За повідомленням Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів, війною уражено понад 20% природоохоронних територій України – 812 об’єктів природно-заповідного фонду (ПЗФ) загальною площею 0,9 мільйона гектарів. Окупованими лишаються 514 об’єктів ПЗФ площею 0,80 мільйона гектарів. Цей перелік та масштаби втрат можуть зростати, адже на частині територій України тривають бойові дії, а решта перебуває під окупацією чи очікує на розмінування.

Що відбувається на природоохоронних територіях півдня України – тих, що перебувають під окупацією, і тих, що контролюються українською державою, але щодня відчувають руйнівний вплив війни? Як війна, яка вбиває все живе – людей, тварин, птахів, отруює повітря, землю та воду, впливає на біорізноманіття України?

Журналістка ГО «Зелений лист» Тетяна Герасимова шукала відповіді на ці питання.

Загрози для різноманіття України

Втрата біорізноманіття визнана однією з основних глобальних екологічних проблем. Згідно зі Звітом WWF “Жива планета” 2020 популяції ссавців, птахів, амфібій, рептилій та риб у всьому світі зазнали скорочення в середньому на дві третини за менше ніж пів століття.

Наша країна надзвичайно важлива для збереження біорізноманіття, тому що, займаючи менше 6% площі Європи, Україна володіє 35% її біорізноманіття, включаючи 81 ендемічний вид (тобто види, які більше ніде не зустрічаються). Величезна доля України в біорізноманітті пов’язана з вигідним географічним розташуванням, з великою кількістю міграційних шляхів і природних зон. Біота налічує понад 70 тисяч видів, у тому числі багато рідкісних, реліктових та ендемічних видів. Ряд видів флори і фауни, які потребують особливої охорони, занесено до Червоної книги України (останнє видання Червоної книги України 2009 р. містить 826 видів флори та 542 види фауни).

До основних загроз біорізноманіттю України – надмірна експлуатація природних ресурсів;  забруднення середовищ існування видів (атмосферного повітря, вод і ґрунтів); порушення цілісності первинного рослинного покриву; антропогенна трансформація ландшафтів; пряме або опосередковане знищення біологічних видів – 10 років тому додалась ще одна величезна небезпека – воєнні дії. І, враховуючи вклад України в різноманіття, наслідки війни загрожують не тільки нашої природі, а й природі всього європейського континенту.

На прикладі деяких відомих об’єктів ПЗФ можемо побачити, як війна шкодить природоохоронним територіям півдня України.

Благословенна Гілея

Цю маленьку пухнасту тваринку вважають національним надбанням України, в його честь навіть випустили пам’ятну монету. Сліпак піщаний, або Spalax arenarius Reshetnik внесений в Червону книгу України і вважається ендемічним видом.

Сліпак піщаний. Червона книга України

Основний ареал проживання сліпака піщаного – Кінбурнський півострів, який є частиною так званих Нижньодніпровських пісків з унікальною природою. Півострів омивається з півночі водами Дніпро-Бузького лиману, з південного сходу – Ягорлицької затоки, з півдня – Чорного моря. На сході він з’єднується з сушею. Неповторне його повітря насичене йодистою солоністю, ароматом розігрітої сонцем хвої та степового різнотрав’я.

Тут сформувалась особлива екосистема, яка поєднує ліси, степи, озера, болота, піски. Поміж піщаних кучугур, у низинах нараховується від 400 до 988 різних розмірів озер – їх кількість залежить від того, в який період їх підраховують, під час дощів їх кількість зростає.

Тут знаходиться природний Волижин ліс, який зберігся з античних часів, та рукотворні хвойні лісові масиви. Ще у V ст. до н. е. давньогрецький історик Геродот згадував півострів під назвою Гілея, що значить країна лісів. Тому Волижин ліс ще називають «Геродотів ліс».

Півострів облюбований багатьма видами рослин, комах, птахів і тварин. Багато з них занесені в Червону книгу України, є рідкісні та ендемічні види. Тут щовесни розцвітає найбільше в Європі орхідне поле, на якому зростають чотирі види орхідей, всі вони занесені до Червоної книги України.

До повномасштабного вторгнення територія Кінбурна слугувала природним міграційним шляхом для птахів. Тут зимувало та гніздувались близько 280 видів пернатих, багато з них – «червонокнижні». Зграї рожевих пеліканів спостерігались в теплий період року. Взимку можна було побачити орланів-білохвостів.

Саме для збереження птахів півдня України у 1927 році був створений Чорноморський біосферний заповідник, дві ділянки якого розташовані на Кінбурнському півострові. Після проголошення незалежності України на півострові створили Регіональний ландшафтний парк «Кінбурнська коса», а у 2009 році – Національний природний парк «Білобережжя Святослава».

Також унікальну природу півострова охороняють міжнародні договори. У 2016 р. Кінбурнську косу включено до переліку Смарагдової мережі Європи, вона охороняється Бернською конвенцією «Про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі».

Співробітники об’єктів природно-заповідного фонду добре дбали про Кінбурн, його рослинний, пташиний та тваринний мир, будували штучні острови для птахів, вели наукові дослідження, робили просвітницькі заходи та екскурсії, популяризували знання про унікальну природу півострова. Кінбурн з двома десятками кілометрів незабудованих пляжів із яскраво білим піском, з чистою морською та озерною водою був улюбленою туристичною локацією українців та гостей нашої країни, які називали його «миколаївськими багамами». Так було до того самого чорного для країни дня 24.02.2022.

Лінія фронту на «миколаївських багамах»

Буквально з перших днів повномасшатбного вторгнення Кінбурн був окупований російською армією. В 2022 році українським силам оборони вдалось звільнити практично всю територію Миколаївської області. Але Кінбурнський півострів досі залишається під контролем загарбників. Це дозволяє окупантам блокувати вихід наших кораблів з Миколаївського та Херсонського портів, зблизька обстрілювати Очаків та інші міста та села Миколаївщини та Херсонщини.  Протягом 2,5 років унікальна територія знаходиться під постійними артилерійськими «дуелями», по піщаним кучугурам пересувається важка військова техніка, антична Гілея варварськи перерита фортифікаційними спорудами.

– Фактично на території Кінбурнського півострова пролягає лінія фронту, – розповів в інтерв’ю «Зеленому листу» в.о. директора Регіонального ландшафтного парку «Кінбурнська коса», орнітолог Костянтин Редінов.- На життя тварин та птах півострова зараз впливає багато негативних факторів: пожежі, забруднення земель, водойм, атмосферного повітря, замінування, затоплення території внаслідок підриву Каховської ГЕС.

Найбільшу шкоду природі півострова завдають пожежі. Екологи вважають, що таких пожеж на Кінбурні не було за всю історію його існування. Від вогню страждають величезні території, вигоряє суходол, горить Волижин ліс, горять тисячі сосен, які були насаджені штучно. Зараз на місці незабутньої природної краси – чорні згарища.

Як повідомляло Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, за перший рік повномасштабного вторгнення на Кінбурнському півострові зафіксовано 131 пожежу, що вразили понад 5 тисяч гектарів території. Більшість пожеж мали повторний характер та вражали одну й ту саму ділянку декілька разів. Про це свідчить аналіз, зроблений працівниками Нацпарку «Білобережжя Святослава» на підставі даних із супутників Sentinel-2. Через пожежі на території півострова постраждали до 4 мільйонів дерев.

Один з тих, хто проводить супутниковий моніторинг, – Євген Касьянов, науковий співробітник науково-дослідного відділу Національного природного парку «Білобережжя Святослава». Нещодавно було оприлюднено свіжу статистику: за період з 23.02.2022 – 12.06.2024 на землях Нацпарку відбулось 265 пожеж, під час яких було вражено площу 7430 га. Євген розповів, що найбільша пожежа на території 5600 га відбулась в червні 2022 року. В цьому році на землях античної Гілеї вже зафіксовано 100 пожеж. Дані моніторингу зібрані на спеціальній мапі.

Від пожеж страждає й один найстаріших і відоміших у світі українських резерватів – Біосферний заповідник «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна, який славиться своєю колекцією копитних тварин, на території якого  гніздиться червонокнижний сірий журавель і живуть ще багато рідких птахів.

Співробітники «Асканії-Нова» теж роблять дистанційно спостереження стану заповідника. Вони нарахували сім великих пожеж, більшість яких спричинені саме окупацією та дислокацією збройних формувань росії на території заповідника. Одна з пожеж сталася 22.08.2023 на території Великого Чапельського поду, де утримуються копитні, орієнтовна площа згарища близько 350 га. За словами директора заповідника Віктора Шаповала, копитні тварини вціліли, однак від вогню постраждали рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України, безхребетні та плазуни.

Взагалі співробітників окупованих об’єктів ПЗФ, які мешкають на підконтрольній Україні території, сміливо можна назвати героями. Попри постійні обстріли Херсонщини та Миколаївщини, попри багаточасові відключення світла вони ведуть моніторинг стану окупованих територій та навіть пишуть книжки, публікують звіти, організовують семінари та круглі столи, розповідають журналістам про те, що відбувається на косі, і дуже вірять у повернення своїх установ до життя після Перемоги.

Мовчазні жертви війни

Військові з обох сторін застосовують широкий арсенал озброєнь, військової техніки та боєприпасів, що спричиняє потужне забруднення та руйнування екосистем. Знищується структура та порушуються функцій ґрунтової екосистеми, це призводить до деградації рослинності та скорочення популяції більшості біологічних видів.

– Природні степові ділянки Херсонської, Миколаївської та Одеської областей є вкрай вразливими в зв’язку з кліматичними змінами та особливістю ландшафтів, – пояснює керівник ГО «Зелений лист» Владислав Балінський.- Найбільша рукотворна пустеля Європи Олешківські піски це дуже добре ілюструє. Зміна ландшафтів внаслідок масових пожеж, обстрілів, побудови фортифікації та переміщення важкої техніки призводять до деградації ґрунтів, масштабних ерозійних процесів та зміни ландшафтів. В нашому випадку, враховуючи процеси арідізації та зростання температури, йдеться про опустеливання.

Всі ці фактори дуже згубно впливають на екосистеми Кінбурського півострова та можуть призвести до зникнення багатьох видів рослин, це залишить без їжі сліпака піщаного, який харчується корінням рослин. Отже, це загрожує незворотними наслідками по всьому ланцюгу живих організмів, пов’язаних з сліпаком. Невиправною втратою для біорізноманіття може обернутися також загибель інших ендемічних видів Кінбурна – волошки короткоголової, берези дніпровської, ємуранчика Фальц-Фейна…

Фахівці Української природоохоронної групи склали список рідкісних видів рослин, збереження яких опинилось під загрозою через війну росії в Україні. Воєнні дії прямо знищують рослинність і руйнують природні оселища. В цей перелік ввійшли аж вісім видів волошок – одного з символів України, зокрема, унікальні нижньобузькі волошки: білоперлинна (Centaurea margarita-alba), перлиста (Centaurea margaritacea) та первинноперлинна (Centaurea protomargaritacea).

Загрозу існуванню рідкісних видів живих організмів фактори війни несуть перш за все на територіях об’єктів ПЗФ, де ці види зберігаються, де для них існують необхідні життєві умови.

– Через те, що у нас немає доступу до території нашого парку, ми не можемо сказати, що там відбувається, ми можемо тільки прогнозувати, – каже Костянтин Редінов.

Такий прогноз був зроблений в книзі «Птахи Кінбурнської коси», яку в 2023 році видали директор РЛП «Кінбурнська коса» Зеновій Петрович та Костянтин Редінов. Автори вважають, що птахи є найбільш вивченою групою тварин Кінбурнської коси, тому можуть слугувати індикаторами змін, викликаних впливом воєнних дій. Вчені стверджують, що на Кінбурні достеменно постраждали рідкісні гніздові види, занесені до Червоної книги України. Але у підсумку дослідження роблять оптимістичний прогноз: «Видове різноманіття птахів Кінбурнської коси з часом буде збільшуватися. Варто очікувати появу нових видів, яких вже спостерігали дослідники на прилеглих територіях».

Костянтин Редінов налаштований оптимістично: Кінбурнська коса витримає цю навалу, її природа «візьме своє», відновиться після деокупації. Але буде іншою, ніж ми її знали. Знадобяться десятки років, щоб розмінувати територію, утилізувати залишки згорілих дерев, щоб відновилась рослинність та місця перебування тварин та птахів. Еколог стверджує, що і орхідне поле живе, не загинуло. Є великий шанс вижити й у сліпака піщаного, який ховається від обстрілів під піщаними кучугурами.

У вбивць чорноморських дельфінів є імена. І ці імена – російські

Воєнні дії загрожують всім природоохоронним територіям на узбережжі Чорного та Азовського морів. Через російську агресію масово гинуть дельфіни, змінюються міграційні маршрути перелітних птахів, руйнуються місця гніздування рідкісних видів. Фактично у зоні бойових дій опинились Чорноморський біосферний заповідник, Національні парки «Азово-Сиваський», «Джарилгацький», «Меотида».  Через війну служби охорони цих природно-заповідних територій не можуть забезпечити належну охорону, безпеку співробітників і збереження рідкісних видів.

Ще один важливий фактор, що призводить до збіднення тваринного світу українських об’єктів ПЗФ – крадіжка рідкісних тварин російськими окупантами, як це відбувається в Біосферному заповіднику «Асканія-Нова». В грудні 2023 року міністр захисту довкілля та природніх ресурсів України Руслан Стрілець повідомив, що з асканійського зоопарку вивезли в росію по декілька особин зебри Чапмана, бізона американського, коней Пржевальського та оленя Давида. Усі ці види є червонокнижними та занесені до Червоного списку МСОП зі статусом «зниклий з природи», «на межі зникнення» та «близький до тих, які знаходяться під загрозою знищення».

Небезпека існує не тільки на тих об’єктах ПЗФ, які знаходяться під окупацією або безпосередньо близько до лінії фронту, але й на тих, які розташовані в так званих регіонах-фронтир (тобто знаходяться поруч з фронтом, орієнтовно в 50-100 км від лінії бойового зіткнення).

Саме таким регіоном зараз є Одеська область, на території якої налічується 131 об’єкт ПЗФ, в тому числі 19 – загальнодержавного значення. Серед них – найбільші: Дунайський біосферний заповідник, Національні природні парки «Нижньодністровський», «Тузлівські лимани» та «Куяльницький», який був створений в січні 2022 року, але досі не запрацював.

З початку березня 2022 року співробітники Національного природного парку «Тузлівські лимани» почали знаходити на узбережжі Чорного моря тіла дельфінів. Ці випадки дуже відрізнялись від того, що вони бачили до 24.02.2022. До цього загибель дельфінів була пов’язана або з браконьєрством, або з рибальством. В них завжди були відрізані плавці, тому що таким чином рибалки виплутували їх із сіток, а потім викидали у море. А після 24.02.2022 тіла загиблих дельфінів були ззовні нормальні, не пошкоджені.

Доктор біологічних наук, начальник науково-дослідного відділу Нацпарку “Тузлівські лимани” Іван Русєв розповів в інтерв’ю «Зеленому листу», що він 2,5 роки аналізує випадки загибелі чорноморських китоподібних. Його висновок: руйнують здоров’я тварин та приводять до загибелі сонари-гідролокатори, якими обладнані військові судна рф. Саме вони спричиняють дельфінам акустичну травму, і ті втрачають  можливість орієнтуватись у просторі, полювати на рибу. Їхній імунітет падає, внаслідок чого активізуються віруси в організмі.

Вбивство дельфінів у Чорному морі – один з численних злочинів проти довкілля, які російські окупанти вчиняють на території України. Саме екоцидом вважають загибель дельфінів правоохоронці. Під процесуальним керівництвом Одеської прокуратури СБУ розслідує справу за ст. 441 ККУ за фактом збройної агресії рф, яка спричинила масову загибель чорноморських дельфінів.

Всього було задокументовано 117 випадків загибелі китоподібних на чорноморському узбережжі України: в Одеській, Миколаївській, Херсонській областях, тимчасово окупованому Криму. Дані були зібрані в тому числі за допомогою повідомлень у ЗМІ та соціальних мережах. У 15 випадках, за даними Інституту зоології АН України, загибель спричинила акустична травма. Під час розслідування було проведено 6 розтинів тіл загиблих тварин, відібрані біологічні матеріали для подальших досліджень. Труднощі виникли із судово-ветеринарною експертизою, тому що в Україні відсутня офіційна методика щодо встановлення причино-наслідкового впливу акустики на здоров’я китоподібних. Але Україна є стороною міжнародної Угоди про збереження китоподібних Чорного моря, Середземного моря та частини Атлантичного океану ACCOBAMS. Тому в січні 2023 року відібрані зразки були скеровані спеціалістам з країн ЄС: Падуанського університету (Італія) та Ганноверського університету (Німеччина).

У вбивць дельфінів є імена. Українська військова розвідка встановила причетних до злочинів військовослужбовців рф. За даними супутникових знімків, з початку повномасштабного вторгнення в акваторії Чорного моря знаходилось понад 30 надводних та підводних військових суден рф, які обладнані сонарами-гідролокаторами. Також було випущено понад 500 ракет з Чорного моря по території України, які також впливають на морських мешканців.

За результатами отриманих досліджень Одеська обласна прокуратура планує притягувати до кримінальної відповідальності військовослужбовців рф – спочатку на національному рівні. Це допоможе судити країну-агресора – вже у Міжнародному кримінальному суді.

Іван Русєв вважає, що всі три види китоподібних (афаліни, азовки та білобочки), які мешкають в акваторії Чорного та Азовського морів, потребують негайного захисту від наслідків війни. Задля їх збереження Нацпарк «Тузлівські лимани» спільно з Інститутом зоології НАН України, Українським товариством охорони птахів подали до Міндовкілля пакет документів щодо створення морського резервату в акваторії північно-західної частини Чорного моря. Міністерство схвалило це клопотання та передало документи до Одеської обласної військової адміністрації, зазначив Русєв. Але Одеська військова адміністрація не поспішає розглядати це питання.

Чорноморське відлуння Каховської трагедії

6 червня 2023 року внаслідок жахливого терористичного акту російської армії – підриву Каховської ГЕС, пішло під воду близько 80 тис. га заповідних територій. Руйнування греблі призвело до екологічної катастрофи. Повністю або частково були затоплені об’єкти ПЗФ, зокрема Національні природні парки «Нижньодніпровський», «Кам’янська Січ», «Білобережжя Святослава», Чорноморський біосферний заповідник, який охороняє ЮНЕСКО. Ці території мають статус водно-болотних угідь міжнародного значення, які захищають Рамсарська та Бернська конвенції.

Через затопленння території Нацпарку «Нижньодніпровський» було знищено середовище існування для 1016 видів флори та 1140 видів фауни, частина з яких занесена до Червоної книги України, включаючи рідкісні та ендемічні види.

У Запорізькій області через цей теракт повністю обміліли водно-болотні угіддя “Архіпелаг Великі та Малі Кучугури” та “Заплава Сім Маяків”, акваторія у Нацпарку “Великий Луг”. Це загрожує виживанню водоплавних птахів, які гніздувалися тут на островах та у плавнях.

Наслідки трагедії відчули на себе майже всі заповідні території Півдня України, зокрема Одещина. У водоймах Херсонської, Одеської та Миколаївської областей буди зафіксовані суттєві перевищення санітарно-хімічних, мікробіологічних і токсикологічних показників.

Разом з залишками знищених потопом домівок жителів Херсонської області води Дніпра винесли в Чорне море червонокнижних прісноводних – тритонів. Два охоронювані види тритонів (Triturs cristatus – Тритон гребінчастий і Triturus dobrogicus – Тритон дунайський) населяли нижню течію Дніпра. Обидві популяції виявилися знищеними та викинутими зі звичного ареалу проживання. Тварини загинули або стали “вимушеними переселенцями”. 55 тритонів рятували працівники Нацпарку «Тузлівські лимани» та відвезли до Дунайського біосферного заповідника, де випустили на різних ділянках Дуная.

Повернення української природи у первозданний вигляд

Дунайський біосферний заповідник, який є домівкою для 45 видів ссавців та безлічі тварин інших класів, де мешкають, зимують та гніздуються понад 350 видів птахів, а в його водах зустрічаються білуга та осетр, є частиною світової мережі біосферних резерватів у складі білатерального румунсько-українського біосферного резервату «Дельта Дунаю».

Заповідник, як і інші об’єкти ПЗФ Одеської області, потерпає від війни. Постійні обстріли дунайських портів з боку російської армії, вибухи, пожежі – все це тероризує мешканців цієї частини Бесарабії і турбує тваринний і пташиний мир дельти Дуная. В липні 2022, після звільнення о. Зміїний від окупантів, було відкрито прохід суден через гирло Бистре(штучно поглиблений канал дельти Дунаю). Україна провела днопоглиблення гирла. Відтоді до інших негативних впливів на природу Дунайського біосферного заповідника додався потужний фактор турбування для птиць та тварин, фактор ерозії прибережних ґрунтів. Також природоохоронців непокоять нафтові плями на Дунаї на півдні Ізмаїльського району, які останнім часом все частіше з’являються в районі Вилкового і забруднюють як українську, так і румунську частину дельти, в тому числі транскордонного біосферного резервату ЮНЕСКО “Дельта Дунаю”. Екологи вимагають у влади посилити контроль за дотриманням природоохоронного законодавства на суднах, які знаходяться на рейдовій стоянці поблизу міста Вилкове.

З другої половини 2023 року Дунайський біосферний заповідник є закритим для відвідування туристів. Але попри війну, тут продовжується велика програма ревайлдінгу, яку організація Rewilding Україна почала у 2019 році.

Основною метою команди є підтримка повернення диких тварин в ландшафти, реінтродукція (повторне заселення), розширення популяцій та захист видів. Велику увагу українськи ревайлдери зосередили на одному з островів дельти Дуная – острові Ермаків, тому що він дуже постраждав від антропогенного впливу, деякі популяції птахів та тварин на ньому взагалі зникли.

Тепер їх доводиться буквально заселяти наново і таким чином відновлювати втрачену біологічну рівновагу екосистеми дельти. У 2009 році за проєктом Всесвітнього фонду природи в Україні більшість острова було відновлено до природного стану. У 2019 році Rewilding Україна продовжила відновлення природних процесів на острові, поселивши на ньому стадо водяних буйволів із Закарпаття та табун диких тарпановидних коней із заповідників Латвії.

Пращури буйволів мешкали в дельті Дунаю 50 років тому, і знов повернулись влітку 2019 року завдяки Rewilding Ukraine. Дві групи буйволів були завезені із Закарпаття з долини річки Тиса, де вони були дбайливо зібрані екологом і активістом з Німеччини Мішелем Якобі. На думку авторів проєкту, тварини допоможуть зберегти мозаїчні ландшафти й біорізноманіття острова, адже вони є чудовими «архітекторами» природи. Проріджуючи чагарник і очеретяні зарості, вони створюють невеликі басейни й калюжі, в яких можуть селитися різні комахи, земноводні й риби. Буйволи також приваблюють туристів у регіон.

Повернення буйволів в Дунайський біосферний заповідник названо однією з шести успішних історій повернення видів, серед яких також бобер у Великобританії, вовк в Єллоустоунському національному парку, блакитна антилопа гну в парку Серенгеті в східній Африці, рівнинний бізон в американській прерії, вівцебик в Арктиці.

В цьому році ще шість нових буйволиць доповнили існуюче стадо, яке вже добре адаптувалося до природи дельти Дунаю і щорічно поповнюється малюками. В майбутньому воно слугуватиме «банком» буйволів для їх розселення на інші території дельти.

Зараз острів Єрмаків називають унікальною екологічною лабораторією. На ньому сформувалася своя власна самобутня екосистема, що стала свого роду полігоном для досліджень екологів. На цей час острів є однією з найбагатших з погляду біорізноманіття територій Дунайського біосферного заповідника. Тут мешкає безліч видів птахів, наприклад, кучерявий і рожевий пелікани, орлан-білохвіст та інші.

Нещодавно команда Rewilding Ukraine побудувала низку штучних платформ для гніздування в різних місцях української частини дельти Дунаю, щоб сприяти відновленню популяції кучерявого пелікана. В цьому році побудували ще одну велику платформу площею 3500 гектарів. Платформи вкрили очеретом і встановили муляжі пеліканів, які мають привернути увагу справжніх птахів.

Операція «Каблучка»

В 2023 році, в розпал жорстокої війни, вперше в Україні 570 рожевих фламінго звили гнізда на Тузлівських лиманах та народили майже 200 пташенят. Рожеві довгоногі красені та красуні створили справжню сенсацію. Тому, що до цього року вони лише пролітали, мігруючи, по цих містах.

Вперше фламінго намагались сформувати колонію в Україні у 2017 році, у Херсонської області на озері Чурюк неподалік від Криму, але згодом перелітіли на узбережжя Тузлівських лиманів.

– Вперше птахи-“розвідники” великою зграєю з’явилися у нас у 2021 році, – розповів Іван Русєв. – Тоді на основних колоніях фламінго у Туреччині на озері Туз загинула велика кількість пташенят і дорослих птахів.  І ми прогнозували, що вони загніздяться у нас. Так і сталося. В кінці червня 2023 року вони загніздилися на межі великих Тузлівських лиманів Шагани та Алібей.  Саме там “тузлівські” фламінго вивели 192 пташенят.

Українські орнітологи вирішили скористатись надзвичайною подією та провели вдалу операцію з кільцювання пташенят. Міністерство довкілля та природних ресурсів повідомило про операцію «Каблучка» – з усього виводку ще не оперених, але вже швидконогих птахів відловили та окільцювали 18 молодих фламінго. Вони отримали українські паспорти у вигляді жовтих кілець з кодовими номерами UA01-UA18.

В Україні така унікальна процедура проходила вперше. В цьому робітникам Нацпарку «Тузлівські лимани» допомогли Українське товариство охорони птахів та Український Центр кільцювання птахів.

Як відбувався процес кільцювання, можна побачити на цьому відео, яке зробив голова ГО «Зелений лист» Владислав Балінський.

У 2023 року фламінго ще довго жили на Тузлівських на лиманах і лише під впливом шуму різних дронів 1 січня 2024 року покинули територію Нацпарку.

Цього року понад тисячи фламінго навесні знову з’явилися на лиманах, почали будувати гнізда. Але, як свідчить Русєв, перша сформована ними колонія була зруйнована потужним ураганом, якій фактично змив гнізда з острівців лиману Карачаус. Пізніше фламінго сформували колонію на островах лиману Хаджидер. Але все одно відчували неспокій від вибухів і безперервного шуму БПЛА.

Під час шумової атаки агресивні жовтоноги мартини руйнували кладки фламінго. Коли є фактор неспокою, фламінго залишають свої гнізда, відходячи на відстань від колонії. І в цей час мартини, які гніздувались неподалік, знищували гнізда конкурентів. Таким чином вони повністю зруйнували колонію фламінго.

Наразі, як каже Русєв, деякі зграї фламінго перелетіли в інший Нацпарк Одещини – Куяльницький. Це дає нам надію, що, попри всі випробування, граціозні птахи залишаться на Одещині, в Україні.

Матеріал створений в межах грантової угоди, що фінансується CFI, Agence française de développement médias, як частина Hub Bucharest Project за підтримки Міністерства закордонних справ Франції.