Громадська організація «Зелений лист»

Одесити намагаються зупинити крадіжку міською владою 140 гектарів прибережних земель

Одеська земля, особливо та, що розташована близько до моря, – це найцінніший ресурс міської громади. І цей ресурс методично, всупереч законам, із застосуванням різних корупційних схем, міська влада передає у приватну власність. Завдяки чому прямо на узбережжі з’являються котеджі, готелі та багатоповерхові апартаменти. При цьому прямо порушуються Водний та Земельний кодекси України.

Якщо не можна, але дуже хочеться

Статті 88-90 Водного та статті 60-62 Земельного Кодексів України передбачають встановлення вздовж усіх водойм прибережних захисних смуг. Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води. Але якщо прибережні захисні смуги в межах населених пунктів не встановлені документально, вони визначаються шириною 100 метрів від урізу води морів, морських заток і лиманів.

Прибережні захисні смуги перебувають у державній та комунальній власності. Ці землі є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності, де забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій).

На прибережній захисній смузі морів та навколо морських заток і лиманів виділяють пляжну зону – 100 метрів від урізу води.

Важливе уточнення. «Пляжна зона» не є межею чинних пляжів, це смуга землі, ширину якої — 100 м від урізу води — суворо визначено ст. 88 Водного Кодексу та ст. 60 Земельного Кодексу. Цю цифру визначено безумовно, незалежно від містобудівної та земельної документації. Пляжна зона включає природні та штучні території, які сформувалися, а не ті, що хтось збирається намити. Не встановлюється пляжна зона лише у портах, на військових об’єктах та на територіях рибогосподарських підприємств. Окремого проєкту меж пляжної зони не потрібно, вони встановлюються проєктом прибережної захисної смуги.

Громадянам забезпечується безперешкодний та безоплатний доступ до узбережжя морів, морських заток, лиманів та островів у межах пляжної зони. Там також забороняється будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій.

Але якщо ви спробуєте пройти вздовж моря в Одесі, по тій самій прибережній захисній смузі та пляжній зоні, то побачите безліч приватних котеджів, вілл, багатоквартирних будинків, готелів, ресторанів, побудованих з грубим порушенням цих норм. Як правило, власники цих об’єктів – люди, які мають владу, великі гроші та зв’язки з керівництвом міста.

За кожною такою будовою – ціла схема. Наприклад, одна з найбільш анекдотичних та унікальних за нахабством — перетворення гідротехнічної споруди — підпірної стінки та лотка для відведення поверхневих стоків — у причал, що належить голові Одеського окружного адміністративного суду Олегу Глуханчуку.

Документи на всі ці будівлі та землю під ними також оформлені за допомогою корупційних схем, а оскільки вони зведені там, де будувати не можна, то в майбутньому у їх власників можуть виникнути проблеми.

«Для цього в Одеській міськраді вирішили розробити незаконну землевпорядну документацію  і просто «каструвати» пляжну зону «згідно з містобудівною документацією», при цьому «вирізати» з прибережної захисної смуги всі вже продані ділянки та ті, що ще захочеться продати, а потім затвердити документацію на сесії міськради. Нехай потім хтось — хоч Міністерство захисту довкілля, хоч прокуратура, хоч активісти, скасовують рішення в суді. Процес це довгий, час на продаж є, а з депутатів спросу немає. Та й український суд дуже любить приймати бік «сумлінного покупця» незаконно роздерибаненої землі», — розповідає Юрій Нікітін, голова правління ГО «Збережемо Одесу самі».

Втрачені береги

Незаконна землевпорядна документація, про яку каже Юрій, це «Проєкт землеустрою з організації та встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронних зон уздовж Чорного моря, Куяльницького та Хаджибейського лиманів на території м. Одеси». Він був виготовлений за  рішенням Одеської міської ради № 900-VII від 30.06.2016 р., яким також визначався замовник документації – Департамент комунальної власності Одеської міської ради.

Департамент за рахунок місцевого бюджету замовив цей Проєкт, а ТОВ «Інагро групп» його виготовило.

Коли Проєкт був презентований, громадськість із подивом дізналася, що пляжна зона різко скоротилася.

Юрій Нікітін підрахував: «Згідно з Генеральним планом м. Одеси, протяжність берегової лінії в межах міста становить 31,5 км. З них 10,5 км зайняті портом, військовими та іншими стратегічними підприємствами. На 21 км, що залишилися, Закон зобов’язує встановити прибережну захисну смугу шириною як мінімум у 100 м. Разом пляжна зона вздовж узбережжя у межах Одеси повинна становити не менше 21000*100=2100 000 кв. м або 210 гектарів.

«Проєкт землеустрою» залишає нам всього 69 га пляжної зони. Це означає, що в нас прямо зараз крадуть щонайменше 141 га найцінніших рекреаційних земель на узбережжі, на яких за законом не можна будувати нічого, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд. Нічого, ні капітального, ні тимчасового».

Можна порахувати і приблизні збитки, які завдасть затвердження даного Проєкту одеській громаді. До 2011 року Водний кодекс не містив норми про те, що земля прибережних захисних смуг може знаходитись виключно у державній чи комунальній власності. І у 2005-2007 роках прибережні землі в Одесі продавалися на аукціонах за ціною від 32 тис доларів до 90 тис доларів за сотку. Отже, ціна гектара цієї землі коливається від 3 до 9 млн. доларів. Втрати одеської громади можуть становити від 420 млн. доларів до 1,2 млрд. доларів.

Не дати владі нового шансу

намагаються Юрій Нікітін та його прихильники — опозиційний депутат Одеської міської ради Ольга Квасніцька, одеський підрозділ ВГО «Автомайдан», ГО «Зелений лист» та інші представники громадянського суспільства, які системно борються із масштабною одеською корупцією. По-перше, вони намагаються змусити  Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів   виконати свої обов’язки щодо захисту узбережжя. Справа у тому, що Міндовкілля є основним розпорядником земель водного фонду, у тому числі й прибережної захисної смуги із пляжною зоною. І в 2019 р. воно начебто зайняло активну позицію.

Після звернення групи депутатів Одеської міської ради Міністерство відкликало погоджений Проєкт. Це надало громаді міста можливість зняти скандальне питання з порядку денного сесії Одеської міської ради у 2019 році. 

Тоді «Інагро групп» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міндовкілля про визнання його дій протиправними. Позов було задоволено частково, але Шостий апеляційний  адміністративний суд за апеляційною скаргою Міндовкілля скасував рішення першої інстанції та відмовив у задоволенні позову ТОВ «Інагро Групп» в повному обсязі, а Верховний суд відмовив ТОВ «Інагро Групп» у відкритті касаційного провадження.

Однак, мотивованої відмови Міндовкілля у погодженні Проєкту громада міста та Одеська міська рада так і не отримали. І ця невизначеність позиції Міністерства сприйнята одеською владою як новий шанс на затвердження Проєкту. Тому громадськість знов звернулась до Міністерства з вимогою надати Одеській міській раді письмову відмову в погодженні Проєкту.

Крім того, представники громадськості наполягли на зустрічі з прокурором Одеської області Сергієм Костенком, на якій вручила йому кілька заяв, пов’язаних із розслідуванням одеської корупції:

— поновлення слідства щодо ТОВ «Варда плюс», яке цинічно та незаконно забудовує пляж біля колишнього санаторію «Росія»

— відкриття кримінального провадження на посадову особу Одеської обласної державної адміністрації Олійник О.В., яка своїм наказом затвердила незаконні охоронні зони, які фактично дозволили забудувати комплекс пам’яток архітектури «Дачі Маразлі»

— накладання арешту на земельну ділянку в рамках кримінального провадження №12021162510000241 від 24.02.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 298 КК України (справа по «типографії Фесенко»).

Серед вимог було відкриття кримінального провадження відносно «Проєкту землеустрою з організації та встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронних зон уздовж Чорного моря, Куяльницького та Хаджибейського лиманів на території м. Одеси».

Заявники вважають, що за розробку протизаконного Проєкту було марно заплачено ТОВ «Інагро групп» понад три мільйони гривень з бюджету міста. Вже три роки Проєкт лежить без руху та без жодних корегувань. Але ні замовник – Департамент комунальної власності, а ні міська рада не звернулись до суду та не зробили будь яких інших кроків для повернення грошей за неякісно виконану роботу або для того, щоб її виправити.

На думку заявників, у діях директора департаменту комунальної власності Одеської міської ради О. Спектора, Одеського міського голови Г. Труханова, директора ТОВ «ІНАГРО Груп» О.С. Павлюка, начальника відділу державної експертизи Головного управління Держгеокадастру в Одеський області, В. Гутовського вбачаються ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 «Зловживання владою або службовим становищем, що спричинило тяжких наслідкі», ч. 2, ст.  191 «Розтрата майна шляхом зловживання службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групи осіб у особливо великих розмірах», ч. 3, ч.4 , ст. 367 «Службова недбалість, що спричинила тяжкі наслідки», ч. 2, ст. 366 «Службове підроблення, що спричинило тяжкі наслідки», ч. 2, ст. 190 ч. 4 «Шахрайство» Кримінального кодексу України.

Під час візиту громадські активісти нагадали прокурору Одеської області Сергію Костенку, що наразі Національним антикорупційним бюро України розслідується безпрецедентна за розмахом та кількістю фігурантів кримінальна справа, яка стосується махінацій із землею одеської громади. А до групи підозрюваних входить не лише одеський міський голова Геннадій Труханов, а й попередник Костенко, колишній прокурор області Олег Жученко. До Костенка також є чимало претензій, пов’язаних із шикарною дорогою власністю, придбаною на родичів. Тому громадськість має намір уважно стежити за розслідуванням цих резонансних корупційних справ.

17 грудня 2021 за фактами, викладеними в заяві, було відкрите кримінальне провадження, але чомусь тільки за ч. 2 ст. 364 «Зловживання владою або службовим становищем». «Зелений лист» уважно стежитиме за розслідуванням цієї справи.

Тетяна Герасимова.

Поділитись на:

Поделиться в facebook
Facebook
Поделиться в twitter
Twitter

Оставить ответ

 Одеська обласна організація «Зелений лист»