На перший погляд усе зрозуміло: знищено ворожу базу постачання. Та щойно ми зіставили заяви сторін із тим, що показують супутники, картина розсипалася на три різні версії про три різні речовини, і саме в цьому розходженні ховається головне питання. Що насправді горіло на березі Керченської протоки і що тепер несе течією вздовж узбережжя, ми зʼясовували не за заявами, а за приладами: зворотним моделюванням дрейфу за даними Sentinel-1 і Sentinel-2, термічною картиною NASA FIRMS і фактичним вітровим режимом метеостанцій протоки.

Зерно, олія чи нафта: як приховували військову ціль

Зрозумівши масштаб втрат на логістичному хабі, російська сторона почала плутатися в заявах. Транспортна прокуратура констатувала пошкодження порту, галузеве видання переконувало, що постраждали потужності «не повʼязані з перевалкою нафтопродуктів», а згодом зʼявилися вкиди про удар по великому зерновому терміналу. Тим часом над самим епіцентром пожежі на супутниковій карті стоїть цілком цивільний підпис: «Завод переробки олійних культур». Три версії, три різні речовини, і хтось із них говорить неправду.

Версію про зерно вкидають не випадково: так росія апелює до глобальної продовольчої безпеки, намагаючись викликати обурення світу. Але в цьому випадку йдеться про пальне, і показати це можна крок за кроком.

Дим не бреше: паливо, яке горіло безперервно

На оптичному знімку Sentinel-2 видно щільний, рівно-чорний, маслянистий стовп диму, знесений вітром у море, а довжина видимого шлейфу за нашим виміром на кадрі 31 липня близько ста кілометрів. Далі працює метод виключення. Рослинна олія не займається від удару, бо температура спалаху вища за 300 градусів, та й дим був би світлий. Гексан, розчинник маслоекстракції, спалахує чорно, але вигорає за хвилини, тоді як пожежа тривала днями. Біомаса, лузга й шрот горить строкато, з білястою периферією, а не рівним чорним стовпом. Коли відсікти всі три версії, лишається рівний чорний багатоденний вогонь, а це сигнатура стійкого вуглеводню.

Олія не горить: перевірено на восьми випадках

У нас є й емпіричний доказ. «Зелений лист» системно документує удари по олійній інфраструктурі, і за два роки таких ударів по резервуарах із рослинною олією в портах Південний і Чорноморськ було щонайменше вісім. У жодному олія не дала тривалого чорного полумʼя: вона витікала, розтікалася плівкою, іноді займалися конструкції поруч, але маслянистого чорного стовпа на багато діб не було ніколи. Порівняльний матеріал ми зводили в супутниковому аналізі операції «МоЛоЧКа».

Термічний сигнал: пожежа, що не гасла

FIRMS фіксує тепло незалежно від диму, і картина з 28 липня по 4 серпня однозначна. Спершу, 28 липня, чисто, це фон до удару. 29-го зʼявляються поодинокі точки фонової активності, а 30-го спалахує щільний масив у день удару. З 31 липня по 2 серпня сигнал тримається на повну, 3 серпня периферія догоряє, але сам осередок на місці обʼєкта нікуди не зникає, і 4 серпня довкола зʼявляються нові точки. Головне тут те, що сама точка заводу горіла без перерви весь цей час.

Рослинна олія не горить шість днів. Гексан вигорає за хвилини. Шрот не дає такого тепла. Це паливо, і воно продовжувало горіти.

Цивільна вивіска на військовому вузлі

Коли обʼєкт значиться на всіх картах як завод переробки олійних культур, а осередок горить без перерви шість діб і дає стокілометровий чорний шлейф, це вже не випадковість, а тактика. Військову логістику ховають за цивільним підписом, щоб після удару подати його як «удар по цивільній інфраструктурі» або «по зерну». Прочитань тут два, і обидва ведуть в один бік: або окупанти тримали пальне під вивіскою цивільного підприємства, використовуючи його як щит, або це справді був маслозавод, куди підвели нафтопродукти для потреб армії. У будь-якому разі це свідоме використання цивільного обʼєкта у військових цілях, що само по собі є порушенням міжнародного гуманітарного права з боку тієї сторони, яка так робить.

Причину варто назвати прямо. Росія веде війну на знищення України, і Україна, обороняючись, має право вражати військово-логістичні обʼєкти супротивника. Держава-агресор свідомо перетворила окупований Крим і таманський берег на військово-логістичний комплекс, вузол постачання пального для наступу, і розмістила його на березі напівзамкненого моря, без обвалування й видимих засобів безпеки, під цивільними вивісками. Такий вузол несе подвійну загрозу, воєнну, бо живить фронт, і екологічну, бо будь-яке його пошкодження веде продукти просто у воду, а відповідальність за екологічні наслідки лежить на тій стороні, що збудувала його саме таким і саме тут.

Забруднення на воді: динаміка розливу

Поки російські медіа розповідали про зерно й олію, супутники фіксували реальну пляму, і робили це двома різними способами. Уже на першу добу оптичний Sentinel-2 від 31 липня, знятий у сонячному відблиску, який виявляє плівкове згладжування поверхні, дав змогу окреслити раннє забруднення полігоном, і обвідна площа склала близько 111 квадратних кілометрів. Цю цифру треба читати правильно: це площа охоплення, а не суцільна плівка, бо всередині нафтопродукти розкидані окремими язиками та смугами, і реально вкрита плівкою лише частка води. Далі пляму вів радар Sentinel-1, який бачить згладжування хвилі навіть крізь хмари: 1 серпня це компактний шлейф завдовжки 18,91 км південніше Тамані, а 4 серпня язик витягнувся до 40,44 км із вихровими структурами на межі течій. Швидкість переносу близько 7–8 кілометрів на добу, і джерело не було одноразовим, бо нові теплові осередки FIRMS 4 серпня показують, що надходження тривали.

Прогноз руху: від Анапи до Керченського півострова

З 30 липня по 2 серпня північно-східний вітер 5–14 метрів на секунду гнав плівку на південний захід, до узбережжя Анапи, а 4 серпня він розвернувся на південний і послабшав до 2–4 метрів, тож винесення у відкрите море припинилося й забруднення почало підтягуватися назад, до входу в протоку. Для берегів це означає ось що: біля Анапи ризик лишається на мілководді, але нові надходження припиняються, а головна загроза зміщується на західний берег Керченського півострова, до Керчі й далі на Феодосію, куди слабкий південний вітер підтягуватиме плівку. Точний напрямок далі 2–3 діб передбачити важко, бо за слабкого фону вмикається бризовий цикл, удень з моря на сушу, вночі навпаки.

Апдейт 5–8 серпня: прогноз справдився, і на воді проявилася олія

За кілька днів після першої публікації зʼявилися нові кадри Sentinel-2, і вони підтвердили два наші висновки, а один суттєво посилили. Прогноз дрейфу справдився: ми писали, що після розвороту вітру забруднення підтягуватиметься вздовж західного берега півострова до Феодосії, і саме це сталося. На знімку 5 серпня пляма фіксується вздовж південного берега, у районі Опукського заповідника й Феодосійської затоки, а на кадрі 8 серпня загальна протяжність переносу від Тамані сягає 75,93 кілометра проти сорока чотирма днями раніше. Пляма не зникла, вона розтягнулася вздовж берега рівно за передбаченим сценарієм.

Але найважливіше це природа світлого забруднення. Вздовж берега помітна щільна жовтувата структура, що тримає форму, не тонка райдужна плівка, а густі емульсійні гребені, і це діагностична ознака. Легкі нафтопродукти мають низьку вʼязкість, розтікаються тонкою плівкою за хвилини й дають сріблясто-райдужну побіжалість, а щільних гребенів не утворюють, бо їм нічим тримати структуру. Мазут і сира нафта, навпаки, темні, бо товстий шар поглинає світло. А рослинна олія вʼязка й при хвилюванні емульгує, утворюючи щільну світлу фазу, схожу на жовту сметану, тому щільний жовтий гребінь не відповідає ані легким нафтопродуктам, ані мазуту, і вказує на вʼязку речовину, здатну емульгувати, найімовірніше рослинну олію.

Цю саму сигнатуру ми вже бачили. Після удару по Чорноморську 26 квітня 2026 року, де стався підтверджений розлив соняшникової олії, на воді утворилися такі самі щільні жовті емульсійні структури, і морфологія збігається.

Це морфологічне співставлення оптичних кадрів, а не спектральний доказ ідентичності речовини, тож «однакова емульсійна морфологія, характерна для олії» це обґрунтований висновок за дистанційними ознаками, який не замінює лабораторного підтвердження.

Що це означає для всієї історії. Дві версії, російська про олію та українська про нафту, перестають бути взаємовиключними, бо дані показують і те, й інше, але роздільно, кожне за своєю ознакою. Горіло паливо, це дають тепло FIRMS і чорний дим, а поряд, на змішаному терміналі, була олія, яка при ударі витекла, не горіла, як і у восьми задокументованих випадках, і за кілька діб проявилася світлими гребенями вздовж берега. Не «або-або», а «горіло паливо і розлилася олія», де кожен складник доведено власною незалежною ознакою.

Куди далі. На знімку жовтий емульсійний гребінь уже фактично в межах Феодосійської затоки, а до берега Феодосії звідти небагато. За напрямком вітру його виносить саме туди, тож найближчими днями олія має проявитися в прибережній зоні Феодосії та на прилеглих ділянках південного берега Криму. Це вже не далекий прогноз, а питання кількох кілометрів і найближчих діб.

Наслідки для морського середовища

Обʼєкт розташований на березі впритул до води, без обвалування й видимих інженерних барʼєрів, тож будь-яке пошкодження ємностей веде продукт просто в море. Це відбувається в чутливій акваторії: Чорне море аноксичне глибше 150–200 метрів, живий бентос існує лише на вузькій смузі шельфу, і додаткове навантаження притискає його до сірководневої межі. Донні фільтратори цього району, мідії, поліхети, дрібні ракоподібні, є водночас кормовою базою промислової риби, тому ураження дна відбивається на всьому харчовому ланцюзі.

Нафтопродукти й рослинна олія діють по-різному, і це важливо для оцінки наслідків. Нафтопродукти несуть канцерогенну токсичність через поліароматичні вуглеводні; частина їх випаровується, решта осідає. Рослинна олія канцерогенних властивостей не має, але поводиться підступніше: влітку, під ультрафіолетом і в теплій воді, вона полімеризується, тверднучи в щільну донну шапку, майже непроникну для кисню. За даними NOAA, така полімеризована олія персистує на дні понад шість років; без полімеризації вона розклалася б за півроку, але удар по Тамані стався в розпал літа, тобто в умовах, що гарантують полімеризацію. Штормовий винос повертає осад у товщу води сезон за сезоном. Для птахів олія небезпечніша за мазут, бо руйнує структуру пера так, що промивання не відновлює його, і за нашими польовими спостереженнями після грудневого розливу 2025 року в природу повернулося не більше пʼяти відсотків урятованих особин. Детальний розбір цих механізмів, із посиланнями на наукову літературу й польові дані, ми навели в матеріалі про третій олійний розлив в Одеській затоці.

Наслідки не локальні. Течії виносять забруднення вздовж узбережжя у відкрите Чорне море, де циклонічна циркуляція розносить його на сотні кілометрів, або через протоку на північ, в Азовське море з його нерестовищами. Мазут «Волгонефтей» із цієї акваторії був зафіксований у Тузлівських лиманах під Одесою, за понад 650 кілометрів, а кожна нова аварія накладається на попередні, і море не встигає переробляти цей потік. Польові підтвердження ми зводимо в дослідженнях у Тузлівських лиманах та на Платформі екологічних доказів.

Замість висновків: що встановлено, а що лишається відкритим

Встановлено за прямими спостереженнями й приладами: безперервна багатоденна пожежа в районі обʼєкта з 30 липня по 4 серпня за FIRMS; раннє плівкове забруднення близько 111 км² і димовий шлейф близько 100 км за Sentinel-2; дрейф плівки від 19 до 40 км за Sentinel-1, а далі до 76 км станом на 8 серпня; горіло паливо, а не сільгосппродукція, за трьома незалежними лініями; світле забруднення має емульсійну морфологію, характерну для рослинної олії, що збігається з еталонним розливом у Чорноморську; прогноз дрейфу вздовж Керченського півострова справдився.

Лишається гіпотезою конкретний тип пального й причина його наявності на обʼєкті з цивільною вивіскою, точна площа суцільної плівки, бо супутник дає лише обвідну, траєкторія далі 2–3 діб, бо потрібні дані про течії, і повний обсяг шкоди для біоценозів без польової верифікації, бо доступу до окупованого берега немає.