Громадська організація «Зелений лист»

«Алею пам’яті» висадили одесити на території санаторію «Червоні зорі»

Багато різних толок з посадки дерев проходить в Одесі. Але та, що відбулася минулої неділі на території санаторію «Червоні зорі», була особливою. Одесити висадили «Алею пам’яті» на території майбутнього парку-меморіалу «Воскресенський» — понад сорока дерев, на кожній табличка з іменем людини, яка була похована тут, на колишньому кладовищі Воскресенського скиту.

Висадка алеї також знаменувала проміжну перемогу одеської громади над жадібністю забудовників, які за прямого сприяння Одеської міської ради вже знищили в місті чимало рекреаційних зон, знесли сотні дерев.

Має бути докладено ще чимало зусиль, щоб перетворити чотири з гаком гектари дорогоцінної землі санаторію на морському узбережжі, в курортній частині Одеси на парк, доступний для відпочинку всіх городян. І запобігти його перетворенню на чергове багатоповерхове гетто.

Як більшовики знищували пам’ять

Цю ділянку землі одесити вважають одним зі святих місць. Колишнє кладовище було засновано одночасно з будівництвом у 1844 році одного із найстаріших храмів міста – Православної церкви Воскресіння Христового, нині храм Святої рівноапостольної Марії Магдалини.

Історія Воскресенської церкви та цвинтаря тісно пов’язана з добре відомим в Одесі родом Стурдза-Гагаріних, піклувальників Свято-Архангело-Михайлівського жіночого монастиря та Воскресенського скиту, в якій входив храм та цвинтар. Тут представники роду Гагаріних та Стурдза й поховані, а поряд з ними ще близько тисячі людей. На цьому місці упокоїлись рідний брат Нобелівського лауреата Іллі Мечникова – відомий одеський юрист Микола Мечников, знаменитий одеський архітектор Георгій Дмитренко, професори Новоросійського університету, банкіри, підприємці, священики, військовослужбовці – не тільки офіцери, а й прості артилеристи, які загинули під час бою з англійським пароплавом-фрегатом «Тигр» у квітні 1854-го. У роки Першої світової тут ховали загиблих та померлих від ран в одеських шпиталях воїнів.

Після 1917-го року монастир та монастирський скит було ліквідовано, перестав діяти Воскресенський храм, церковні цінності пограбовано, цвинтар знищено. Комуністи зняли надгробки, засипали могили товстим шаром землі. Окрім кількох історичних архітектурних об’єктів — самої Воскресенської церкви, яку у 1995 році повернули Православної церкві, трапезної Воскресенського скиту, каплиці з сімейною усипальницею Ралі (одна з найбагатших сімей Одесі), старовинної водонапірної вежі, збереглася також огорожа з ракушняка, яка чітко окреслює межі старого кладовища.

На території цвинтаря ще в 30-ті роки з’явився Будинок відпочинку, а згодом — санаторій «Червоні зорі», який після 1991 р. належав «Укрпрофоздоровниці» та працював аж до 2017 р. Після закриття санаторій було доведено до занепаду – майно розкрадено, територія заросла бур’янами.

Саме у 2017 якесь ТОВ «Будлайф-Інвест» зареєструвало право власності на цю ділянку, заявивши, що купило землю ще у 2001 р. За словами адвоката «Укрпрофоздоровниці» Ірини Тодорич, такий договір «Укрпрофоздоровниця» ні з ким не укладала, це підробка з фальшивим підписом продавця. З цього приводу існують численні кримінальні провадження. «Укрпрофоздоровниця» подала позов до адміністративного суду, у квітні 2018 року на будівлі санаторію було накладено арешт, тобто користуватися земельною ділянкою не можна було.

Але у вересні 2018 року «Будлайф-Інвест» звернувся до Одеської міської ради із проханням передати земельну ділянку в оренду. І міськрада попри арешт будівель дозволила розробку проекту відведення земельної ділянки нібито для будівництва нового санаторію. З цього моменту розпочалася нерівна боротьба одеської громади за збереження ділянки від забудови, а частини славетної одеської історії – від знищення.

Не дозволимо топтатися на кістках наших предків

Було створено ініціативну групу, до якої увійшли відомі одеські історики, краєзнавці, архітектори, громадські активісти, місцеві депутати, мешканці вулиці Бернардацці, що прилягає до храму.

«Наш план був такий, — каже депутат Одеської міської ради Ольга Квасніцька, одна із найактивніших захисниць майбутнього парку. — Захистити територію колишнього цвинтаря, надавши йому статус пам’ятки історії місцевого значення. Потім привласнити йому статус парку, провести інвентаризацію території, встановити межі. Це остаточно дозволило б закрити дорогу будь-якому забудовнику щось споруджувати на кістках наших предків».

Щоб довести величезну історичну цінність цього місця, ентузіасти — одеські історики та краєзнавці — разом із головою Одеської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, заслуженим архітектором України Наталією Мотаревою провели копітку дослідницьку роботу, розробили облікову документацію на всі об’єкти, що знаходяться на території колишнього скиту та цвинтаря, створили історичну довідку.

Координував роботу групи істориків та краєзнавців Роман Моргенштерн, чия сім’я проживає на прилеглій до храму вулиці Бернардацці з 1927 р. Він займався фотофіксацією, збиранням документів в архівах та багато знає про історію скиту. Роман каже, що для всіх членів дослідницької групи історія цього місця стала відкриттям, адже радянська влада її ретельно приховувала. Наприклад, дізналися про цікавий історичний факт: під час Кримської війни неподалік цього місця на камені вискочив англійський пароплав-фрегат «Тигр». Одразу ж з’явилася козацька батарея, яка відкрила вогонь по фрегату. Як відомо, бій закінчився здачою «Тигра», одна з гармат якого потім була встановлена на Думській площі. У перестрілці загинули кілька артилеристів — захисників Одеси, які також були поховані на цьому цвинтарі.

Ще один активний член групи, голова ГО «Зелений лист» Владислав Балинський провів інвентаризацію зелених насаджень, виявивши на території парку, посадженого на цвинтарі, 430 багаторічних цінних дерев. Один з дубів був посаджений понад 150 років тому, в Одесі наличується лише кілька таких дерев. «Пишні крони платанів, ясенів, кленів та хвойних, чисте повітря та віддаленість від проїжджої частини роблять цю територію ідеальною для створення суспільного простору», — вважає Балінський.

Крім того, в Одесі гостро бракує зелених насаджень. За норми 12 кв. м, на кожного мешканця нашого міста припадає лише 4,1 кв. м території, яка була визнана зеленою зоною офіційно — тобто увійшла до «Перелік парків, скверів та зелених зон м. Одеси».

Асоціація архітекторів Одеси розробила ескізи до майбутнього проєкту парку-меморіалу. Вони пропонують поєднати меморіальний парк і державний архів Одеської області, що знаходиться в аварійній будівлі Бродської синагоги (будівля вже передана єврейській громаді, але влада Одеської області поки не знає, куди перемістити величезний архів). А покинуті будинки санаторію цілком підходять за площею, сюди можна перенести архів. Історія Одеси може бути зосереджена на одному місці.

Зусилля ентузіастів мали успіх: у березні 2020 року міністр культури України підписав наказ про включення до державного реєстру нерухомих пам’яток культурної спадщини України Воскресенського скиту Свято-Архангело-Михайлівського жіночого монастиря, включаючи колишній цвинтар на території санаторію «Червоні Зорі».

А ось присвоїти цьому місцю статус парку поки що не вдається. П’ять разів Ольга Квасницька виносила на розгляд Одеської міськради проєкт рішення «Про створення на території Приморського району м. Одеси парку-меморіалу «Воскресенський» на місці колишнього цвинтаря Воскресенського скиту Св. Архангело-Михайлівського жіночого монастиря». Проєкт передбачає створення парку, проведення інвентаризації та видачу дозволу на розробку технічної документації землеустрою земельної ділянки колишнього монастирського цвинтаря, на якому після варварського знищення надгробків (при цьому останки похованих тут одеситів залишились у землі) знаходився колишній санаторій «Червоні Зорі». Також метою проєкту є створення у парку меморіалу двох оборон Одеси (1854-1856 та 1941 року), музея та просвітницького центру імені архітектора Георгія Дмитренка.

П’ять разів депутати не підтримували ініціативу громадян Одеси, провалюючи голосування щодо цього найважливішого питання. Більш ніж половина депутатів — здебільшого з партії чинного міського голови Геннадія Труханова «Довіряй ділам» — просто не голосували за проєкт Квасницької.

Але після недільної толоки, на яку прийшли понад 70 одеситів, Ольга написала на своїй сторінці у фейсбуці: «8 грудня я знову вийду на сесію міської ради з ініціативою про створення на території колишнього цвинтаря Парку-меморіалу «Воскресенський».

Парк-меморіал «Воскресенський» – не єдиний приклад, коли міська влада відстоює інтереси забудовників, а не мешканців міста. Доречно нагадати історію з Літнім театром Одеського міського саду. Після того, як одесити дізналися про намір забудовника видалити дерева в Літньому театрі для будівництва торговельно-розважального центру, вони вийшли з акціями протесту, а потім почали проводити толоки з благоустрою цієї занедбаної території. Паралельно у суді повернули Літньому театру статус пам’ятки архітектури та містобудування місцевого значення. Одеська міськрада нав’язала городянам свій план з благоустрою Літнього театру з кафе та шаурмою, але й збудувати 8-поверховий ТРЦ, який тут планувався спочатку, орендарю цього місця-пам’ятника не вдалося.

Тетяна Герасимова.

Поділитись на:

Поделиться в facebook
Facebook
Поделиться в twitter
Twitter

Оставить ответ

 Одеська обласна організація «Зелений лист»