Такий проміжний підсумок зробила моніторингова група Одеської районної ради, яка вивчає стан водних об’єктів. Група під керівництвом голови постійної депутатської комісії з питань екології, природокористування, запобігання надзвичайним ситуаціям та ліквідації їх наслідків Наталії Богаченко аналізує ситуацію на місцях, виїжджаючи до найвіддаленіших куточків району.
Робота комісії почалася завдяки Указу президента, на основі якого Рада національної безпеки й оборони України прийняла рішення «Про стан водних ресурсів України», згідно з яким місцеві органи влади за участю органів місцевого самоврядування мають провести інвентаризацію водних об’єктів. Пані Наталія розповіла нашому кореспонденту подробиці роботи.
Наталія Богаченко. Фото Владислава Балінського
Пошуки по Google maps, їзда по путівцях
– Ми маємо проаналізувати стан озер, лиманів, ставків, річок. Щодо річок, то треба не тільки промоніторити їх стан, але й вказати, що розташовано по берегах. Насамперед ми говоримо про Дністер. Нам доведеться підняти всі документи про те, що там є.
Потім в акті на кожен об’єкт треба вказати: паспорт водного об’єкта, договір оренди, якщо є орендар, рибний паспорт, якщо є рибне господарство, яке вирощує рибу на продаж, стан прибережної зони та гідротехнічних споруд (дамби, греблі).
Об’їжджаємо, збираємо документи, фіксуємо стан. Цікаво, що про деякі об’єкти не знають навіть самі місцеві громади. А ми їх знаходимо, користуючись різною інформацією, зокрема Google maps. Нещодавно виявили ставок, оточений розораними полями, до якого немає жодних доріг. Прийшлось три кілометри Їхати по ріллі.
Зараз ми моніторимо Ясківську та Біляївську ОТГ. Там є відоме озеро Біле, до якого треба діставатися плавнями Дністра. Напевно, доведеться брати човен, щоб його обстежити.
– Хто входить до вашої моніторингової групи?
– Чотири депутати районної ради, представники апарату, представники місцевих ОТГ та представники БУВРа – Басейнового управління водних ресурсів річок Причорномор’я та Нижнього Дунаю.
«А що, комісія сама приїхала?»
– Скільки об’єктів ви вже перевірили?
– У нас в районі налічується 22 громади, у чотирьох немає взагалі водних об’єктів, отже, потрібно об’їздити 18 громад. Ми почали зараз працювати у сьомий. На деякі громади йде кілька днів. Наприклад, у Біляївській ОТГ 28 об’єктів, територія громади дуже велика. Тому витратили три дні, поки все знайшли та обстежили. Є громади, де відстань від об’єкта до об’єкта невелика, там часу йде менше, звісно. А буває, що відстань між ставками – 20-30 кілометрів, і їхати треба путівцями, де сильно не розженешся.
Проте ми маємо чітку картину, де що знаходиться, в якому стані. До речі, у сільрадах дуже дивуються: “А що, комісія сама приїхала?” Різні комісії утворюються постійно. Особливо це любить робити Одеська державна обладміністрація. Але чиновники лише запитують дані – у того ж БУВРа, у сільрад, а потім, не виходячи зі своїх одеських кабінетів, заповнюють таблиці звітів та надсилають за призначенням.
Члени комісії на березі водоймища в Граденіцах. Фото Наталії Богаченко
Ми об’їжджаємо не лише об’єкти, в яких є вода, а й ті, що висохли. Буває так, що за даними БУВРа водоймище висохло, а ми приїжджаємо і бачимо, що там є вода, люди її використовують для поливу городів, зрошення полів.
Колись від ставків залежало життя громад
– У вас вже склалася картина – що з нашими річками, озерами, ставками та лиманами?
– Картина гнітюча. Якщо деякі водоймища, які знаходяться в оренді, більш-менш упорядковані, то безхазяйні або ті, що використовуються неофіційно, практично знищені. Безконтрольне, варварське викачування води, замулені водоймища, гідротехнічні споруди – у жахливому стані. Все поросло очеретом, води практично не видно. Потрібна, певно, якась державна програма, щоб розчистити такі водні об’єкти, дати їм друге життя. У громадах нам так і кажуть: ми самі з таким завданням не впораємось, потрібна допомога держави.
Тут колись було озеро. Фото Наталії Богаченко
Дуже прикро. В нас же найкрасивіші місця, десятки малих річок, луки, степ. Дивишся по карті – тут має бути річка, а приїжджаєш і бачиш: зарослі береги, місцевість заболочена. І все тому, що річки передамбовані, люди відводять воду на свої ділянки. Річища рік треба обов’язково чистити. Взяти якусь невелику річку і на її прикладі показати, як можна її очистити, як можна наповнити водою пересохлі водоймища. Екологи кажуть, що є і плани, і проєкти щодо розчищення малих річок…
– Є вже й практичний приклад – відродження річки Ягорлик в Подільському районі. Нещодавно ми писали про це. Одеські екологи реалізували цілий проєкт, залучили донорські кошти, доклали чимало сил задля маленької річечки у сільській місцевості.
– То люди хочуть! І ентузіасти є! Адже колись від ставків залежало життя громад. Ось ми були нещодавно у Дачненській громаді, там було величезне водосховище. Люди кажуть: “У нас раніше тут вирувало життя”. Місцеві жителі відпочивали там, на березі збереглося футбольне поле, баскетбольний майданчик. Коли водосховище висохло, життя ніби зупинилося.
Як ОПЗЖ висмоктує нашу землю
– Мені здається, зараз у зв’язку з потеплінням клімату, із посухою, нестачею води такий моніторинг більш ніж своєчасний. Коли ви всі перевірите, що робитимете далі з цією інформацією?
– Наше завдання – зібрати дані та передати їх до РНБО. Що вони робитимуть із цієї інформацією, думаю, ми побачимо пізніше, коли вони зроблять висновки по всій Україні та ухвалять якісь рішення. А ми, зі свого боку, якщо побачимо порушення законів, будемо звертатися до Держекоінспекції, до поліції, до екологічної прокуратури. Це стосується не лише водних об’єктів, а й незаконних звалищ, кар’єрів з видобутку природних копалин.
– Так, ми писали про незаконний кар’єр з видобутку піску, виявлений вашою комісією у Біляївському районі.
Незаконний кар’єр з видобутку піску у Біляївському районі. Фото Владислава Балінського
Я вас запевняю, що місцеві громади знають про всі проблеми, але там мешкають «усі свої», тож люди мовчать. Децентралізація – це чудово, якщо біля керма громади стоїть людина, яка працює на її благо. А якщо людина створила такий собі маленький маєток і керує ним як цар та бог?
– А як у громадах приймають вашу групу?
– Не дуже добре. Тому що звикли: якщо приїжджає депутат або перевірка, значить, каратимуть, вимагатимуть хабар. Орендарі налякані нашою комісією, думають, що з них знову щось вимагатимуть. Дехто не хоче пускати на територію. Але земля не їхня власність, вони не можуть нас не пустити. Тим більше що з нами завжди є представник сільради.
Ми не караючий орган, в нас інше завдання. Ми моніторингова група, маємо зібрати інформацію за 35 пунктами та подати її до РНБО.
– Виходить, що громада має бути зацікавлена у вашій роботі?
– Ні, громада не зацікавлена. Її ресурси використовуються, але використовуються у тіньовому бізнесі. До речі, найжахливіший стан громад – там, де править ОПЗЖ, де найбільше депутатів цієї партії. Вони просто висмоктують нашу землю. І вони ж найчастіше перешкоджають нам. Вони – тимчасові правителі. Тому їм не потрібні офіційні договори оренди, вони краще будуть утискати підприємців і отримувати з них винагороду.
Природу не зупинити
– Можете розповісти про найбільш кричущі порушення?
– Найпоширеніше порушення стосується водних об’єктів, що знаходяться в оренді. Адже орендарі підписують договір на оренду лише водоймища, але не прилеглої території. Але використовують її, причому так, як вважають за потрібне, будують явно не тимчасові споруди: будинки для відпочинку, лазні, готелі, ресторани. І не платять до бюджету громади нічого. Ми маємо допомогти таким підприємцям, щоб вони взяли ці землі в оренду. Моя позиція така: якщо людина використовує територію, вона повинна за неї платити громаді.
Також ми бачили чимало незаконних гідротехнічних споруд – гребель, якими перекрили річки, щоб користуватися водою. Але що відбувається далі? Воду всю викачали, ставок засох. А потім пішли дощі, водойма переповнилася, і гребля не витримала, тріснула. Бачили висохлі водоймища, розорані під поля. Але як дощі пішли, вода повернулася. І все, урожай загинув. Адже природу не зупинити!
Гребля, яку прорвало. Фото Наталії Богаченко
Та ж Дачненська громада. Розорали водойму, засадили, а нинішня весна була дуже дощовою. Тож довелося рити канали, відводити воду.
В Ясненьській ОТГ знаходиться величезна територія плавнів. У них гніздуються птахи, живуть кабани. Нам сказали, що орендарі двох ставків неподалік хочуть знищити плавні, викопати, зробити додаткові озера для розведення риби на продаж. Але ж це плавні, вони створені природою, як можна їх знищувати! Ми не залишимо це просто так. Контролюватимемо, щоб їх не віддали в оренду.
Ще ми побачили величезну кількість покинутих ферм біля кожної засохлої водойми або водойми, яка знаходиться в жахливому стані. Адже всі ці ставки, озера – частина великої водної системи, що тісно пов’язана з річками. Передамбування, замулювання річок, численні споруди вздовж берегів, викачування води для поливу – ось ставки й пересихають. Наприклад, площа водної гладі ставка – 5 гектар. Завдяки опадам він розливався на 7-8 га. Утворювались заливні луки, на яких паслися свійські тварини – корови, кози, вівці. Більше таких розливів немає, заплави висохли, домашнє тваринництво вести неможливо.
Мала річка в Ясках 
Члени комісії намагаються звільнити рибу, яка застрягла у трубі, забитій сміттям 
Тут колись текла річка… 
Консервний завод у Біляївському районі зробив собі зливну яму. Руда земля – це шкірки від томатів.
Не можна захопити озеро
– А що з доступом місцевих жителів до озер і ставків?
– Доступ до будь-якого водного об’єкта має бути відкритим. Не можна захопити озеро, обнести його парканом і сказати: все, це моє. Не існує приватної власності на водні об’єкти. Купатися, ловити рибу вудкою (одна вудка, один гачок) заборонити людям не можна. Але, на жаль, одні люди не знають законів, інші не знають своїх прав. Не можна ставити огорожі на водних об’єктах. Якщо ти береш ставок в оренду та організуєш на ньому платну рибалку, ти маєш відвести місце для безплатного лову риби.
– А хто може знести такий паркан?
– Місцева влада за сприяння поліції. Але місцева влада чітко знає, у кого що в оренді. Тут депутат, тут прокурор, тут ще якийсь начальник. Все це нам озвучують прямим текстом, і від цього стає цікавіше. І ми тим паче їдемо на ті об’єкти. Нещодавно нам сказали про одно озеро: «Ви туди не їдьте, вас все одно не пустять. Або спочатку зателефонуйте до Пресмана або Труханова».
– І що ви у таких випадках робите?
– Ну, по-перше, усі такі «закриті» об’єкти потраплять у довідку для РНБО. По-друге, звернулися до поліції, чекаємо на реакцію.
Інтерв’ю вела Тетяна Герасимова
