За декілька днів до початку повномасштабного вторгнення в Україну президент росії володимир путін виступив з заявою. У ній він обіцяв зокрема показати Україні, як проводити декомунізацію, вочевидь, натякаючи на плани захоплення нашої держави й повернення символів і пам’ятників радянської епохи. До речі, в тимчасово окупованому Генічеську російська окупаційна влада вже встановила пам’ятник Леніну.

Нагадаємо, після Революції Гідності в нашій країні діє закон про декомунізацію, згідно з яким в Україні розпочався процес позбавлення від символів СРСР. Зокрема у громадах знесли пам’ятники кривавим діячам тієї епохи й перейменували назви вулиць, сіл і міст.

При цьому дії росії в Україні викликали в суспільстві бажання не лише продовжити процес декомунізації, а ще й розпочати дерусифікацію, відмовившись від імперського спадку, сліди якого присутні в Україні й зокрема в Одесі. У низці міст нашої країни цей процес уже розпочато.

ГО «Зелений лист» розбирався, чи здатна нинішня влада міста провести процес дерусифікації, враховуючи досвід декомунізації.

Як Труханов перевзувається в повітрі

28 квітня на своїй офіційній сторінці в фейсбуці мер Одеси Геннадій Труханов – любитель георгіївських стрічок і екскапітан радянської армії – повідомив, що зроблений важливий крок у питанні захисту нашого архітектурного надбання проти збройної агресії рф.

Пост він традиційно написав російською – колись, до речі, журналісти «Слідство.Інфо» знаходили в одеського мера російський паспорт, тож, припускаємо, з рф у мера, принаймні були тісні зв’язки.

Але повернемось до архітектурного надбання міста. Захищати Одесу Труханов вирішив через просування історичного центру Одеси до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Як це допоможе захиститись від російських крилатих ракет і руйнувань, питання відкрите, однак тема з ЮНЕСКО, можливо, й була б корисною. Якби не члени робочої групи з захисту культурної спадщини.

Наприклад, серед членів робочої групи, що будуть просувати Одесу в ЮНЕСКО, помічена колишня скандальна чиновниця Наталя Штербуль, яка причетна до виведення низки будівель зі списку пам’ятників архітектури, а також будівельний віце-мер Михайло Кучук, відомий незаконними забудовами й балотуванням на останніх виборах від проросійської «опозиційної платформи за життя». Напевно, який сам Труханов, таке в нього й оточення.

Що саме міська влада вирішила включати в ЮНЕСКО, також незрозуміло, бо під час війни великий масив інформації вона приховала, прикриваючись особливим положенням.

Нагадаємо, номінаційне досьє на включення історичного центру Одеси до ЮНЕСКО було розроблено ще декілька років тому, однак до війни прогресу в цьому питанні від Труханова особливо не спостерігалось. Тим не менш.

При цьому зовсім нещодавно Геннадій Труханов мало говорив про російську агресію й фактично виступав проти декомунізації, хоча, нагадаємо, війна в Україні триває вже вісім років.

Наприклад, у 2020 році Труханов повідомляв про те, що топонімічна комісія міської ради погодила повернення старих назв вулицям Маршала Жукова й 25-ї Чапаївської дивізії, зазначає видання «Одеса News». Повернення комуністичних назв одеським вулицям комісія розглянула через звернення мера. Нові назви, як то проспект Небесної Сотні й Інглезі, йому не підійшли. Тоді Труханов називав цей крок «поверненням історичної справедливості». Путін, нагадаємо, теж часто у своїх промовах щодо України посилається на якусь псевдоісторичну справедливість.

Ця історія з порушенням закону про декомунізацію й бажанням мера Одеси повернути комуністичні назви вулицям міста навіть вилилась у судовий розгляд. На судовий процес, до речі, витрачають бюджетні кошти, тобто гроші громади. В результаті, повідомляє «Українська правда», суд Труханов програв.

Як же при цьому міська влада поставиться до дерусифікації?

«Засновниця міста» – перша у списку

Першим кандидатом на дерусифікацію є пам’ятник начебто засновниці нашого міста катерині другій.

Слід зазначити, що цей скандальний пам’ятник уже неодноразово намагались перенести – з 2012 року тягнувся судовий розгляд щодо законності встановлення цього пам’ятника. Нагадаємо, пам’ятник демонтували ще у 1920 році, коли місто остаточно захопили більшовики, а у 2007-му його відновили. Меценатом виступив одеський бізнесмен, який наразі перебуває в розшуку за підозрою в корупційних махінаціях, Руслан Тарпан.

Тоді активно проти встановлення постаменту виступили українські громадські організації. По-перше, деякі історики наполягають, що катерина друга не була засновницею міста як такою, бо поселення тут існувало набагато раніше.

Крім цього, російська імператриця знищила Запорізьку Січ і узаконила на теренах України кріпацтво. Тож українцям прославляти російську правительку, постать якої є настільки неоднозначною, досить дивно.

Тим не менш пам’ятник багато років пильно охороняла місцева влада, навіть витрачаючи на це бюджетні кошти. Наприклад, у 2022 році на ці цілі з грошей платників податків планували витратити майже 2,2 мільйони гривень, зазначає «Думская».

Але катерина друга – не єдина кандидатка на дерусифікацію в Одесі, а головне – повернення історичної справедливості в місті.

Коли в Одесі почали славити «русское оружие»?

Черговий скандал розгорається навколо англійської гармати, яка встановлена біля мерії на Думській площі. Але проблема не в самій гарматі, а одній з сучасних табличок, яка встановлена на постаменті з боку казенної частини гармати та яка славить «русское оружие». Цей текст розміщено у чотири рядки.

Але зовсім незрозуміло, коли ця табличка з’явилася на пам’ятнику. Завдяки сайту http://viknaodessa.od.ua/ можна знайти фото цієї гармати у різні часи. Так, у розділі «Пам’ятник «Пушка» (1944-1991)» можна знайти фото гармати з потрібного ракурсу.

Одне з фото, яке датовано 1956 роком, показує необхідну частину постаменту. Там є табличка, яку неможливо прочитати на фото. Але можна побачити, що там лише два рядки тексту.

Ще одне фото, яке датується 1964 роком, надає можливість роздивитися постамент з потрібного ракурсу. Тут теж можна побачити, що на табличці два рядки тексту.

Тобто слава зброї агресора з’явилась на пам’ятнику вже потім, а не з часів його встановлення.

Гармата є об’єктом культурної спадщини. Щоб переконатися в цьому, достатньо відкрити Наказ Міністерства культури і туризму України від 20.06.2008 № 728/0/16-08 «Про затвердження науково-проектної документації щодо визначення зон охорони пам’яток, меж і режимів використання історичних ареалів м. Одеси та занесення об’єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам’яток України» і на сторінці 22 Наказу у додатку 1 під номером 191 є запис стосовно «Гармата з фрегату “Тигр” (арх. Кундерт В.І.) гармата сталева, лафет дерев’яний, постамент – бетон облицьований сірою гранітною плиткою».

Там вказано, що датою встановлення є 1904 рік та реставрація проведена у 2004 році.

Також вказано номери рішень, відповідно до яких пам’ятка була взята під охорону державою. Для вказаної гармати це Рішення Одеського облвиконкому № 381 від 27.07.1971р., № 580 від 27.12.1991р. Вказано і Охоронний номер 241-Од.

Але кожна з таких пам’яток повинна мати фотофіксацію – як фото загального плану, так і фото окремих фрагментів пам’ятки. Така норма діє й зараз, вона ж діяла й у радянські часи.

Припускаємо, що вихваляння російської зброї на одеському пам’ятнику з’явилось уже в часи незалежної України. Тож, може настав час позбавитись цієї таблички?

Зазначимо також, на сьогодні приклад пам’ятки трофейної гармати показує, як проводиться маніпулювання історичною свідомістю одеситів, коли на справжній пам’ятник вішаються фейкові таблички, про які автор пам’ятника і не здогадувався. І звичайній людині майже неможливо встановити: хто, коли й навіщо це зробив.

Тож, подивимось, чи вистачить духу Геннадію Труханову відмовитись від головних російських скрєп, враховуючи, що фейкову історію очільник рф використовує для виправдання повномасштабної агресії проти України, в якій уже загинули тисячі наших співвітчизників.