Громадська організація «Зелений лист»

Як деякі одеські ЗМІ «джинсують» на темі Літнього театру

Протистояння навколо Літнього театру можна назвати однією із найгарячіших тем квітня для Одеських ЗМІ – поряд із другим президентських виборів та відставкою голови ОДА М. Степанова.

Активісти постійно тримали ситуацію у Міському саду на своєму контролі, публікуючи термінові повідомлення у соціальних мережах та засуджуючи затверджений виконкомом міської ради проект благоустрою Літнього. Місцева влада, директор ТОВ «Літній театр» Д. Шпінарьов доносили до громади свою позицію, намагаючись переконати громаду у тому, що багатоповерхового торгівельного центру на місці театру не буде, і одесити будуть у захваті від нового Літнього театру.

Усі ці події активно висвітлювалися в одеських ЗМІ, однак, якщо активісти для пояснення своєї позиції використовували переважно соцмережі – і журналісти просто передруковували їхні заяви, то інша сторона вдалася до «джинси» – замовних матеріалів, які дискредитували активістів та просували проект Д. Шпінарьова.

Саме до цих текстів ми і вирішили придивитися ретельніше. Які сайти їх друкують? Чи відрізняється якось подача інформації на різних ресурсах, адже згідно із нашими підрахунками 11 із них публікували відверто маніпулятивні тексти, ігноруючи такі стандарти журналістики, як баланс думок, відокремлення фактів від коментарів, точність, повноту, достовірність. За квітень на Одеських сайтах ми знайшли 45 матеріалів із ознаками замовності – і вирішили проаналізувати їх для того, аби краще зрозуміти, як саме сьогодні в Одесі поширюють «джинсу» через злагоджену систему «дружніх» сайтів, які підхоплюють і тиражують потрібні замоникові меседжі.

Анонси про проект, від якого одесити будуть у «захваті», та «деструктивних волонтерів»

Активно впроваджувати схвалений виконкомом Одеської міської ради проект «благоустрою» Літнього театру почали 12 квітня, перед цим на сайтах неодноразово анонсували початок робіт, намагаючись переконати громадськість у тому, що усі документи у ТОВ «Літній театр» в порядку, а активісти, що протестують проти можливої забудови території Міського саду, – вдаються до маніпуляцій. 

Наприклад, на сайті «Одесса медиа», що дуже ретельно висвітлював ситуацію навколо Літнього і в березні, і у квітні, вийшло аж три тексти, в яких анонсують початок робіт. Опубліковані вони були 5, 10 і 12 квітня, і це, судячи з усього, спроба «роздути» інформаційний привід. Звернімо увагу на те, як сформульовані заголовки: «В Одессе вскоре стартуют работы по благоустройству Летнего театра»  (5 квітня), «В Одессе полным ходом идет подготовка к благоустройству Летнего театра» (10 квітня). Текст, що вийшов 12 квітня, містив цитати із допису Д. Шпінарьова і називався «Дмитрий Шпинарев: «Еще месяц, и все одесситы будут в восторге от преобразившегося Летнего театра».

Як деякі одеські ЗМІ «джинсують» на темі Літнього театру_1

У цих текстах порушено баланс думок, бо надається перевага тільки одній позиції – «за» «благоустрій» території Літнього. Щодо представників іншої позиції, яка за стандартами журналістики має бути подана нейтрально, зазначено, що «люди, що називають себе волонтерами Літнього театру» «спекулюють», «маніпулюють свідомістю громадян», «вдаються до деструктивних дій», «щотижня приходять з молотами та кувалдами до театру і розгромлюють конструкції». При цьому прізвищ «волонтерів» автори тексту не називають, в одній із публікацій згаданий тільки Юрій Дяченко, майно якого було заарештовано рішенням суду.

Фактично, йдеться про безпідставне узагальнення: після прочитання цих текстів так і уявляєш грізних активістів, що тільки те й роблять, що розмахують молотами. До того ж, волонтери саджали у Літньому дерева, проводили концерти, фарбували стіни, прибирали сміття. Але про це, звичайно, не згадують.

Також до першого анонсу «В Одессе вскоре стартуют работы по благоустройству Летнего театра» включено чотири позиції відомих одеситів, які підтримують реалізацію на території Літнього проекту «благоустрою»: одеського ресторатора Савелія Либкіна, директора Художнього музею Олександра Ройтбурда, директора та художнього керівника Одеського театру музкомедії Олени Редько та продюсера Міжнародного музичного фестивалю Odessa JazzFest Наталії Ертнової. При цьому позицій «проти» чи нейтральних, як має бути у журналістському матеріалі, – немає.

Цікаво, що ці самі тексти – із незначними змінами у заголовках – надрукували також ще декілька одеських сайтів: сайт газети «Одесская правда», сайт Odessit.in.ua та сайт lubimiygorod.od.ua. Це, звичайно, передруки, адже важко припустити, що журналісти чотирьох різних видань будуть звертатися до одних і тих самих одеситів, а ці одесити говоритимуть їм одній ті ж самі речі – слово у слово.

Як деякі одеські ЗМІ «джинсують» на темі Літнього театру_2

Але кому ж належать ці ЗМІ? Сайти «Одесса медиа», prawwwda.com – сайт газети «Одесская правда» та  Odessit.in.ua входять до компанії «Південноукраїнський медіа холдинг». На сайті холдингу читаємо, що це «найбільше рекламно-видавниче підприємство на півдні України», з-поміж друкованих видань до компанії входять газети «Жизнь в Одессе», «Одесская правда», «Жизнь на пенсии» і навіть газета «Исцеление верой». За інформацією центра журналістських розслідувань, керують холдингом комерційний директор Олександр Іванов та голова ради директорів Петро Галчанський.

Встановити власника сайту lubimiygorod.od.ua складніше: на сайті у розділі «про нас» немає жодної інформації. На сайті  супутникового телебачення Фастова (!) знаходимо рекламну інформацію про те, що «Сайт https://lubimiygorod.od.ua не работает на государство и именно поэтому показывает своим читателям только достоверную информацию, подкреплённую фактами очевидцев и снимками с видеокамер. Именно поэтому он один из лучших во всем интернете». Цікаво, що в Україні існує інформаційне агентство «Улюблене місто», проте доменне ім’я це ЗМІ має інше favoriteodessa.co. І зареєстроване у Херсоні.

Як деякі одеські ЗМІ «джинсують» на темі Літнього театру_3

Ще один дивний ресурс, що передрукував один із анонсів про Літній та «так званих волонтерів», які нібито щотижня розмахують молотами у театрі, руйнуючи все на своєму шляху – «Кекс ньюз». Кекс розшифровується як «кто есть кто сегодня». На сайті також не знаходимо інформації про те, що це за видання. Читаємо просто, що мета сайту «актуальні новини». Із посилань у розділі «контакти» – тільки лінки на соціальні мережі.

Публікації про початок робіт у Літньому та мітинг активістів проти забудови території

Ці ж самі сайти однаково відреагували на протести активістів щодо початку будівельних робіт у Літньому. 12 квітня у всіх цих ЗМІ з’явилися публікації із дуже схожими заголовками, у кожному із них активісти названі «псевдоактивістами» – з незрозумілих причин.

Текст із таким саме заголовком, що й у «Одеської правди» надрукував ще один сайт без вихідних відомостей – gorododessa.od.ua. Цікаво, що верстка сайтів gorododessa.od.ua та lubimiygorod.od.ua – дуже схожа. Рубрика «о нас» не заповнена. Рубрикація – однакова, у ній згадуються міста одеської області: Одеса, Рені, Чорноморськ, Ізмаїл та ін. Матеріали також підписуються не конкретною датою, а, приміром, «три тижні тому». Також і переглядів матеріалів дуже мало – як для «одного із найкращих сайтів в усьому інтернеті» – 20-30 на матеріал.

Як деякі одеські ЗМІ «джинсують» на темі Літнього театру_4

У текстах видань знову зустрічаємо «деструктивних», «так званих» волонтерів, яких звинувачують у тому, що вони «провоцируют рабочих, препятствуя им приступить к делу».

Оригінальністю відзначився уже згаданий сайт «Кекс ньюз», який під заголовком «Общественники объявили о «захвате» Летнего театра и «трубят общий сбор» опублікував пост голови громадської організації «Зелений лист» Владислава Балінського (сторони активістів), а в останньому абзаці нагадав читачам, що проект благоустрою Літнього театру був затверджений виконкомом – не давши інформації про те, як цей проект оцінює друга сторона.

Мітинг, організований активістами, що протестують проти реалізації проекту ТОВ «Літній театр», на сайтах названо «беспорядками», що є перебільшенням, адже захід був мирний за виключенням однієї бійки, яку швидко припинили:  

  • «Псевдоактивисты пытались устроить беспорядки в Летнем театре, чтобы помешать работам по благоустройству» (Одесса медиа);
  • «В Летнем театре беспорядки: псевдоактивисты мешают началу работ по благоустройству» (Одессит).

Обидва тексти – однакові, різні тільки заголовки. Знову ж таки, не названо жодного прізвища активістів, щодо них використовується вираз «деструктивні елементи». При цьому у тексті просувається проект ТОВ «Літній театр», щодо якого зазначено, що він пройшов усі перевірки. Цікаво, що активістів у тексті звинувачують у тому, що вони хотіли спровокувати «беспорядки», але на заваді їм стала поліція, охорона і громадськість (!)

Толоку, яку активісти хотіли провести на наступний день після мітингу – у неділю, усі сайти дружно назвали «провокацією»:

  • «Провокаторы пытаются сорвать работы по возрождению Летнего театра» (Одесса медиа);
  • «Волонтеры» мешают возрождению Летнего театра и устраивают провокации (Одессит);
  • «В Одессе так называемые «волонтеры Летнего театра» готовят очередную провокацию» (lubimiygorod.od.ua);
  • «В Летнем театре ожидается очередная провокация от активистов» (gorododessa.od.ua).

Трохи інакше інформацію про мітинг подає сайт «Кекс ньюз», який використав у заголовку слово «потасовки», що вводить читачів в оману: бо здається, що їх було багато.

Окрім маніпулятивного заголовка, звернімо увагу на протиставлення активістів та орендарів території:

«активисты не могли равнодушно наблюдать за тем, как кто-то другой наводит там [в Літньому] порядок. Причем порядок не в понимании активистов – ведь никто сегодня не ломал стены и конструкции, не выбрасывал мусор в Горсад, там готовили территорию для начала работ по реконструкции этого уголка отдыха».

Щоправда, на відміну від видань, що входять до «Південноукраїнського медіа холдингу», у публікації називають імена та прізвища активістів: Тетяни Петракевич та Віталія Устименка. А в решті – усе те саме: автор відверто підтримує одну із сторін, повторює тези про «кувалди» та розруху, а також зазначає про «інші громадські організації», які «підтримують ідею про перетворення цього закинутого майданчика в чистий куточок із благоустроєм в цетрі Одеси».

Слово в слово цей текст передрукував ще один сайт, власника якого проблематично ідентифікувати – «nabludatel.od.ua» У рубриці про сайт «Кто такие nabludatel» названі:

  1. Игорь Рабинович
  2. Валерия Борман
  3. Максим Бесстыжий
  4. Марина Кошель
  5. Игорь Поляков
  6. PROFIT!!!

Хто всі ці люди і що це має означати – не зовсім зрозуміло. Цікаво, що новини про Літній на цьому сайті публікуються під рубрикою: «цацки-пецки».

Але «потасовки», про які пишуть «Кекс ньюз» та «Наблюдатель» – це ще квіточки порівняно із тим, як характеризує події на мітингу сайт «Взгляд из Одессы». Тут опублікували матеріал «В Одессе едва не устроили массовую бойню: за будку».

Як деякі одеські ЗМІ «джинсують» на темі Літнього театру_5

Найєм в Літньому

Візит народних депутатів викликав на аналізованих нами «джинсових» сайтах дуже бурхливу реакцію. Усі вони подали декілька матеріалів про те, що Найєма облили фекаліями. Ось наприклад «Одесса медиа»:

  • «Нечистоты, Мустафа Найем и Стас Домбровский: как нардеп посетил Летний театр»;
  • «Нардепа Мустафу Найема в Одессе облили экскрементами»;
  • «Нардеп Мустафа Найем устроил показательное выступление в Летнем театре, пытаясь раскачать ситуацию в Одессе (фото, видео)».

Очевидно, це робиться для того, щоб читачі почали сприймати територію Літнього як якесь «лихе» місце, куди краще не потикатися, бо хтозна, що там може трапитися.

Таку ж тактику, окрім вже названих нами «Одеської правди», «Одесита», «Любимого города», «Города Одессы», «Кекс.ньюз» використав і сайт «nabludatel.od.ua».

Цікаво, що тільки сайти, що належать «Південноукраїнському медіа холдингу», опублікували «новину» про те, що охорона Найєма перешкоджала роботі журналістів. За ними цю інформацію повторили «Любимий город» та «Город Одесса». Одеські ЗМІ, що належать іншим власникам або ж сповідують відносно незалежну позицію, перешкоджань не побачили.

Відреагував на візит Наєйма і нардеп Олександр Пресман. І тут «джинсу» із його заявами про те, що «Мы любим Одессу и Летний театр больше, чем всякие там Найемы и Залищуки» передрукували не тільки «Одесса медиа», «Взгляд из Одессы», «Наблюдатель» та «Одесская правда», а й такі видання, про які ми раніше не згадували:

Замість висновків

Як відомо, одеський медіарирок є одним із найбільших в Україні – за кількістю різних мас-медіа. У дослідженні Інституту масової інформації, опублікованому у 2015, було зазначено, що тільки сайтів у нашому регіоні близько 50. Сьогодні ж, за даними Валерія Болгана, редактора газети «Избирком», їхня кількість сягнула майже сотні. Відтак в Одесі можна спостерігати за парадоксом: кількість читачів, що цікавляться новинами, спадає, бо вони розчаровуються у незалежній журналістиці або ж просто йдуть у соцмережі, а от кількість ЗМІ – зростає. Це говорить про те, що більшість ЗМІ в Одесі створена не для того, щоб відстоювати інтереси громадян, а для того, аби обслуговувати своїх власників. При цьому кількість важлива, бо у цифрову добу правило таке: чим більше згадувань, тим вище можливості певної персони (політика чи бізнесмена) або його проекту вийти в топ.

Щодо аналізованих нами сайтів, можемо виокремити декілька підходів до «джинсування» або ж маніпуляції громадською думкою:

Неприховане маніпулювання (у випадку із сайтами, що належать групі «Південноукраїнського медіа холдингу) – сайти навіть не намагаються удавати, що опубліковані тексти про Літній – щось близьке до журналістики, порушуючи усі можливі журналістські стандарти.

Просто ЗМІ для «зливів» – сайти, які важко ідентифікувати і які й не прагнуть цього, бо використовуються для поширення найрізноманітнішої «джинси» (цікаво, що джинсові уподобання «lubimiygorod.od.ua» та «gorododessa.od.ua» в цілому співпадають із уподобаннями сайтів «Південноукраїнського медіа холдингу»). Наприклад, «Одесса медиа», «Одессит», «Одесская правда» та ці два сайти просувають окремих виконавців – «незвичний дует Tverdovskiy & Chernova».

До цієї ж категорії уналежнимо «Кекс ньюз» та «Наблюдатель», які, приміром, публікують зливи про зв’язок одного із одеських забудовників із ісламськими терористами. Очевидною є також лояльність обидвох сайтів до Володимира Зеленського. А виходячи із того, як вони висвітлювали річницю 2 травня в Одесі, можна зробити висновок про їхню проросійську орієнтацію. На сайті «Наблюдатель» знаходимо дев’ять матеріалів із ознаками замовності, в яких просувають Вадима Рабіновича.

До речі, піарити Рабіновича полюбляють і сайти «Південноукраїнскього медіа холдингу», і сайт «Івасі ньюз».

Ну, і останній підхід – це «продаватися» тому, хто заплатить. Наприклад, на сайті газети «Одесская жизнь» зустрічаємо цілком об’єктивні матеріали про Літній, протистояння активістів та орендарів. Просто інколи виданню хочеться заробити на «джинсі», на жаль, при цьому недооцінюється шкода, що завдається журналістській репутації.

Таким чином, історія із Літнім театром показує, що «джинса» у наш час – це не просто окремі публікації у ЗМІ, власник якого хоче використати свій інформаційний ресурс як зброю. Сьогодні завдяки відносній дешевизні створення інтернет-сайтів, а також можливості ігнорувати інформаційне право, не розкриваючи власника видання, можна створити враження загального схвалення чи засудження тієї або іншої ініціативи. Прикро, що при цьому страждає не тільки імідж окремих видань, що відверто порушують стандарти, а й професії журналіста у цілому.

Наталія Стеблина, для ГО “Зелений лист”

Поділитись на:

Facebook
Twitter

Напишіть відгук

 Одеська обласна організація «Зелений лист»