ГО “Зелений лист” продовжує писати “Хроніки війни”, збираючи історії тих, хто стикнувся з війною безпосередньо.
Героїня нашої публікації — переселенка з міста Харків, який з початку повномасштабної війни регулярно перебуває під ворожими обстрілами. Жінка приїхала в Одесу в середині квітня.
Нагадуємо, ми пишемо “Хроніки війни” тою мовою, якою з нами спілкуються наші герої.
Жінка розповідає, що вона з сином жила в Харкові, а невістка з онуками — в Ізюмі. Фактично з самого початку повномасштабного вторгнення Ізюм перебуває під обстрілами, а зараз — під окупацією. Невістка з онуками змогла виїхати в Костянтинівку (Донецька область), а пізніше вона з дітьми й чоловіком — сином нашої героїні — переїхала до Полтавської області, де вони й облаштувались. Родина невістки зараз перебуває в Ізюмі, де немає ані світла, ані води. Виходить, велика родина через війну росії проти України зараз розкидана по різних регіонах.
- С 24 февраля время пропало. Нет ни дней недели, ничего. Но мы — большие оптимисты, казалось, что все быстро закончится. Я с собой привезла три пары носков и четверо трусов. Собирала минимальный чемодан. Когда сын уехал, мне с каждым днем становилось все страшнее и страшнее. Каждую ночь ложилась спать в восемь — половину девятого с мыслью, что надо быстренько уснуть, потому что прилетят ракеты и снаряды. Если ты уснул и хоть чуть-чуть поспал, то хорошо. А если ты лег в полдесятого, ты уже не уснешь. С каждым днем я понимала, что очень страшно. Каждый день грохотало так! Я вообще надеялась, что это (переїзд з Харкова — ред.) на пару недель.
Переселенка згадує, що коли рашистські війська відігнали від Харкова у травні, вона зазбиралась додому. Вже вирішила з дорогою, зідзвонилась з сусідами, а місто знов почали обстрілювати. Тож поїздку довелось відкласти. Тим більше в Харкові зараз великі проблеми з роботою.
- Каждую ночь я ложусь спать и молюсь: «Господи, сохрани всех деток». С этой мантрой я засыпаю и просыпаюсь. Я в Одессу верю, что ее защитят.
