинності, мікроорганізмів, відбувається зниження нересту риби, вимирання та зникнення цінних видів риб.

З обмілінням озер борються насоси

Влада Одеської області вирішує проблему висихання озер примусовим закачуванням води з Дунаю за допомогою насосних станцій. Наприклад, в березні 2020 року таким чином поповнили Катлабух, Держводагентство витратило на це 8 млн. грн.

Але наступної весни виявилось, що Катлабух знову обмілів. Тому в травні цього року насосна станція Ізмаїльського УВГ (управління водного господарства) знов попрацювала на наповнення озера дунайською водою. Але й цього виявилося замало, і 19 липня на позачерговому засіданні комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Одеської обласної військової адміністрації було прийнято рішення про виділення коштів з екологічного фонду для фінансування примусового поповнення озер Катлабух та Китай. Для заповнення озера Катлабух з екологічного фонду виділили 8 млн грн, для наповнення водою озера Китай – 5 млн 750 тис. грн.

Найближчі 62 дні насосна станція буде безперервно качати воду в Китай. Про це повідомляє “Бессарабія INFORM”.  Нормальний рівень озера у відповідному місці – 160 сантиметрів. Проте сьогодні він – всього 33 см при смертельній позначці 60. Саме до критичної відмітки планують наповнити Китай за 62 дні.

Хто врятує Дунай?

Чи зможе цей захід врятувати придунайські озера? На якийсь період – так, зможе. Але проблема в тому, що й сам Дунай міліє. Голова Місцевої Асоціації «Стратегія ЄС для Дунайського регіону» Юрій Маслов відмічає, що протягом багатьох років стік води в Дунаї на українській ділянці річки має рекордно низькі показники. “Катастрофічно міліє найповноводніше гирло дельти – Кілійський рукав, на який минулого століття припадало близько 70% загального стоку річки. Саме з нього живляться українські придунайські озера. За оцінками експертів, водовтрати в українській частині Дунаю сьогодні становлять близько 40 куб. км на рік. На території обмілілого Кілійського рукава залишаються 20% дельти Дунаю – унікальні за своїм природним ландшафтом водно-болотні угіддя, охоронювані Рамсарською конвенцією й транскордонним румунсько-українським білатеральним резерватом ЮНЕСКО “Дельта Дунаю”.

Зрозуміло, що розв’язання проблеми обміління придунайських озер потребує комплексного підходу та стратегічного плану. Але, на жаль, ні обласна, ні державна влада, ні численні наукові установи поки що не запропонували такий план.

Допомогти може Дунайська стратегія

У 2011 році була розроблена та прийнята Радою ЄС Стратегія ЄС для Дунайського регіону (Дунайська стратегія). Ця платформа передбачає співпрацю 14 країн дунайського регіону. Українська частина Стратегії охоплює Одеську, Івано-Франківську, Чернівецьку та Закарпатську області.

Але Юрій Маслов вважає, що Україна недостатньо використовує цей важливий інструмент євроінтеграції. Зокрема, для розв’язання екологічних проблем, і в першу чергу – Дунаю, що міліє. “Це пряма небезпека для придунайських озер, що живляться з нього, а разом з цим, і всього аграрного сектора південних районів Одеської області. Щобільше, проживаючи поблизу однієї з найбільших і повноводних річок Європи, тутешнє населення катастрофічно страждає від нестачі питної води. Але якщо одна частина населених пунктів в Одеській області (Кілійський та Ізмаїльський райони) страждає від проблем Дунаю, що вмирає, то інша частина постійно перебуває під загрозою затоплення. Так, районний центр Рені неодноразово ставав жертвою катастрофічних повеней через своє низьке розташування щодо річки. яка захищає місто від води, вже давно перебуває в аварійному стані та потребує капітального ремонту”.

Одеська область є найбільшою з областей, які входять до української частини Дунайського регіону та охоплені Дунайською стратегією ЄС та займає унікальне місце серед них завдяки своєму економічному потенціалу, безпосередньому виходу до ріки Дунай та наявності потужного портового комплексу.

В серпні 2020 року Одеська обласна рада затвердила Програму реалізації в Одеській області Дунайської стратегії на 2020-2022 роки. Серед заходів програми – розчищення протоки каналу «Громадський» для поліпшення водообміну озер Катлабух та Саф’яни та відновлення системи озер Лунг, Саф’яни та Катлабух. В листопаді минулого року Ізмаїльське УВГ разом з природоохоронною організацією Rewilding Ukraine та «Центром регіональних досліджень» розчистили та зробили знов проточним канал Громадський. Це допомогло відновити зв’язок Старонекрасівських плавнів з річкою Дунай.

Але загалом проблему обміління Дунаю та придунайських озер це не вирішить.

За законами природи

Доктор біологічних наук, заступник директора НПП “Тузлівські лимани” Іван Русєв вважає, що треба дати можливість Дунаю самому регулювати рівень води в озерах:

– Природно ці водойми були наповненими, коли рівень води в Дунаю був високім, і висихали, коли був низький рівень. Але людина хоче мати вигоду і тримати їх наповненими. Але слід пам’ятати, що багато води з озер знову піде на хімізовані поля, а потім знову за законами фізики – в озера. І принесуть з собою різні хімічні сполуки, у тому числі токсичні. Окрім того, прибережно-захисна смуга всіх озер не витримує критики й повинна бути приведена та охороняться згідно з Водним та Земельним Кодексами. Але кращий стан на перспективу – це забрати всі шлюзи та дати можливість природі самій підтримувати рівні води, а людині – пристосовуватися до природних умов.

Також Русєв вважає, що за лаштунками рішення про виділення грошей на примусове поповнення озер може ховатися банальна корупція:

– Дивно, що дають такі гроші з екофонду. Коли був критичний стан на Тузлівських лиманах, нашому нацпарку не дали ні копійки, тому що знають – ми ні копійки не дамо откату. А тут обов’язково через Департамент екології ОДА, окрім подачі води, ще будуть і відмивати гроші.

За проблемою збереження придунайських озер ховаються не лише закони природи, а й закони економіки та просто закони. Зокрема, низка міжнародних конвенцій, які Україна зобов’язана виконувати. Про це нагадав голова Громадської організації “зелений лист” Владислав Балінський. Він вважає, що на стан нашої частини Дунаю діє дуже великий антропогенний вплив:

– Згадаймо історію будівництва глибоководного судноплавного каналу через гирло Бистре, яке розпочалося у 2004 році в порушення міжнародних зобов’язань України за Конвенцією Еспо. Аж до 2011 року проводилося днопоглиблення гирла, потім було накладено обмеження. Проте, ми продовжуємо експлуатувати канал. Масштабні роботи з днопоглиблення до позначок нижче 10 метрів проходять територією Дунайського біосферного заповідника в порушення цілої низки міжнародних договорів, підписаних Україною. Ці роботи зменшують гідродинамічний опір цієї частини річки. Відповідно зменшується наповнення бічних рукавів, ґрунтових вод, плавневої системи. Тож стан придунайських озер – це насамперед наслідок бездумної державної політики щодо будівництва глибоководного судноплавного каналу. Безумовно, зараз, після звільнення острова Зміїний, цей канал дуже важливий для функціонування Ізмаїльського порту. Але це не означає, що після війни потрібно буде продовжувати експлуатацію каналу та роботи з його поглиблення. До того ж пригадаємо, що за радянських часів існував канал через інше русло – Прірва. Крім того, Дунайська стратегія передбачає будівництво каналу шлюзового типу, який дозволив би проходження суден і не суперечив би нашим законам та міжнародним зобов’язанням.

Порятунок Дунаю та придунайських озер треба лобіювати!

Страшна, кривава війна, яку росія розпочала проти України 24.02.2022 р., завдає величезної шкоди українській природі. Неважко спрогнозувати, що одним із жахливих наслідків агресії буде посилення екологічних проблем, що існували до війни. Безумовно, після Перемоги український уряд переглядатиме один з основних документів, який визначає вектори розвитку країни на найближчу та довгострокову перспективу, а саме – Державну стратегію регіонального розвитку на період до 2027 р. На жаль, зараз в неї відсутній окремий розділ, присвячений Дунайському регіону. Так само дуже слабко відображена тема порятунку Дунаю та придунайських озер у Стратегії розвитку Одеської області на 2021-2027 роки.

Ухвалення кардинально нових повоєнних стратегій розвитку держави та Одеської області – це важливий шанс для наукової громадськості пролобіювати включення до цих документів теми порятунку Дунаю та придунайських озер.